Постанова № 70446280, 17.11.2017, Луганський окружний адміністративний суд

6

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Солошенка П.В.,

за участю:

позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника позивача: ОСОБА_4,

представника третьої особи ЛОДА: ОСОБА_5,

представники відповідачів – не прибули,

представник третьої особи ВАТ «Білокуракинський» – не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Білокуракинської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Відкрите акціонерне товариство «Білокуракинський», Луганська обласна державна адміністрація, - про визнання права на отримання земельної ділянки, неправомірною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі - Позивачі) з адміністративним позовом до Білокуракинської районної державної адміністрації (далі - Білокуракинська РДА, Відповідач 1), Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі – ГУ Держгеокадастру у Луганській області, Відповідач 2) про визнання права на отримання земельної ділянки, неправомірною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії (т.1 а.с.3-6).

Неодноразово надаючи пояснення та заяви в порядку ст.49 КАС України, Позивачі остаточно просили суд:

- поновити пропущений строк звернення до суду з даним адміністративним позовом;

- визнати неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Білокуракинської районної державної адміністрації щодо не розгляду заяв від 28.01.2014, повторних заяв від 15.07.2016 ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії UА №1202911004, здійснення повноважень, пов'язаних з приватизацією земель радгоспу «Білокуракинський», а саме: щодо невиконання ст.ст. 34, 19 Конституції України, Земельного кодексу України, ЗУ «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», відмови у включенні у списки пайщиків та видачі рішення про виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) радгоспу «Білокуракинський», правонаступником якого є ВАТ «Білокуракинський», не прийняття рішення (розпорядження) про надання (узгодження) ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 земельних ділянок із земель радгоспу «Білокуракинський», переданих в оренду ВАТ «Білокуракинський»;

- зобов'язати Білокуракинську районну державну адміністрацію включити позивачів: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в списки осіб, що мають право на земельну частку (пай) в ВАТ «Білокуракинський» колишнього радгоспу «Білокуракинський», та повторно розглянути Білокуракинською районною державною адміністрацією питання щодо виділення позивачам ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 у власність земельних ділянок в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства із земель радгоспу «Білокуракинський»;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Луганській області як державного органу, наділеного повноваженнями щодо розпорядження землями державної власності з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, щодо не розгляду заяв ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 від 28.01.2014, повторних заяв від 15.07.2016 і неприйняття рішення по суті;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області розглянути заяву від 28.01.2014, повторні заяви від 15.07.2016р. ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 щодо видачі позивачам сертифікатів на право на земельні частки (паї) та прийняти рішення по суті, а саме: надати дозвіл на розробку проектної документації щодо відведення у власність земельної ділянки із земель радгоспу «Білокуракинський» (т.1 а.с.94-95, т.3 а.с.121-126).

На обґрунтування позову зазначено, що Позивачі, як колишні працівники радгоспу «Білокуракинський», отримали право на земельну частку (пай) у складі земель, які перебували у колективній власності радгоспу. Однак позивачі звільнилися з радгоспу через багаторічну невиплату заробітної плати, у зв’язку з чим не були включені до числа осіб, які отримали право на земельну частку (пай) у колективній власності радгоспу, а тому не набули права на земельну частку (пай) з причин, що не залежали від їх волі.

На даний час землі державної власності загальною площею 1064,5га, в тому числі 237,5532 га ріллі, 255,7873 га під багаторічними насадженнями, 531.9040 га під землями меліоративної підготовки (під списаними садами), 38.3294 га під полезахисними та садозахисними насадженнями, знаходяться в оренді ВАТ «Білокуракинський».

Незважаючи на неодноразові звернення Позивачів до Відповідачів, вони не можуть реалізувати своє конституційне право на землю, внаслідок бездіяльності суб’єктів владних повноважень. В обґрунтування власної бездіяльності Відповідачі вказують на те, що на теперішній час вони не є працівниками та пенсіонерами колишнього радгоспу «Білокуракинський» та ВАТ «Білокуракинський».

При цьому вони посилаються на те, що оскільки приватизації земель державної власності сільськогосподарського призначення підлягають відповідно до розпоряджень голови Білокуракинської РДА Луганської області землі державної власності сільськогосподарського призначення радгоспу «Білокуракинський» Білокуракинського району Луганської області, який існував до 26.02.1998, то право на приватизацію цих земель радгоспу мають працівники та пенсіонери цього радгоспу, які працювали в ньому або стали його пенсіонерами на момент припинення і його діяльності 26.02.1998 року. Таким чином, на їх думку, положення ст.ст.25,118 ЗК України вказують лише на перебування в трудових правовідносинах незалежно від стажу трудової діяльності в сільгосппідприємстві або виходу на пенсію працівника цього підприємства.

У зв’язку з тим, що розпорядженням Білокуракинської РДА від 07.02.2011 №27 про створення комісії по приватизації (паюванню) земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) колишнього радгоспу «Білокуракинський» (ВАТ «Білокуракинський») не включено Позивачів у списки, що мають право на земельну частку (пай), не залишаючи вибору щодо оскарження неправомірних дій, вони змушені звернутись до суду.

На підставі викладеного, просили задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 1 позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити, при цьому зазначив, що у січні місяці 2011 року до Білокуракинської райдержадміністрації надійшли 44 заяви від працівників та пенсіонерів ВАТ "Білокуракинський" (колишній радгосп "Білокуракинський") щодо паювання земель. Згідно розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації № 27 від 07.02.2011 року було створено комісію по приватизації (паюванню) земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) колишнього радгоспу «Білокуракинський» (ВАТ «Білокуракинський») у складі 7 чоловік із працівників та пенсіонерів ВАТ «Білокуракинський», органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Також цим розпорядженням було затверджено і положення про вищезазначену комісію.

Розпорядженням голови РДА №334 від 15.07.2011 року наданий дозвіл на роздержавлення та приватизацію земель колишнього радгоспу «Білокуракинський» (ВАТ «Білокуракинський») з подальшою передачею цих земель безоплатно у власність працівникам та пенсіонерам ВАТ «Білокуракинський», а також працівникам соціальної сфери на території Курячівської сільської ради.

Згідно статті 25 та п.8 Перехідних положень Земельного кодексу України в сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, пенсіонери з їх числа. Крім цього право на земельну частку (пай) в розмірі до 2 га мають працівники соціальної сфери (закладів охорони здоров’я,

культури, освіти).

На ім’я голови комісії по приватизації (паюванню) земель державної власності сільськогосподарського призначення (ріллі) колишнього радгоспу "Білокуракинський" (ВАТ "Білокуракинський") у жовтні 2011 року надійшли 66 заяв від акціонерів ВАТ "Білокуракинський" стосовно включення їх до списків по паюванню земель колишнього радгоспу "Білокуракинський", в тому числі і громадян вказаних в позові: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Заяви були розглянуті на засіданні комісії. До заяв були додані копії трудових книжок, з яких видно, що заявники або працювали у товаристві на сезонних роботах, або звільнилися за власним бажанням, або за скороченням чисельності штату та за станом здоров’я до початку паювання земель.

За результатами розгляду заяв, керуючись ст.25 та п.8 Перехідних положень Земельного кодексу України, комісія прийняла рішення про відмову заявникам у включенні їх до списків по паюванню земель колишнього радгоспу ВАТ "Білокуракинський". Вищезазначеним громадянам було роз’яснено, що вони мають право звернутися до суду з позовними заявами.

22 серпня 2012 року рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області (пров. № 2/1205/336/2012) у задоволенні позовів гр.-н ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 (та інших осіб) до Білокуракинської райдержадміністрації про встановлення права на земельну частку пай з земель державної власності колишнього радгоспу «Білокуракинський» ВАТ «Білокуракинський» було відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили 04.02.2013 року.

Згідно ст. 122 Земельного Кодексу України (в новій редакції) до повноважень районних державних адміністрацій не входить розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»

встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими (п.7 Прикінцевих та перехідних положень). Також даним законом внесено зміни до статті 122 Земельного кодексу України щодо повноважень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі

земельних ділянок у власність або у користування.

Районні державні адміністрації передають земельні ділянки

державної власності в межах та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо),

в) індивідуального дачного будівництва.

Державне агентство земельних ресурсів України на теперішній час Держгеокадастр та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

25 січня 2013 року за №40 у Міністерстві юстиції України зареєстровано наказ Мінагрополітики України, згідно з яким головні управління Держземагентства (Держгеокадастру) в областях наділено повноваженнями щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб.

Станом на теперішній час колишня комісія по паюванню земель державної власності ВАТ «Білокуракинський», яка була створена згідно розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації № 27 від 07.02.2011 року - не працює.

На підставі викладеного, Відповідач 1 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог Позивачів (т.1 а.с.107-109).

Відповідач 2 також позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що за інформацією Відділу Держгеокадастру у Білокуракинському районі Луганської області у січні місяці 2011 року до Білокуракинської райдержадміністрації надійшли 44 заяви від працівників та пенсіонерів ВАТ «Білокуракинський» (колишній радгосп «Білокуракинський») щодо паювання земель. Розпорядженням голови Білокуракинської райдержадміністрації від 07.02.2011 року №27 було створено комісію по приватизації (паюванню) земель державної власності сільськогосподарського призначення колишнього радгоспу «Білокуракинський» (ВАТ «Білокуракинський») у складі 7 чоловік із працівників та пенсіонерів ВАТ «Білокуракинський», органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Розпорядженням голови Білокуракинської райдержадміністрації від 15.07.2011 року №334 був наданий дозвіл на роздержавлення та приватизацію земель колишнього радгоспу «Білокуракинський» (ВАТ «Білокуракинський») з подальшою передачею цих земель у власність працівникам та пенсіонерам ВАТ «Білокуракинський», а також працівникам соціальної сфери на території Курячівської сільської ради.

Відповідно до пункту 8 Перехідних положень ЗК України 2002 року при приватизації земель сільськогосподарських акціонерних товариств право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа. Члени сільськогосподарських акціонерних товариств мають право на приватизацію земель у порядку, встановленому статтями 25, 118 Земельного кодексу України. Допускається, що при приватизації сільськогосподарських підприємств розміри земельних часток (паїв) обчислюються із земель, що надані цьому підприємству в оренду.

На ім’я голови комісії по приватизації (паюванню) земель державної власності сільськогосподарського призначення колишнього радгоспу «Білокуракинський» (ВАТ «Білокуракинський») у жовтні 2011 року надійшли 66 заяв від акціонерів ВАТ «Білокуракинський» стосовно включення їх до списків по паюванню земель колишнього радгоспу «Білокуракинський» в тому числі і позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

За результатами розгляду заяв комісія прийняла рішення про відмову заявникам у включенні їх до списків по паюванню земель колишнього радгоспу «Білокуракинський».

Станом на теперішній час колишня комісія по паюванню земель державної власності ВАТ «Білокуракинський» не працює.

22 серпня 2012 року рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області (провадження №2/1205/336/2012) у задоволенні позовів громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (та інших осіб) до Білокуракинської райдержадміністрації про встановлення права на земельну частку (пай) з земель державної власності земель колишнього радгоспу «Білокуракинський» було відмовлено.

На підставі викладено Головне управління Держгеокадастру у Луганській області просила відмовити у задоволенні вимог Позивачам (т.1 а.с.110-112).

Ухвалами Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 та від 14.03.2017 до участі у справі були залучені у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Відкрите акціонерне товариство «Білокуракинський» та Луганська обласна державна адміністрація (т.3 а.с.130, т.4 а.с.8-9).

Відкрите акціонерне товариство «Білокуракинський» також не погодився з адміністративним позовом, надав заперечення на нього, в яких зазначив, що з 1954 року по 1998 рік в Луганській області функціонував радгосп «Білокуракинський», який спеціалізувався на вирощуванні ягід та фруктів.

26.02.1998 року було проведено роздержавлення радгоспу "Білокуракинський", його правонаступником стало відкрите акціонерне товариство "Білокуракинський".

Позивачі по справі дійсно працювали в радгоспі «Білокуракинський», а потім і в ВАТ «Білокуракинський». Але всі вони звільнені за ст.36 КЗпП та ст.38 КЗпП (за згодою сторін або за власним бажанням) до початку приватизації землі в ВАТ "Білокуракинський".

Враховуючи ту обставину, що позивачі працювали у радгоспі ВАТ «Білокуракинський» і були звільнені до часу роздержавлення та приватизації земель державної власності ВАТ «Білокуракинський, тому права на земельну частку (пай) не мають, оскільки колишнє членство в радгоспі права на земельну частку (пай) не надає.

Також вищевикладені доводи ВАТ «Білокуракинський» підтверджував рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області (провадження № 2/1205/336/2012), яким у задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Білокуракинської районної державної адміністрації про встановлення права на земельну частку (пай) з земель державної власності колишнього радгоспу «Білокуракинський» відмовлено.

На підставі викладеного, просив суд відмовити у задоволенні вимог Позивачам (т.3 а.с.157-159).

Луганська обласна державна адміністрація надала свої письмові пояснення та доповнення до них, в яких зазначила, що право на земельну частку (пай) мають члени сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Оскільки державний акт на право колективної власності на землю не був оформлений, списку осіб, що мають право на земельну частку (пай) не існує. Єдиним джерелом відомостей про кількість осіб, які працювали у радгоспі на момент його перетворення є план приватизації радгоспу «Білокуракинський». Однак, статуси «працівник радгоспу», «пенсіонер радгоспу» не тотожні статусу «член акціонерного товариства».

Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення члена акціонерного товариства до списку, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цього списку, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному акціонерному товариству, членом якого він є.

Сам факт членства у радгоспі та тривалий строк роботи в інших організаціях до створення акціонерного товариства й отримання державного акта на право колективної власності на землю не є підставою для отримання земельної частки у новоствореному акціонерному товаристві.

Порядок набуття членства в акціонерному товаристві «Білокуракинський» статутом не передбачений.

За загальним правилом реалізація особою права на членство у акціонерному товаристві відбувається у формі подачі до органу управління товариства відповідної заяви.

Перетворення радгоспу в акціонерне товариство «Білокуракинський» відбулось в 1998 році. В період дії Земельного кодексу України 1992 року до втрати ним чинності у 2002 році процедура роздержавлення землі керівництвом радгоспу не здійснена, державний акт на право власності на землю із доданим до нього списком громадян акціонерному товариству «Білокуракинський» не виданий, а відтак проведення паювання землі було унеможливлено.

Земельний кодекс України, який набрав чинності 01 січня 2002 року, закріпив форми власності на землю, серед яких така як «колективна» була виключена. Отже, всі землі, які не були передані у приватну або колективну за час дії Земельного кодексу України 1992 року, залишились у державній власності. Не стали виключенням і землі сільськогосподарського призначення, які знаходилась у постійному користуванні радгоспу «Білокуракинський», та не були передані в колективну форму власності акціонерному товариству «Білокуракинський» у період з 1998 року по 2002 рік.

Розділ «Перехідні положення» Земельного кодексу України не містив норм щодо реалізації громадянами права на земельну частку (пай), яке не було реалізовано ними до набрання чинності цим кодексом.

Лише 26 квітня 2003 року набрав чинність ОСОБА_6 України «Про внесення змін до Земельного кодексу України», яким наведений розділ Земельного кодексу України доповнений абзацом, згідно з яким члени сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Статут акціонерного товариства «Білокуракинський» не містить положень про набуття особою статусу члена товариства, право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа. Оскільки Земельний кодекс України має вищу відносно Указу № 720 юридичну силу, а також з урахуванням приписів пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Земельного кодексу України про те, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу, право на земельну частку (пай) мають виключно громадяни, які є членами акціонерного товариства, та працюють у ньому на день розгляду справи по суті, або є пенсіонерами з їх числа (т.4 а.с.50-52).

Також посилався на приюдеційне значення рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 22.08.2012 року. Та зазначив, що повноваження Держгеокадастру та його територіальних органів визначені Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15. Серед покладених, на Держгеокадастр та його територіальні органи завдань повноваження щодо видачі сертифікату на земельну частку (пай) відсутні.

Посилання позивачів, як на підставу своїх вимог, на ту обставину, що земельна частка (пай) може бути приватизована навіть в тому разі, коли сільськогосподарські угіддя передані в оренду, є помилковим, оскільки під цією нормою (абзац третій пункту 8 розділу «Перехідні положення» Земельного кодексу України) слід розуміти існування правовідносин орендодавця з орендарем, які виникли в період дії Земельного кодексу України 1992 року, а не ті орендні правовідносини, які виникли між акціонерним товариством «Білокуракинський» та Білокуракинською районною держадміністрацією в 2009 році.

В обґрунтування належності позивачам земельної частки (паю) на праві власності позивачі посилаються на документ - сертифікат акції, помилково вважаючи його сертифікатом на право на земельну частку (пай). Насправді, сертифікатом акції засвідчується право власності на цінний папір (т.4 а.с.67-68).

В судовому засіданні Позивачі та їх представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, з підстав викладених у позові.

Представник третьої особи – Луганської обласної державної адміністрації просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники Білокуракинської РДА, ГУ Держгеокадастру у Луганській області та ВАТ «Білокуракинський» в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (т.5 а.с.9,11,20).

Від представника ГУ Держгеокадастру у Луганській області надійшла заява про розгляд справи без його участі (т.5 а.с.24).

Заслухавши пояснення позивачів, їх представника, представника ЛОДА, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з урахування приписів ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (т.4 а.с.228-230), наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено і це не оскаржується сторонами, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 дійсно працювали в радгоспі «Білокуракинський», а потім і в ВАТ «Білокуракинський». Однак в подальшому вони були звільнені: ОСОБА_1 04.12.2000 за згодою сторін; ОСОБА_2 01.07.1999 по ст.38 КЗпП України; ОСОБА_3 03.04.2007 за п.1 ст.36 КЗпП України.

Вказані обставини підтверджуються копіями трудових книжок позивачів (т.1 а.с.14а-24).

Розпорядженням голови Білокуракинської РДА Луганської області від 07.02.2011 №27 створено комісію по приватизації (паюванню) земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) колишнього радгоспу «Білокуракинський» (ВАТ «Білокуракинський») у складі 7 чоловік із працівників та пенсіонерів ВАТ «Білокуракинський» (радгоспу «Білокуракинський»), органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування згідно додатку; затверджено положення про комісію по приватизації (паюванню) земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) колишнього радгоспу «Білокуракинський» (ВАТ «Білокуракинський») згідно додатку (т.1 а.с.204, т.3 а.с.2-3).

Розпорядженням голови Білокуракинської РДА Луганської області від 15.07.2011 №334 надано дозвіл на роздержавлення та приватизацію земель колишнього радгоспу «Білокуракинський» (ВАТ «Білокуракинський») з подальшою передачею цих земель безоплатно у власність працівникам та пенсіонерам цього підприємства, а також пенсіонерам соціальної сфери с.Попівка на території Курячівської сільської ради; зобов’язано громадян укласти договір з проектною організацією на виготовлення проекту роздержавлення та приватизації земель підприємства; затверджено список працівників та пенсіонерів по колишньому радгоспу «Білокуракинський», а також працівників соціальної сфери, які мають право на земельну частку (пай) в кількості 45 громадян згідно додатку (т.1 а.с.43, т.3 а.с.4-5).

Позивачів у затвердженому списку немає (т.1 а.с.43-зворот).

Протоколом №1 засідання комісії по приватизації (паюванню) земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) колишнього радгоспу «Білокуракинський» (ВАТ «Білокуракинський) від 29 листопада 2011 року було розглянуто заяви щодо включення в списки по поюванню земель ВАТ «Білокуракинський» мешканців с.Попівка, Білокуракинського району, Луганської області. 66 особам, в тому числі і позивачам, вказаним протоколом було відмовлено у включенні до списку паювання земель (т.1 а.с.53-54).

Не погоджуючись з невключенням до списку осіб, що мають право на земельний пай, громадяни, в тому числі і позивачі, звернулись до Білокуракинського районного суду Луганської області з позовом до Білокуракинської РДА про встановлення права на земельну частку (пай).

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 серпня 2012 року (провадження №2/1205/336/2012) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

При цьому суд виходив з того, що позивачі працювали у радгоспі (ВАТ «Білокуракинський») і були звільнені до часу роздержавлення та приватизації земель державної власності ВАТ «Білокуракинський», тому права на земельну частку (пай) не мають, оскільки колишнє членство в радгоспі права на земельну частку (пай) не надає.

Вказане рішення суду набрало законної сили 04.02.2013 року (т.3 а.с.105-107).

20.07.2016 голова Білокуракинської РДА надав відповідь ОСОБА_2 за №02-18/1089 щодо колективного звернення від 15.07.2016 щодо включення в списки на розпаювання земель державної власності ВАТ «Білокуракинський», в якому додатково повідомив про стан проведення розпаювання земель сільськогосподарського призначення (ріллі) державної власності ВАТ «Білокуракинський» станом на 20.07.2016, а крім того, зазначив, що згідно ст.122 ЗК України (в новій редакції) до повноважень районних державних адміністрацій не входить розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності (т.1 а.с.78-79).

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачі неодноразово звертались до Відповідача 1 з заявами щодо виділення їм земельних ділянок як колишнім працівникам радгоспу «Білокуракинський» і отримували на них відповіді (т.3 а.с.67-70).

Суд вживав заходи щодо витребування заяв позивачів від 28.01.2014 та повторних заяв від 15.07.2016 як від Відповідача 1, так і від Відповідача 2, однак їх суду не надали, не надали їх і позивачі.

При цьому Відповідач 2 надав лише заяву ОСОБА_3 від 28.04.2014 та відповідь на неї, однак це не є предметом оскарження по даній справі (т.3 а.с.89-98).

За таких обставин суд розглядає справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» районні державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_7 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, прийнятими в межах їх повноважень.

Діяльність територіальних органів Держгеокадастру регулюється їх положенням та при виконанні своїх повноважень вони керуються виключно Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють їх діяльність та повноваження.

Як зазначили позивачі в судовому засіданні всі їх дії були направлені на отримання права на земельну частку (пай) та бути включеними в списки по поюванню земель ВАТ «Білокуракинський», вони вважають, що мають всі законні підстави для цього, а дії та бездіяльність Відповідачів у зв’язку з ненаданням їм земельних ділянок протиправними.

Між тим, суд не вбачає неправомірною бездіяльність суб'єктів владних повноважень при розгляді заяв позивачів у 2014 та 2016 роках про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії UА №1202911004, здійснення повноважень, пов'язаних з приватизацією земель радгоспу «Білокуракинський», а саме: щодо невиконання ст.ст. 34, 19 Конституції України, Земельного кодексу України, ЗУ «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», відмови у включенні у списки пайщиків та видачі рішення про виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) радгоспу «Білокуракинський», правонаступником якого є ВАТ «Білокуракинський», не прийняття рішення (розпорядження) про надання (узгодження) ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 земельних ділянок із земель радгоспу «Білокуракинський», переданих в оренду ВАТ «Білокуракинський».

При цьому суд виходить із того, що оскільки позивачами преорітетним ставиться питання щодо включення їх у списки пайщиків та виділення земельних ділянок їм в натурі, то, як вже зазначалось неодноразово, це питання було вирішено ще рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 серпня 2012 року (провадження №2/1205/336/2012). Вказаним рішенням суду у задоволенні позовних вимог в тому числі і позивачам по даній справі відмовлено (т.3 а.с.105-107).

Вказане рішення суду набрало законної сили 04.02.2013 року, а отже є обов’язковим для всіх осіб і підлягає виконанню на всій територій України.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що позивачі не мають права на земельну частку (пай), оскільки працювали у радгоспі (ВАТ «Білокуракинський») і були звільнені до часу роздержавлення та приватизації земель державної власності ВАТ «Білокуракинський».

А тому, по даній справі суд приходить до висновку про те, що позивачі не мають правового підґрунтя щодо оскарження дій (бездіяльності) Відповідачів з приводу розгляду (не розгляду) їх заяв за 2014 та 2016 роки щодо включення їх в списки на паювання.

Як вбачається з тексту відповіді Білокуракинської РДА від 20.07.2016 №02-18/1089, Відповідач надав відповідь в межах своєї компетенції та повідомив про стан проведення розпаювання земель сільськогосподарського призначення (ріллі) державної власності ВАТ «Білокуракинський» станом на 20.07.2016 (т.1 а.с.78-79).

Жодних доказів того, що позивачі звертались до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з заявами від 28.01.2014 та повторними заявами від 15.07.2016 сторонами суду не надано.

А зібрані по справі докази свідчать лише про те, що Відповідачі діяли на підставі, в межах своїх повноважень та згідно законів України, а тому підстав для задоволення позовних вимог позивачів немає.

При цьому суд вважає необхідним роз'яснити позивачам, що вони не позбавлені можливості, у разі невикористання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки, звернутись до відповідних органів з заявами щодо виділення їм земельних ділянок на підставі ст.ст.118,121 ЗК України.

Що стосується питання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд не вважає його порушеним, а тому він не підлягає поновленню, так як з наявних в програмі процесуальних документів КП «ДСС» вбачається, що позивачі вже звертались до Луганського окружного адміністративного суду у березні 2014 року з таким позовом до Відповідачів. Суд відкрив провадження по справі №812/1715/14, однак не розглянув по суті, оскільки, починаючи з квітня 2014 року на території Луганської області розпочалась антитерористична операція. Луганський окружний адміністративний суд призупинив свою діяльність в м.Луганську, перемістився до м.Сєвєродонецька Луганської області, а всі справи, які залишились на непідконтрольній Україні території є втраченими, в тому числі і справа №812/1715/14 (т.5 а.с.34-44).

Позивачі намагались відновити втрачене провадження по вказаній справі, однак ухвалами Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року їм на підставі ч.3 ст.277 КАС України в цьому відмовлено та роз’яснено право на звернення до суду із новим позовом (т.5 а.с.45-49).

Таким правом і скористались позивачі, звернувшись 12 вересня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, який є предметом розгляду по даній справі №812/1095/16 (т.1 а.с.3-6).

Враховуючи викладене, та керуючись статтями 2, 69-79,86, 94, 158-163,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Білокуракинської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Відкрите акціонерне товариство “Білокуракинський”, Луганська обласна державна адміністрація, - про визнання права на отримання земельної ділянки, неправомірною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 22 листопада 2017 року.