Постанова № 70446338, 23.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Полтавського районного центру зайнятості до Управління Держпраці у Полтавській області про скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

13 жовтня 2017 року Полтавський районний центр зайнятості звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15 листопада 2017 року просив визнати протиправним та скасування пункту 3 припису Управління Держпраці у Полтавській області від 25 липня 2017 року № 16-01-258/548-437, яким приписано забезпечити виконання вимог абзацу 2 підпункту 2 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2013 року № 198 щодо терміну припинення реєстрації (протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування) (на 31-й день) /а.с. 36-37/.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на помилковість тверджень відповідача про порушення позивачем терміну припинення реєстрації безробітного ОСОБА_1 із припиненням реєстрації останнього не на 31-й день невідвідування без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування, а на 32-й день. Зазначав, що припинення реєстрації безробітного здійснено у строк, передбачений законодавством, на 31 робочий день, при цьому початок перебігу строку визначено з урахуванням норм Цивільного кодексу України.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження /а.с. 71-72/.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях просив відмовити у його задоволенні. Наполягав на правомірності та обґрунтованості спірного припису, оскільки позивачем не дотримано вимоги абзацу другого підпункту 2 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу /а.с. 45-49/.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 21 листопада 2017 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Зважаючи на неявку в судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, відповідно до приписів частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що на виконання листа Департаменту з питань праці Держпраці від 30 червня 2017 року № 6970/4/4.7-ДП-17 щодо здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням робочими органами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття законодавства при призначенні та здійсненні страхових виплат, наданні соціальних послуг безробітним особам упродовж липня-вересня 2017 року, згідно наказу управління Держпраці у Полтавській області від 13 липня 2017 року № 39 "Про організацію перевірок" та направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання від 13 липня 2017 року № 1009, головним державним інспектором Гуска Н.М. у період з 13 липня 2017 року по 25 липня 2017 року здійснена планова перевірка додержання Полтавським районним центром зайнятості законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

За результатами перевірки складено акт від 25 липня 2017 року № 16-01-258/548 /а.с. 7-11/, один примірник якого позивачем отримано 25 липня 2017 року, про що свідчить підпис на копії акта перевірки.

У ході перевірки виявлено, зокрема, порушення позивачем вимог абзацу другого підпункту 2 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, щодо дотримання терміну припинення реєстрації безробітного, протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (на 31-й день).

Так, відповідачем встановлено, що наказом від 08 вересня 2016 року № НТ160908 гр. ОСОБА_1 надано статус безробітного з 05 вересня 2016 року. Наказами від 12 вересня 2016 року № НТ160912 ОСОБА_1 призначено та розпочато виплату допомоги у зв'язку з безробіттям протягом 360 к.д. з 12 вересня 2016 року по 06 вересня 2017 року. Відповідно до даних, внесених до графи "заплановані дата та час відвідування" до додатку 1 до "Персональної картки" ОСОБА_1, зазначена дата прийняття рішення 12 січня 2017 року про наступне відвідування безробітним центру зайнятості - 09 лютого 2017 року, а 09 лютого 2017 року значиться напис "не з'явився на прийом до ЦЗ". Наказом від 09 лютого 2017 року № НТ170309 ОСОБА_1 з 20 січня 2017 року припинено виплату допомоги по безробіттю за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів відповідно до пункту 13 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". У зв'язку з невідвідуванням ОСОБА_1 без поважних причин територіального органу протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (12 січня 2017 року) центр зайнятості припинив реєстрацію безробітного з 24 лютого 2017 року (Наказ від 09 березня 2017 року № НТ170309).

З урахуванням встановлених обставин, відповідач 25 липня 2017 року склав обов'язковий до виконання припис № 16-01-258/548-437, пунктом 3 якого зобов'язано позивача забезпечити виконання вимог абзацу 2 підпункту 2 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, в частині терміну припинення реєстрації протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов’язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів) (на 31- й день).

Також зазначено про необхідність у строк до 01 серпня 2017 року письмово інформувати про виконання вимог припису управління Держпраці у Полтавській області.

Позивач не погодився із вказаним приписом та оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття здійснюють центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, має право безперешкодно здійснювати в адміністративних приміщеннях робочих органів виконавчої дирекції Фонду перевірки з питань призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, ознайомлюватися під час перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від Фонду необхідні для виконання повноважень копії або витяги з документів.

За змістом частини другої статті 14 вказаного Закону метою державного нагляду є контроль за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 929-р "Питання Державної служби з питань праці" на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Згідно з підпунктом 12 пункту 4 Положення Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частиною сьомою статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходів.

Відповідно до частини восьмої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, встановлена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059.

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Разом із тим, інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

За результатами перевірки, що передбачено пунктом 7 Порядку № 390, складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що в ході проведення перевірки позивача щодо додержання законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, за результатами якої складено акт № 16-01-258/548, зокрема встановлено, що всупереч вимог абзацу 2 підпункту 2 пункту 37 Порядку реєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу центром зайнятості порушено термін припинення реєстрації безробітного ОСОБА_1 (протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про відвідування (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів) (на 31-й день)), припинено на 32-й день.

Так, судом встановлено, що наказом Полтавського районного центру зайнятості від 08 вересня 2016 року № НТ160908 гр. ОСОБА_1 надано статус безробітного з 05 вересня 2017 року, наказом від 12 вересня 2017 року № НТ160912 безробітному призначено допомогу у зв'язку з безробіттям.

Із додатку № 1 до персональної картки ОСОБА_1 "Відвідування особою територіального органу та отримані послуги" судом встановлено, що дата останнього відвідування ОСОБА_1 центру зайнятості - 12 січня 2017 року, цією ж датою центром зайнятості прийнято рішення про наступне відвідування - 09 лютого 2017 року (рекомендоване наступне відвідування до ЦЗ). При цьому 09 лютого 2017 року значиться напис "не з'явився на прийом до ЦЗ".

Наказом Полтавського районного центру зайнятості від 09 березня 2017 року № НТ170309 припинено гр. ОСОБА_1 виплату допомоги по безробіттю у зв'язку із невідвідуванням безробітним без поважних причин служби зайнятості протягом 30 календарних днів з 20 січня 2017 року, та припинено реєстрацію безробітного у зв'язку із невідвідуванням без поважних причин територіального органу протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування відповідно до абзацу другого підпункту 2 пункту 37 Порядку з 24 лютого 2017 року.

Суд зауважує, що приписи про усунення виявлених порушень складаються у разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, метою складення приписів є усунення конкретного виявленого порушення вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які мають на меті забезпечення виконання вимог законів про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплати до бюджету відповідних платежів.

Спірний припис складено відповідачем за неналежне, на його думку, виконання позивачем вимог абзацу 2 підпункту 2 пункту 37 Порядку реєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, в частині терміну припинення реєстрації протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів) (на 31-й день).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.

Статтею 43 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 44 зазначеного Закону зареєстровані безробітні зобов'язані відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів.

Пунктом 29 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (надалі - Порядок № 198), визначено, що дата наступного відвідування безробітним центру зайнятості, в якому він зареєстрований, встановлюється центром зайнятості не рідше ніж один раз на 30 календарних днів за погодженням з безробітним, що зазначається в додатку до персональної картки.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 45 Закону реєстрація безробітного припиняється у разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування.

Згідно із абзацом другим підпунктом 2 пункту 37 Порядку № 198 центр зайнятості припиняє реєстрацію: у разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості: протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів) (на 31-й день).

Таким чином, за загальним правилом у разі невідвідування безробітним без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування центру зайнятості повинен припинити реєстрацію безробітного на 31-й день.

При цьому, ані Законом України "Про зайнятість населення", ані Порядком № 198 не передбачено положень щодо початку та закінчення строку 30 робочих днів, відтак застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу України щодо обчислення строків.

Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що перебіг строку 30 робочих днів, передбаченого пунктом 7 частини першої статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" та підпунктом 2 пункту 37 Порядку № 198, починається з наступного дня після дати прийняття рішення про відвідування центру зайнятості, тобто з першого робочого дня невідвідування безробітним центру зайнятості, оскільки в силу вимог пункту 29 Порядку № 198 дата наступного відвідування безробітним центру зайнятості встановлюється центром зайнятості за погодженням з безробітним, тобто в день його відвідування.

Аналогічна позиція викладена у листі Державної служби зайнятості від 30 серпня 2017 року № 33/01/4769-17.

Твердження відповідача про те, що перебіг вказаного строку починається безпосередньо з дати прийняття рішення про відвідування центру зайнятості не ґрунтується на системному аналізі норм законодавства та є безпідставним.

Крім того, із пояснень представника позивача, встановлено, що термін припинення реєстрації протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про відвідування центру зайнятості автоматично розраховується Єдиною інформаційно-аналітичною системою служби зайнятості, розробленої з урахуванням вимог законодавства.

Таким чином, беручи до уваги те, що рішення про відвідування безробітним ОСОБА_1 центру зайнятості прийнято 12 січня 2017 року, перебіг строку невідвідування безробітним центру зайнятості (30 робочих днів) розпочався 13 січня 2017 року і закінчився 23 лютого 2017 року, а 31-й робочий день припав на 24 лютого 2017 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наказ Полтавського районного центру зайнятості від 09 березня 2017 року № НТ170309 про припинення реєстрації безробітного ОСОБА_1 прийнято у відповідності до вимог Закону України "Про зайнятість населення" та пункту 37 Порядку № 198. А відтак, висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону. Як наслідок, спірний припис складено без урахування всіх обставин, що мали бути взяті контролюючим органом до уваги для об’єктивного вирішення ситуації, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

До того ж, суд зважає на те, що зі змісту вимоги усунути порушення, викладеної у приписі, взагалі неможливо визначити спосіб її виконання, адже відповідна вимога носить рекомендаційний характер.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим, як визначено частинною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що приймаючи спірне рішення він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Позивач від сплати судового збору звільнений, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 припису Управління Держпраці у Полтавській області від 25 липня 2017 року № 16-01-258/548-437.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.С. Бойко