Постанова № 70446548, 21.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5363/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання – Белінського Г.В.,

представника позивача – ОСОБА_1, за довіреністю,

представника відповідача – ОСОБА_2, за довіреністю.,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання дії щодо проведення перевірки, складання акту перевірки та визнання протиправним та скасування припису №15/01-020/0164-0129 від 21.09.2017 р,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому позивач з урахуванням збільшення позовних вимог просить:

1.Визнати протиправними дії працівників Держпраці щодо проведення перевірки та складанню ОСОБА_4 перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 15/01-020/0164 від 20.09.2017 р.

2.Визнати протиправним та скасувати припис №15/01-020/0164-0129 від 21.09.2017 р.

3.Визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №028 від 19.10.2017 року, якою накладено на позивача накладено штраф у розмірі 1728 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ Держпраці в Одеській області здійснило інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 За результатами перевірки відповідач склав акт перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

На підставі акту було винесено припис №15/01-020/0164-0129 від 21.09.2017 р.

Не погоджуючись з актом та приписом, позивач надав свої заперечення (зауваження). Однак жодної відповіді на свої зауваження не отримав.

19.10.2017 р. відповідач розглянув без участі позивача справу та прийняв постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №028, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1 728 000,00 грн.

Представник позивача зазначив, що відповідач всупереч норм права здійснив перевірку та склав акт. Так, відповідно до п.14 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295 під час проведення інспекційного відвідування суб’єкт відвідування має паво не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі, якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, переліку питань, що підлягають інспектуванню.

На момент проведення інспектування та складення акту перевірки Міністерство соціальної політики не затвердило відповідний порядок складання довідки/акту інспекційного відвідування. Проте, за результатами зазначеного інспектування відповідач склав акт перевірки, форма якого не має жодного відношення до чинного порядку здійснення державного контролю за додержання законодавства про працю. Дана форма акту перевірки на даний час стосується лише Державних інспекцій України з питань праці та її територіальних органів та немає жодного відношення до відповідача.

Також позивач зазначав, що ним були укладені цивільно-правові договори, які визначають не трудові, а підрядні відносини. У відповідача не має встановлених законом повноважень, щодо визначення цивільно-правових угод недійсними Також вказував, на те, що в нього в наявності є документи (графік надання щорічних відпусток, графік змінності, робочого часу тощо), які спростовують висновки відповідача про порушення ним законодавства щодо оплати праці. Зазначені документи відповідач не запитував при проведенні ним перевірки. Також зазначав, що розрахунок при звільненні гр. ОСОБА_5 був проведений з нею вчасно, відповідно до вимог ч. ст.116 КЗпП України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог (а.с.4-8, 86-87).

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов (а.с.115-123).

В обґрунтування заперечення представник відповідача зазначив, що на підставі направлень на проведення інспекційного відвідування від у зв’язку з листом ГУ ДФС в Одеській області щодо можливого порушення законодавства про працю ФОП ОСОБА_3 був проведений позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування.

За результатами перевірки відповідач встановив порушення законодавства про працю, які зафіксовані в акті. Зокрема, представник відповідача зазначив, що позивач допустив до роботи найманих працівників без укладання трудового договору, у нього відсутні документи відповідно до ОСОБА_6 України «Про оплату праці», звільнений працівник не отримав своєчасно розрахункові кошти.

21.09.2017 р. відповідач склав припис. Оскільки припис ФОП ОСОБА_3 не виконала, ГУ Держпраці в Одеській області винесло оскаржувану постанову про застосування штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представниківсторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення частково. Свій висновок вмотивовує наступним чином. Так, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 19.09.2017 р. по 20.09.2017 р. відповідач на підставі направлення №15/01-29-2112 від 18.09.2017 р. здійснив позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного на відвідування ФОП ОСОБА_3 (а.с.14.

Інспекційне відвідування відповідач провів на підставі листа ГУ ДФС в Одеській області від 31.07.2017 р. №8262/01-32 щодо можливого порушення законодавства про працю ФОП ОСОБА_3Ф.(а.с.112).

За результатами перевірки відповідач склав акт перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування №15-01-020/0164 від 20.09.2017 р.(а.с.25-35).В акті зафіксував наступні порушення:

-ч.3 ст.24КЗпП України, позивач допустив до роботи найманих працівників без укладання трудового договору;

- ч.1 ст.52 КЗпП України, ч.2 ст.30 ОСОБА_6 України «Про оплату праці» графік змінності у позивача відсутній, у зв’язку з чим роботодавець не забезпечує достовірний облік робочого часу працівників;

-ч.4 ст.79КЗпП України, відсутній графік надання щорічних відпусток;

-ч.1 ст.142КЗпП України, відсутні правила внутрішнього трудового розпорядку;

-ч.1 ст.116КЗпП України, гр. ОСОБА_4 була звільнена 31.08.2017 р., а розрахункові кошти отримала 04.09.2017 р.

Також в акті перевірки відповідач зазначив, що порушення були зафіксовані фактичною перевіркою фахівцями ГУ ДФС в Одеській області, акт від 24.07.2017 р. №584/15-32-13-05, яка проводилася у приміщенні здійснення позивачем господарської діяльності, за адресою м. Одеса вул. Деребасівська,27 «СhickenCafe». Так, на момент проведення фактичної перевірки, а саме 13.07.2017 р. та 18.07.2017 р. в кафе «СhickenCafe» фахівцями ГУ ДФС в Одеській області, знаходилося 18 працівників, а саме: ОСОБА_7М, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16С, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23,16 з яких відмовились надавати пояснення щодо займаної посади, заробітної плати, графіку роботи.

21.09.2017 р. відповідач склав припис №15-01-020/0164-0129, яким зобов’язав вжити дієві заходи щодо дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, а саме не допущення випадків допуску до роботи працівників без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення органів ДФС. Забезпечити достовірний облік робочого часу з визначенням графіка змінності. Затвердити графік надання щорічних відпусток з урахуванням інтересів підприємця та особистих інтересів працівників. Затвердити правила внутрішнього трудового розпорядку. Виплачувати розрахункові кошти працівникам при звільненні, в день звільнення (а.с.24).

У строк до 29.09.2017 р. позивачу необхідно письмово повідомити про виконання вимог припису ГУ Держпраці в Одеській області.

19.10.2017 р. відповідач прийняв постанову №028 про накладання штрафу на позивача у розмірі 1 728 000,00 грн. (а.с.98-105) за невиконання припису від 21.09.2017р.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач ГУ Держпраці в Одеській області є суб'єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі – Положення №96) державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 7 Положення №96 визначено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів від 11.02.2015року №100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, зокрема, утворено ГУ Держпраці в Одеській області шляхом реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області та Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області.

Згідно з ч. 1 п. 1 та ч. 3 п. 1 Положення про Головне управління Держпраці в Одеській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці №8 від 04.02.2016 року ГУ Держпраці в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Повноваження Управління Держпраці поширюються на територію Одеської області.

Постановою Кабінету міністрів України від 26.04.2017 р. №295 «ОСОБА_22 питання реалізації ст.259 КЗпП України та ст.34 ОСОБА_6 України «Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Порядок) затверджено порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю».

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до п.2. Порядку державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:Держпраці та її територіальних органів;виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно з п.4 Порядку складення та форми акта, довідки, припису, вимогивизначаютьсяМінсоцполітики. Порядок складення та форми журналів, інструкції з оформлення документів, що складаються під час підготовки, в ході та за результатами інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, порядок повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, визначаються Держпраці. Форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.

Згідно з ч.6 п.5 Порядку інспекційні відвідування проводяться за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення контрольних повноважень.

Враховуючи вказані вище норми права та докази, що містяться в матеріалах справи, суд не погоджується з твердженням представника позивача про протиправність дій працівників щодо проведення перевірки.

Так, в матеріалах справи міститься наказ про проведення інспекційного відвідування №1148 від 18.09.2017р. В даному наказі зазначено, що перевірка проводиться на підставі листа Головного управління ДФС в Одеській області №8262/01-32 від 31.07.2017р. щодо можливого порушення законодавства про працю ФОП ОСОБА_3 (а.с.113).

Також в матеріалах справи наявний лист ГУ ДФС в Одеській області від 26.07.2017р. про надання інформації Головному управлінню Держпраці в Одеській області про те, що під час проведення фактичної перевірки позивача виявлені наймані працівники без належного офрмлення трудових відносин (а.с.112) та копія акту фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 від 24.07.2017р. №584/15-32-13-05/НОМЕР_1 (а.с.124).

Так само суд не погоджується з твердженнями позивача про протиправність дій щодо складення акту перевірки. Як вказує позивач у своєму позові, відповідно до п.14 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295 під час проведення інспекційного відвідування суб’єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі, якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, переліку питань, що підлягають інспектуванню.

На момент проведення інспектування та складення акту перевірки Міністерство соціальної політики не затвердило відповідний порядок складання довідки/акту інспекційного відвідування. Проте, за результатами зазначеного інспектування відповідач склав акт перевірки, форма якого не має жодного відношення до чинного порядку здійснення державного контролю за додержання законодавства про працю. Дана форма акту перевірки на даний час стосується лише Державних інспекцій України з питань праці та її територіальних органів та немає жодного відношення до відповідача.

Не погоджуючись із даною позицією позивача суд зазначає, що на час здійснення перевірки був чинним наказ Мінсоцполітики від 02.07.201р. за №390 «Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів». Даний наказ встановлює форму акту, який був складений за результатами перевірки позивача. Суд вважає невірними посилання позивача на те, що акт, складений у формі встановленій зазначеним наказом №390, жодним чином не стосується функцій та повноважень Державної служби з питань праці та її територіальних органів.

Так, відповідно до абз. шостого ч.1 Постанови КМУ від 10.09.2014р. №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державну службу України з питань праці утворено шляхом злиття Державної інспекції з питань праці та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.

Крім того, розпорядженням КМУ від 16.09.2015р. погоджено покладення на Державну службу України з питань праці функцій та повноважень Державної інспекції з питань праці,що припиняється, відповідно до постанови КМУ від 11.02.2015р. №96 «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці».

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач володіє тотожним обсягом повноважень Державної інспекції з питань праці щодо державного контролю за додержанням законодавства про працю. З огляду на форму та зміст актувід 20.09.2017р. №15/01-020/0164, який був складений за результатами перевірки, суд встановив, що при його складенні відповідач жодним чином не вийшов за межі своїх повноважень щодо факту здійснення перевірки, не порушив процедуру її проведення.

Разом з тим, суд вважає, що встановлені в акті перевірки порушення позивачем законодавства про працю є необґрунтованими, а тому- позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування припису №15/01-020/0164-0129 від 21.09.2017р. і постанови про накладення штрафу №028 від 19.10.2017р. належать до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з ст.24 КЗпП України Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:1) при організованому наборі працівників;2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;3) при укладенні контракту;4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

Відповідно до ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Міністерством праці та соціальної політики України у листі від 26.12.2003 р. №06/1-4/200 серед особливостей, які відрізняють один вид договору від іншого, відокремлено такі:

- за договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов’язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. За таким договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання – приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких проводиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Водночас відповідно до п. «а» ч.3 ст.56 ОСОБА_6 України «Про пенсійне забезпечення» робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію;

- за таким договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій)за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівнику гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Згідно з ст. 52 КЗпП України для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою.

Відповідно до абз.4 ст.79 КЗпП України,черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Суд встановив, що позивач уклав цивільно-правові договори з наступними фізичними особами:

- з ОСОБА_15 договір №Л/15 від 09.07.2017 р. (а.с.36-37);

- з ОСОБА_13 договір №Л/16 від 09.07.2017 р. (а.с.38-39);

- з ОСОБА_23 договір №Л/17 від 18.07.2017 р. (а.с.40-41);

- з ОСОБА_22 договір №Л/18 від 13.07.2017 р. (а.с.42-43);

- з ОСОБА_12 договір №Л/14 від 09.07.2017 р. (а.с.44-45);

- з ОСОБА_10 договір №Л/13 від 09.07.2017 р. (а.с.46-47);

- з ОСОБА_24 договір №Л/12 від 09.07.2017 р. (а.с.48-49);

- з ОСОБА_11 договір №Л/10 від 09.07.2017 р. (а.с.50-51);

- з ОСОБА_19 договір №Л/9 від 01.07.2017 р. (а.с.52-53);

- з ОСОБА_18 договір №Л/7 від 01.07.2017 р. (а.с.54-55);

- з ОСОБА_17 договір №Л/8 від 01.07.2017 р. (а.с.56-57);

- з ОСОБА_7 договір №Л/6 від 01.07.2017 р. (а.с.58-59);

- з ОСОБА_14 договір №Л/5 від 01.07.2017 р. (а.с.60-61);

- з ОСОБА_21 договір №Л/4 від 01.07.2017 р. (а.с.62-63);

- з ОСОБА_8 договір №Л/3 від 01.07.2017 р. (а.с.64-65);

- з ОСОБА_20 договір №Л/2 від 01.07.2017 р. (а.с.66-67);

- з ОСОБА_9 договір №ЛА/1 від 13.07.2017 р. (а.с.68-69);

- з ОСОБА_16 договір №Л/1 від 01.07.2017 р. (а.с.70-71);

Зазначені договори підряду укладені на певну роботу (сервірування столів, приготування страв),ця робота передавалася замовнику, тільки після яких була здійснена плата роботи.

Зазначені цивільно-правові договори укладені у відповідності до вимог ЦК України.

Суд зауважує, що у разі виконання робіт (надання послуг) не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про виконання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

Окрім того, слід зазначити, що оформлення цивільно-правових відносин з громадянами, а саме шляхом укладання відповідного договору про надання послуг була регламентована короткотривалими строками таких відносин.

На, думку суду, відповідач не довів суду факт існування трудових відносин між позивачем та зазначеними в акті перевірки особами.

На підтвердження факту існування трудової діяльності представник відповідача надав в матеріали справи копії пояснень осіб, які, на думку відповідача, перебували з позивачем в трудових відносинах. Однак, з огляду на вказані копії пояснень, суд вважає, що неможливо встановити факт трудових відносин з позивачем. Зокрема, відповідно до змісту пояснень дані особи стверджують, що трудову книжку позивачеві не передавали, заробітну плату не отримували, заборгованість по заробітній платі відсутня. Натомість в матеріалах справи за підписами вказаних осіб знаходяться цивільно-правові угоди, на які вже суд посилався вище за текстом.

Крім того, недійсність зазначених цивільно-правових угод жодним належним доказом не підтверджується.

Щодо встановлення відповідачем порушень з боку позивача ОСОБА_6 України «Про оплату праці» та строкута здійснення несвоєчасного розрахунку з працівником, який звільнився, суд встановив наступні обставини.

Так, позивач посилається на ту обставину, що під час інспекційного відвідування відповідач не запитував у позивача такі документи як графік на надання щорічних відпусток, правила внутрішнього трудового розпорядку, графік змінності, робочого часу та вихідних днів. Зазначені документи наявні в матеріалах справи (а.с.13,16-20). На спростування даного твердження відповідач не надав будь-яких доказів.

Також суд встановив, що працівник ОСОБА_4 на момент її звільнення 31.08.2017 р., не працювала. Своє бажання про отримання розрахунку висловила 04.09.2017 р., що підтверджується її заявою. На підставі її заяви було проведено розрахунок не 31.08.2017 р. а 04.09.2017 р. Тому розрахунок з ОСОБА_4 було здійснено 04.09.2017 року. Копія заяви надавалась відповідачу та наявна в матеріалах справи (а.с.15).

Згідно з абз.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З урахуванням ст.116 КЗпП України суд робить висновок, що позивач не порушив законодавства про працю, здійснивши розрахунок з працівником 04.09.2017р.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів та наявних у матеріалах справи доказів, суд робить висновок, що позовні вимоги належать до задоволення частково шляхом визнання протиправним та скасування припису та постанови ГУ Держпраці в Одеській області.

Частиною 3 ст.94 КАС України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-164 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати припис №15/01-020/0164-0129 від 21.09.2017 р.

3.Визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №028 від 19.10.2017 року, якою накладено на позивача накладено штраф у розмірі 1 728 000,00 грн.

4. Стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної – особи підприємця ОСОБА_3 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 9600 (дев’ять тисяч шістьсят),00 грн.

5. у решті позовних вимог відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 21 листопада 2017 року.

Суддя О.Я. Бойко