Ухвала суду № 70446256, 22.11.2017, Київський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про самовідвід судді

22 листопада 2017 року 810/3259/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., при секретарі судового засідання Кравченко Р.О., за участю позивача, його представника та представників Національної поліції України та Департаменту захисту економіки Національної поліції України, розглянувши в попередньому судовому засіданні заяву про самовідвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Атестаційної комісії Національної поліції України, 3-ті особи: Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Департамент захисту економіки Національної поліції України, про визнання незаконними та скасування атестаційного листа, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної поліції України, Атестаційної комісії Національної поліції України, 3-ті особи: Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Департамент захисту економіки Національної поліції України, про визнання незаконними та скасування атестаційного листа, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 залишено позовну заяву без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Не погодившись з ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017, апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 без змін. В подальшому позивач подав касаційну скаргу та ухвалою Вищого адміністративного суду від 06.06.2017 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 та ухвалу без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 скасовано, а справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 дану справу прийнято до свого провадження суддею Лиска І.Г. та ухвалою від 26.06.2017 залишено дану справу без руху.

Позивач не погодившись з ухвалою про залишення позовної заяви без руху подав апеляційну скаргу та ухвалою Київського апеляційну адміністративного суду від 05.10.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року судом прийнято адміністративну справу до свого провадження та призначено справу до попереднього судового розгляду на 22 листопада 2017 року.

У попередньому судовому засіданні 22 листопада 2017 року суддею Лиска І.Г. до судового розгляду адміністративної справи по суті подано заяву про самовідвід.

В якій зазначено, що правова позиція судді Лиска І.Г. щодо даної справи, викладена в ухвалі про залишення позовної заяви без розгляду від 31 січня 2017 року може стати підставою для виникнення сумнівів у його неупередженості при розгляді справи №810/3259/16.

Позивач та представники сторін в попередньому судовому засіданні питання щодо задоволення заяви про самовідвід залишили на розсуд суду.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку про необхідність її задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться:

1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 27 - 29 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу. Заявляти самовідвід після цього дозволяється лише у разі, якщо про підставу самовідводу стало відомо після початку судового розгляду.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі також ЄСПЛ) є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium, Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuven iMeyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

У справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.

Враховуючи те, що правову позицію щодо позовної заяви ОСОБА_1 було висловлено суддею Лиска І.Г. при винесенні ухвали від 31 січня 2017 року, для забезпечення усунення сумнівів у позивача щодо неупередженості в розгляді адміністративної справи, заява про самовідвід судді Лиска І.Г. підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 32 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 29, 31, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

1. Заяву про відвід судді Лиска І.Г. в адміністративній справі №810/3259/16,- задовольнити.

2. Передати справу для визначення в установленому порядку головуючого по справі до канцелярії суду, згідно з вимогами статті 32 та 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала за наслідками розгляду питання про відвід (самовідвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Суддя Лиска І.Г.