Постанова № 70446940, 20.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року Справа № 910/2185/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача: відповідача:ОСОБА_4., не з'явився (повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак"на рішення та на постановуГосподарського суду м. Києва від 11.05.2017 Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017р.у справі№910/2185/17 Господарського суду м. Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак"простягнення 186722,70 грн.та за зустрічним позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 45531,80 грн. та зобов'язання повернути майноВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4, агент, підприємець, позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" (надалі - ТОВ "Асканія-Пак", Товариство, довіритель, відповідач) про стягнення 186772,70 грн., з яких: 81692,20 грн. основного боргу за агентським договором №А-1.2015 від 01.07.2015р., 10986,59 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 2854 грн., 36239,91 грн. пені та 55000 грн. збитків.

В березні 2017 року Товариство звернулось до ФОП ОСОБА_4 із зустрічним позовом про стягнення 45531,80 грн., одержаних згідно агентського договору №А-1.2015 від 01.07.2015р. (з урахуванням заяви ТОВ "Асканія-Пак" від 14.04.2017р. про збільшення розміру позовних вимог), та зобов'язання повернути 62 сталеві бочки загальною вартістю 43400 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.05.2017р. (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017р. (головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я.), первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Асканія-Пак" на користь ФОП ОСОБА_4 81692,20 грн. основного боргу, 3990,29 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 1000,45 грн. В решті вимог первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Асканія-Пак" 1500 грн. боргу та зобов'язано агента повернути Товариству 62 сталеві бочки загальною вартістю 43400 грн. В решті вимог зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду першої та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 549, 610, 611, 625, 627, 629, 901 Цивільного кодексу України, ч.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких суди дійшли висновку про те, що довіритель несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за послуги з поставки продуктів бджільництва, надані йому позивачем у липні-вересні 2015р. за агентським договором №А-1.2015 від 01.07.2015р. (далі - агентський договір), внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість Товариства в сумі 81692,20 грн., на яку агентом правомірно нараховані інфляційні втрати та 3% річних. В свою чергу залишок переплачених коштів у сумі 1500 грн., перерахованих підприємцю на закупівлю 52754,80кг меду, та 62 сталеві бочки підлягають поверненню довірителю у зв'язку із закінченням 31.12.2015р. строку дії агентського договору.

Не погодившись з прийнятими рішенням та постановою відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та справу передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 246 Цивільного кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.2.1, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та статей 34, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України, наголошуючи на недоведеності належними та допустимими доказами обставин передачі позивачем на користь Товариства 28885кг меду загальною вартістю 1236551 грн. за актом №3 від 18.09.2015р., підписаним від імені ТОВ "Асканія-Пак" ОСОБА_5, не уповноваженим діяти від імені довірителя.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2015р. між ТОВ "Асканія-Пак" (довіритель) та ФОП ОСОБА_4 (комерційний агент) було укладено агентський договір №А-1.2015, за умовами п.п.1.1, 1.2 якого комерційний агент зобов'язався надати довірителю за договором послуги, передбачені п.1.2 договору, від імені і за рахунок довірителя. Комерційний агент від імені довірителя і за його рахунок укладає угоди на поставку продуктів бджільництва, а саме меду натурального, з метою його придбання довірителем у власників цього меду - фізичних осіб-пасічників, а також виконує супутні дії, зокрема, здійснює пошук здавачів, відбір зразків продукції, закуповує товар, складає закупівельні акти, за необхідності здійснює доставку товару від продавця та забезпечує зберігання товару на своєму складі, здійснює розрахунок з продавцем, проводить консультування продавця з питань закупівлі меду та інше.

Згідно з п.1.3 агентського договору права та обов'язки за угодою, здійсненій комерційним агентом, виникають безпосередньо у довірителя. Отримані комерційним агентом від довірителя грошові кошти для розрахунків з продавцями не є його власністю, прибутком або доходом у розумінні цивільного, господарського або податкового законодавства.

Пунктами 2.1 та 8.1 агентського договору передбачено, що за виконане доручення за цим договором довіритель виплачує повіреному винагороду в розмірі 4 грн. за кожен кілограм придбаного товару, в тому числі 50% перераховуються разом із коштами на закупку товару та 50% - протягом 5 банківських днів після виставлення рахунку на підставі підписання сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг. Розмір винагороди може змінюватись лише за згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди до договору. Цей договір вступає в силу після його підписання і діє до 31.12.2015р.

Відповідно до п.3.3 агентського договору під час придбання товару комерційний агент повинен отримати та передати довірителю від кожного продавця, зокрема, укладений з продавцями від імені довірителя закупівельний акт на придбання товару за погодженою з довірителем ціною.

У п.4.1 агентського договору визначено обов'язок комерційного агента укладати з продавцями закупівельні акти на придбання товару за ціною не більшою, ніж зазначено у п.1.5 цього договору.

На виконання доручень за агентським договором ТОВ "Асканія-Пак" видало ФОП ОСОБА_4 довіреність від 01.07.2015р. зі строком дії до 31.12.2015р. без права передоручення, якою уповноважило останнього, зокрема, від імені довірителя і за його кошти закуповувати товар, відносно чого складати з продавцем закупівельні акти на придбання товару встановленого зразку згідно додатку 3 до даного договору (а.с.20, т.1).

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що на виконання умов агентського договору позивачем було закуплено та передано відповідачу мед у обсязі 52754,80кг, що підтверджується наступними актами прийому-передачі продуктів бджільництва: б/н від 10.07.2015, за яким передано мед у загальній кількості 5581,80кг на суму 320540 грн.; №2/1 від 19.08.2015, за яким передано мед у загальному обсягу 9037,50кг на суму 424879,50 грн.; №2/2 від 20.08.2015, за яким передано мед у загальній кількості 9250,50 кг на суму 451484,50 грн.; №3 від 18.09.2015, за яким передано мед у загальному обсягу 28885кг (а.с.24-29, т. 1). При цьому між сторонами відсутній спір щодо кількості та вартості закупленого меду згідно актів прийому-передачі продуктів бджільництва б/н від 10.07.2015, №2/1 від 19.08.2015, №2/2 від 20.08.2015.

ТОВ "Асканія-Пак" перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_4 грошові кошти на загальну суму 2564327 грн., з яких відповідно до призначення платежу: 129327 грн. - винагорода агента та 2435000 грн. - оплата за мед згідно договору №А-1.2015 від 01.07.2015, що підтверджується банківською довідкою про надходження коштів (а.с.34-35 том 1).

24.11.2016р. ФОП ОСОБА_4 надіслав на адресу ТОВ "Асканія-Пак" претензію на суму 186772,70 грн. з вимогою оплатити суму винагороди за договором у розмірі 81692,20 грн., а також сплатити 3% річних, інфляційні втрати та відшкодувати збитки за зберігання тари (а.с.8-40, т. 1), яка (претензія) залишена Товариством без відповіді.

Спір між сторонами виник з тих причин, що, на думку позивача, ним вчасно та у повному обсязі виконано свої зобов'язання за агентським договором, що підтверджується актами прийому-передачі продуктів бджільництва та закупівельними актами, однак, відповідач, незважаючи на надіслану йому претензію, не здійснив повного розрахунку за надані послуги вартістю 211019,20 грн., сплативши лише 129327 грн. винагороди повіреному.

В свою чергу в обґрунтування вимог зустрічного позову Товариство наголошує на тому, що агентом виконано свої зобов'язання по закупівлі меду частково, а саме на загальну суму 2308454 грн. та передано товар загальною вагою 52585,30кг, тому сума винагороди ФОП ОСОБА_4 складає 210341,20 грн., а з урахуванням перерахованих довірителем на користь підприємця грошових коштів у сумі 2564327 грн., довіритель повинен повернути агенту 45531,80 грн. та 62 сталеві бочки загальною вартістю 43400 грн. у зв'язку з припиненням дії агентського договору.

В основу оскаржуваних рішення та постанови щодо часткового задоволення первісного позову покладено висновки судів про доведеність невиконання відповідачем у встановлений строк зобов'язань з оплати отриманих послуг за агентським договором, що підтверджується наявними у справі актами прийому-передачі продуктів бджільництва та закупівельними актами, складеними у липні-вересні 2015р., внаслідок чого виникла прострочена заборгованість довірителя зі сплати винагороди в сумі 81692,20 грн., на яку позивачем правомірно нараховані 3990,29 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 1000,45 грн. за період з грудня 2016р. по 25.04.2017р. При цьому місцевий господарський суд відхилив надані відповідачем акти прийому-передачі продуктів бджільництва від 18.09.2015 №3 та №4 як неналежні докази, враховуючи, що ці акти складені Товариством в односторонньому порядку, зі сторони комерційного агента не підписані, доказів їх направлення для підписання та відмови від їх підписання суду не надано. Задовольняючи частково зустрічний позов суди виходили з того, що ФОП ОСОБА_4 було здійснено закупку 52754,80кг меду на загальну суму 2433500 грн., тоді як відповідачем було перераховано позивачу загалом 2564327 грн., з яких сума винагороди агента - 129327 грн., відтак, залишок коштів, підлягаючих поверненню Товариству, становить 1500 грн. (2564327 грн. - 129327 грн. - 2433500 грн.), а обґрунтованість вимог довірителя про зобов'язання ФОП ОСОБА_4 повернути 62 сталеві бочки загальною вартістю 43400 грн. обумовлена закінченням строку дії агентського договору.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 статті 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній до 03.01.2017р.) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судами першої та апеляційної інстанцій достеменно встановлено та скаржником не спростовано той факт, що на виконання умов агентського договору позивачем протягом липня-вересня 2015р. було закуплено та передано відповідачу мед загальною вагою 52754,80кг, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі продуктів бджільництва від 10.07.2015 б/н, від 19.08.2015 №2/1, від 20.08.2015 №2/2 та від 18.09.2015 №3. При цьому, актом №3 від 18.09.2015 оформлено передачу довірителю меду загальною вагою 28885кг.

Спростовуючи доводи відповідача щодо неналежності такого доказу як акт прийому-передачі продуктів бджільництва №3 від 18.09.2015 з мотивів його підписання від імені ТОВ "Асканія-Пак" ОСОБА_5, не уповноваженим приймати товарно-матеріальні цінності від імені довірителя, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що хоча у виданих на ім'я ОСОБА_5 довіреностях від 17.09.2015 №437 та №438 відсутні підписи керівника та головного бухгалтера ТОВ "Асканія-Пак", однак, по-перше, ці довіреності містять печатку ТОВ "Асканія-Пак". По-друге, станом на час прийняття товару (18.09.2015р.) ОСОБА_5 був працівником ТОВ "Асканія-Пак", доказів на підтвердження втрати або крадіжки печатки ТОВ "Асканія-Пак" або ж будь-яких матеріалів службового розслідування щодо неправомірного використання печатки працівниками Товариства, судам першої та апеляційної інстанції не було надано, відтак, вказана вище особа була уповноважена на приймання товару від ФОП ОСОБА_4

Колегія суддів зауважує, що довіреність не є документом, що підтверджує факт господарської операції з передачі товару (продукції), а лише фіксує рішення керівника (або уповноваженої на це особи підприємства) про делегування повноважень конкретній фізичній особі отримати для підприємства визначену кількість товарно-матеріальних цінностей. Тобто відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням правил бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, проте, не може бути спростуванням факту передачі (поставки) товарів за договором.

Крім того, як вірно встановив апеляційний суд, на підтвердження інформації щодо кількості закупленого меду, зазначеної в акті прийому-передачі продуктів бджільництва № 3 від 18.09.2015, позивачем було надано закупівельні акти №№34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, за якими закуплено мед у загальній кількості 28887,5кг на загальну суму 1236575 грн. (а.с.24-31 том 2), а також товарно-транспортні накладні від 18.09.2015.

Таким чином факт здійснення підприємцем господарської операції з надання агентських послуг підтверджується первинними бухгалтерськими документами в їх сукупності, зокрема, актами прийому-передачі, закупівельними актами та товарно-транспортними накладними, складеними відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, згідно імперативних приписів ч.2 статті 111 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

В зв'язку з цим колегія суддів не може прийняти до уваги посилання скаржника на недоведеність фактичних обставин передання 18.09.2015р. позивачем відповідачу 28885 кг меду загальною вартістю 1236551 грн.

Водночас суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на подані ним акти прийому-передачі продуктів бджільництва №3 та №4 від 18.09.2015, за якими передано мед у загальній кількості 28719,5кг на загальну суму 1112232,5 грн., оскільки ці акти зі сторони комерційного агента не підписані, доказів їх направлення для підписання та відмови від їх підписання суду не надано, як наслідок, не прийняв згадані акти в якості належного доказу передачі меду в зазначеній кількості.

Крім того акти прийому-передачі продуктів бджільництва №3 та №4 від 18.09.2015 містять суперечливі дані, зокрема, щодо зазначення в якості пасічників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, доказів на закупівлю меду в яких матеріали справи, зокрема, і закупівельні акти (а.с.203-246, т. 1), не містять. При цьому подані до суду першої інстанції в подальшому акти прийому-передачі продуктів бджільництва №3 та №4 від 18.09.2015 з внесеними виправленнями щодо зазначених осіб (а.с.201, 225, т. 1) також не можуть вважатися належними доказами.

Колегія суддів відхиляє інші заперечення заявника, які зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі та до намагань надати перевагу певним доказам (подані відповідачем акти прийому-передачі продуктів бджільництва від 18.09.2015 №3 та №4), оскільки згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У п.1.7 агентського договору сторони погодили, що фактична кількість закупленого за цим договором товару та сума отриманої винагороди визначаються як сума всіх актів прийому-передачі товару та звітів комерційного агента, відповідно, складених за час дії цього договору.

Як вірно встановлено місцевим судом, загальна вага закупленого меду становить 52754,8кг, позивач правомірно здійснив розрахунок винагороди комерційного агента у розмірі 211019,20 грн. (52754,80кг х 4 грн.), тоді як довіритель оплатив винагороду не в повному обсязі, а саме в сумі 129327 грн., чим підтверджується заборгованість відповідача за агентським договором у сумі 81692,20 грн. (211019,20 грн. - 129327 грн.).

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань з оплати наданих агентських послуг, позивачем було заявлено вимоги про стягнення 17263,42 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3861 грн. за період з 28.09.2015р. по 25.04.2017р.

Водночас, враховуючи невірно визначений позивачем початок прострочення відповідачем грошового зобов'язання та перевіривши здійснені позивачем розрахунки, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вказаних вимог, а саме шляхом стягнення 3% річних у сумі 1000,45 грн. та інфляційних втрат у сумі 3990,29 грн.

Також позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення 17923 грн. пені, нарахованої за період з 28.09.2015р. по 21.06.2016р., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, а також Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Як роз'яснено в абзаці 3 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

З огляду на те, що в агентському договорі сторони не погодили конкретний розмір штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, а іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення пені.

Крім того позивачем заявлено до стягнення 65983,08 грн. збитків, завданих зберіганням тари, яка була переміщена на відповідальне зберігання за умовами агентського договору, строк дії якого закінчився 31.12.2015р.

В обґрунтування цієї позовної вимоги ФОП ОСОБА_4 посилається на укладений між ним, як орендарем, та ФОП ОСОБА_7, як орендодавцем, договір оренди нежитлового приміщення від 04.07.2015, за умовами якого орендар за користування майном сплачує орендну плату у розмірі 5000 грн. (а.с.13-15, т. 1).

Разом з тим, як вбачається з п.2.2 агентського договору №А-1.2015 від 01.07.2015, до накладних витрат комерційного агента, які він здійснює для виконання обов'язків за даним договором, відноситься в тому числі оренда складу та забезпечення його охорони.

Враховуючи, що агентським договором не передбачено відповідальності довірителя у вигляді відшкодування накладних витрат (збитків) за зберігання тари, а доказів звернення ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "Асканія-Пак" з намаганням повернути таку тару позивачем не надано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога про стягнення 65983,08 грн. збитків, завданих зберіганням тари, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку щодо часткового задоволення первісного позову, стягнувши з ТОВ "Асканія-Пак" на користь ФОП ОСОБА_4 81692,20 грн. основного боргу, 3990,29 грн. інфляційних витрат та 3% річних у сумі 1000,45 грн., а в решті вимог первісного позову відмовив.

Стосовно вимог зустрічного позову про стягнення з ФОП ОСОБА_4 45531,80 грн. залишку коштів, одержаних ним на закупівлю меду згідно агентського договору №А-1.2015 від 01.07.2015, та про зобов'язання агента повернути довірителю 62 сталеві бочки загальною вартістю 43400 грн. колегія суддів відмічає наступне.

Враховуючи, що комерційним агентом було здійснено закупку 52754,80кг меду на загальну суму 2433500,00 грн., а ТОВ "Асканія-Пак" перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_4 грошові кошти на загальну суму 2564327,00 грн., з яких відповідно до призначення платежу: 129327 грн. - винагорода агента та 2435000 грн. - оплата за мед, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що залишок переплачених коштів, які підлягають поверненню довірителю, становить 1500 грн. (2 435000 грн. - 2433500 грн.).

Крім того, за умовами агентського договору довіритель передав ФОП ОСОБА_4 бочки у кількості 266 одиниць, що підтверджується накладними на передачу на відповідальне зберігання №2 від 30.06.2015, №4 від 09.07.2015, №9 від 27.07.2015 та накладною на переміщення №4 від 18.08.2015 (а.с.158-161 том 1).

Заставна вартість однієї бочки згідно Додатку №4 до агентського договору складає 700 грн. (а.с.23 том 1).

Згідно з абзацом 12 п.4.1 агентського договору комерційний агент зобов'язаний після вчинення правочинів, визначених в п.1.2 цього договору, або в разі припинення цього договору до моменту вчинення таких правочинів негайно повернути довірителю видану ним довіреність, строк якої не закінчився, грошові кошти, що залишилися у його володінні та все одержане у зв'язку із вчиненням вказаних правочинів, крім агентської винагороди.

З огляду на те, що строк дії договору закінчився 31.12.2015р., доказів повернення довірителю 62 сталевих бочок до суду не надано, враховуючи умови п.4.1 договору та відсутність заперечень агента щодо кількості та вартості наявної в останнього тари, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог Товариства в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_4 повернути 62 сталеві бочки вартістю 43400 грн.

Враховуючи наведене касаційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення зустрічного позову шляхом зобов'язання підприємця повернути Товариству 62 сталеві бочки загальною вартістю 43400 грн. та стягнення 1500 грн. залишку коштів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного та зустрічного позовів.

Згідно приписів п.1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів про наявність правових підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 11.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017р. у справі №910/2185/17 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець