Постанова № 70447003, 21.11.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року справа № 823/1695/17 м. Черкаси

16 год. 18 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченої суддівської винагороди

встановив:

30.10.2017 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) до територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі – відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо не здійснення нарахування судді Шполянського районного суду Черкаської області Кравчуку В.М. суддівської винагороди виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної ЗУ “Про державний бюджет України на 2017 рік”;

- зобов’язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області перерахувати та виплатити судді Шполянського районного суду Черкаської області Кравчуку В.М. недоплачену суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу – 32000 грн. за кожен місяць, з урахуванням виплаченої суддівської винагороди, починаючи з 01.01.2017 до дня набрання судовим рішенням законної сили;

- зобов’язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати та виплатити судді Шполянського районного суду Черкаської області Кравчуку В.М. суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу – 10 мінімальних заробітних плат, за кожен місяць, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ч. 3 ст. 133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200 грн. Відтак, посадовий оклад судді місцевого суду, має становити 32000 грн. Однак, за 2017 року відповідач в порушення зазначених норм нарахував та виплатив позивачеві суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу в розмірі 16000 грн. Позивач просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Відповідач щодо задоволення адміністративного позову заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях, в яких зазначено, що відповідно до п. 22 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій та статус суддів” право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Оскільки позивача призначено на посаду судді до набрання чинності вищезазначеним Законом, а також кваліфікаційне оцінювання позивачем пройдено не було, у відповідача відсутні правові підстави для виплати позивачеві суддівської винагороди у розмірі більшому ніж 16000 грн. Відтак, відповідач при виплаті позивачеві суддівської винагороди діяв в межах і в спосіб, передбачений законами України, а отже адміністративний позов задоволенню не підлягає. Згідно з вказаними запереченнями відповідач також просить розгляд адміністративної справи здійснювати без участі його представника.

На підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження та на підставі ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 ОСОБА_2 Президента України від 02.03.2011 № 250/2011 призначений строком на п’ять років на посаду судді Шполянського районного суду Черкаської області. На підставі вказаного ОСОБА_2 Президента України наказом голови Шполянського районного суду Черкаської області від 14.03.2011 № 21 позивач приступив до виконання обов’язків судді відповідного суду з 14.03.2011.

У січні-жовтні 2017 року позивачем отримана суддівська винагорода та її складові, виходячи з посадового окладу 16000,00 гривень (а.с.23-27).

Доказів проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання судді до суду не надано.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір посадового окладу судді регулюється статтею 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон № 1402), у відповідності до частини першої якої суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до п. 22 Р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Натомість, згідно п. 23 цього розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Згідно ч. 3 статті 133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Частиною 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі – Закон № 1774), що набрав чинності з 01 січня 2017 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Кантоні проти Франції” ЄСПЛ зазначив, що функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються.

Так свою позицію позивач обґрунтовує тим, що положення п. 23 Р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 містить бланкетну норму та відсилає суб’єктів правовідносин до Закону № 2453, зміни до якого в частині розміру посадового окладу судді не вносились.

За таких обставин, на думку позивача, зміни у законодавстві щодо саме його посадового окладу не відбулися, відтак, позивач з січня 2017 року має право на обчислення його посадового окладу у розмірі 10 мінімальних заробітних плат – 32000, 00 грн.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Як вбачається з ч. 3 статті 133 Закону 2453 вказана норма містить сталу складову: « 10» та динамічну: «мінімальних заробітних плат».

У рішенні від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 Конституційний Суд України охарактеризував сутність бланкетної норми, зазначивши, що основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст, а зміни, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону.

Оскільки інститут мінімальної заробітної плати є міжгалузевим інститутом, суд приходить до висновку, що положення Закону № 1774 не втручаються у регулювання відносин судоустрою, проте, ними запроваджено зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути враховано при визначенні її величини.

Крім того, згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 119 БК України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Враховуючи те, що Законом України “Про державний бюджет України на 2017 рік” від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000, 00 грн., не передбачені, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС України від 13 липня 2016 року у справі № 820/4653/15.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 14, 41, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-187, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

постановив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.П. Тимошенко