Постанова № 70445821, 21.09.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 р. Справа № 804/3956/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2 за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Дніпротехсервіс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДФС (Дніпропетровське управління)) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000328811 від 07.04.2011р., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Дніпротехсервіс» звернулося з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДФС (Дніпропетровське управління)) та просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП в м. Дніпропетровську №0000328811 від 07.04.2011р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при фінансово-господарських відносинах у вересні 2009р. з ТОВ «Дельта Гарант», у вересні 2008р. з ТОВ «Електрон Технотрейд», у серпні-вересні 2010р. з ТОВ «Будтехнологія» за результатами якої було складено акт №481/08-02/1-19305558 від 22.03.2011р. за висновками якого було встановлено, що правочини, укладені позивачем з вищевказаними контрагентами є нікчемними в силу вимог ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228,662,655,656 ЦК України, оскільки правочини з придбання та постачання товару по ланцюгу постачання не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. На підставі вказаного вище акту перевірки податковою інспекцією було складено оспорюване податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачеві суми грошового зобовязання у розмірі 1757,80 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 439,45 грн. Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням та просить визнати його недійсним посилаючись на те, що у відповідності до вимог ст.ст.203,204, 215, 234 ЦК України фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається лише судом, проте судові рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), які укладені між позивачем та ТОВ «Будтехнологія», ТОВ «Дельта-Гарант», ТОВ «Електрон-Технотрейд» у 2008р., у 2009р. та 2010р. відсутні. Крім того, чинним законодавством податковій інспекції не надано право на визнання правочинів нікчемними із застосуванням відповідних наслідків. СПДІ, встановивши реальне настання господарських відносин між позивачем та вищевказаними контрагентами, неправомірно визнано укладені договори недійсними (нікчемними). Правочини, укладені позивачем з ТОВ «Будтехнологія», ТОВ «Дельта-Гарант», ТОВ «Електрон-Технотрейд» у 2008р., у 2009р. та 2010р. мали реальне настання правових наслідків, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами і не спростовується СДПІ в акті перевірки, який підтверджує факт здійснення сторонами правочину, а факт оплати отриманих матеріалів та робіт підтверджені відповідними документами, податкові накладні видані вказаними підприємствами позивачу відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»(що діяв на момент видачі вказаних накладних). Також представник позивача зазначає, що позивач не може нести відповідальності за порушення правил ведення податкового обліку його контрагентами, якщо контрагент не виконав свого обовязку по сплаті податку на додану вартість до бюджету та відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (як покупця товару) на віднесення вказаних сум до складу податкового кредиту. На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до ЄДРПОУ у звязку з чим позивач не може нести відповідальності за порушення податкової дисципліни контрагентами позивача. Окрім того, позивач вважає, що податковою інспекцією безпідставно було застосовано до позивача штрафні санкції за порушення, які вчинені у вересні 2008р., вересні 2009р. та серпні-вересні 2010р. на підставі п.123.1 ст.123 ПК України, оскільки норми ПК України набрали чинності з 01.01.2011р. та вказані норми можуть бути застосовані лише до порушень,вчинених після 01.01.2011р. За викладеного, на думку позивача оспорюване податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства України, порушує права та законні інтереси позивача, що є підставою для визнання його недійсним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в усних поясненнях та письмових запереченнях на позов просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі посилаючись на те, що у ході дослідження фактичного руху товарів від товаровиробника по ланцюгу постачання до кінцевого споживача (вигодонабувача) в ході проведення перевірки було встановлено, що первинні документи (рахунок-фактура, видаткова накладна та податкова накладна) надані до перевірки на підставі яких, обсяг взаємовідносин між ТОВ «Дельта-Гарант» та ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» у сумі ПДВ 1155,40 грн. було включено позивачем до податкового кредиту за вересень 2009р. складено та не підписано особисто посадовою особою ТОВ «Дельта-Гарант» ОСОБА_5; первинні документи (рахунок-фактура, видаткова та податкова накладні) надані до перевірки на підставі яких обсяг взаємовідносин між ТОВ «Електрон-Технотрейд» та позивачем у сумі ПДВ 602,40 грн. було включено позивачем до податкового кредиту за вересень 2008р. складено та підписано невідомою посадовою особою, а саме: первинні документи надані позивачем до перевірки з метою підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Електрон-Технотрейд» не мають прізвища, імя та по-батькові особи, яка їх підписала. У ході проведення перевірки позивачем не було надано документів на підтвердження фактичного транспортування (перевезення) товарів від ТОВ «Електрон-Технотрейд» та ТОВ «Дельта-Гарант», сертифікатів якості (походження) на товари до перевірки також не було надано. Також у ході проведення перевірки позивача була досліджена податкова інформація щодо відсутності контрагента позивача ТОВ «Дельта-Гарант» за місцезнаходженням, також встановлено і відсутність за місцезнаходженням іншого контрагента позивача ТОВ «Електрон-Технотрейд», при цьому, на момент створення підприємства та у періоді, який перевірявся директором ТОВ»Електрон-Технотрейд» був ОСОБА_6 відносно якого було порушено кримінальну справу та за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська у справі №1-298/2009р. його було визнано винним у фіктивному підприємництві. Також директором ТОВ «Дельта-Гарант» був ОСОБА_5, який, надаючи пояснення начальнику ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховка зазначив, що фінансово-господарську діяльність на підприємстві не здійснював, ніяких документів на придбання товарів не підписував та нікому цього робити не доручав, печатки підприємства не мав, вказав на те, що одразу після реєстрації фірми у червні 2008р. продав її невідомим особам разом із реєстраційними та дозвільними документами, прізвище ОСОБА_7 йому не відомо. Податкова звітність до ДПІ не надавалась, податок з доходів фізичних осіб не сплачувався, що свідчить про відсутність у підприємства трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме: в частині відвантаження та перевезення товарів, працівників за сумісництвом також не встановлено. При здійсненні аналізу руху грошових коштів було встановлено, що на рахунки ТОВ «Дельта-Гарант» надходили грошові кошти у сумі 6291342,86 грн., які підприємством було перераховано іншим субєктам господарювання ТОВ «Торговий будинок Талісман» відносно директора якого ОСОБА_7 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України. Відсутність документів, на підставі яких підтверджується придбання ТМЦ не дає права на дозволений податковий кредит. Позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про фактичний майновий стан його контрагентів, умови ведення цими підприємствами господарської діяльності та порушення, які ними допускались. Окрім того, представник відповідача посилається і на позицію Верховного Суду України, викладену у його постанові від 05.03.2012р. у справі №21-421а11, від 19.04.2016р. відносно того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, а також податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема і у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у ним сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними. За викладеного, представник відповідача вважає, що надані до перевірки позивачем документи по взаємовідносинах з ТОВ «Дельта-Гарант» та ТОВ «Електрон-Технотрейд» беручи до уваги їх фіктивний статус, встановлений вироком суду, не відповідають вимогам ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не відображають реальність господарських операцій та реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Дніпротехсервіс» зареєстроване як юридична особа за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Сімфропольська, буд.21, офіс 615, на момент виникнення спірних відносин перебувало на обліку у СДПІ ВПП у м. Днпропетровську, що підтверджується відомостями, наведеними в акті перевірки від 22.03.2011р., які не оспорюються сторонами (а.с. 32-33 том 1).

У період з 01.03.2011р. по 15.03.2011р. податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при фінансово-господарських взаємовідносинах у вересні 2009р. з ТОВ «Дельта-Гарант», у вересні 2008р. з ТОВ «Електрон Технотрейд», у серпні-вересні 2010р. з ТОВ «Будтехнологія» за результатами якої був складений акт №481/08-02/1-19305558 від 22.03.2011р. за висновками якого встановлені порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.93, ч.1 ст.203, ч.1,2 ст.215 та ч.2 ст.207, ч.1 ст.216, ст.228, ст.234 ЦК України в результаті чого завищено суму задекларованих позивачем показників податкового кредиту всього у сумі 1757,80 грн. на суму операцій проведених у вересні 2009р. з ТОВ «Дельта-Гарант» у сумі ПДВ 1155,40 грн. та на суму операцій проведених у вересні 2008р. з ТОВ «Електрон Технотрейд» у сумі ПДВ 602,40 грн., що призвело до заниження ПДВ за вересень 2009р. всього у сумі 1757,80 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Електрон Технотрейд» та ТОВ «Дельта-Гарант» у звязку з нікчемністю правочину, укладеного між підприємствами (а.с.32-72 том 1).

На підставі вказаного вище акту перевірки, податковою інспекцією 07.04.2011р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000328811, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 2194 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем 1757,80 грн., за штрафними санкціями 439,45 грн. (а.с.13 том 1).

Позивач оспорює вищевказане податкове повідомлення-рішення, просить його визнати недійсним посилаючись на те, що висновки податкового органу про недійсність (нікчемність) правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Дельта-Гарант», ТОВ «Електрон Технотрейд» та ТОВ «Будтехнологія», відсутність реальності господарських операцій вчинених між позивачем та вказаними контрагентами не відповідають дійсності, необґрунтовані, надані до перевірки первинні документи підтверджують їх реальність, що свідчить про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту та взаємовідносинах з вказаними підприємствами-контрагентами позивача.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-ХIV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція повязана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі Закон №168).

Так, згідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених або недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Так, згідно наявних в матеріалах справи документів видно, що за висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 22.03.2011р. №481/08-02/1-19305558 з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «Дельта-Гарант» у вересні 2009р., з ТОВ «Електрон-Технотрейд» у вересні 2008р., з ТОВ «Будтехнологія» у серпні-вересні 2010р. було встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168, ст.ст.1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.99, ч.1 ст.203, ч.1,2 ст.215, ч.2 ст.207, ч.1 ст.216, ст.228, ст.234 ЦК України, яке полягало у безпідставному формуванні податкового кредиту у вересні 2009р. на суму 1155,40 грн. та у вересні 2008р. на суму 602,40 грн. за наслідками операцій із придбання товару (шафа офісна, реле температури з датчиком, датчик тиску, вентиль) у ТОВ «Дельта-Гарант» та ТОВ «Електрон-Технотрейд», які на думку податкового органу, є нікчемними та на підставі податкових накладних, підписаних від імені цих товариств неналежними особами, вказані підприємства-контрагенти відсутні за місцезнаходженням, не мають матеріальних та трудових ресурсів необхідних для здійснення підприємницької діяльності, керівник ТОВ «Дельта-Гарант» ОСОБА_5 заперечував свою причетність до господарської діяльності підприємства, оскільки одразу після реєстрації фірми у червні 2008р. продав її невідомим особам разом з реєстраційними та дозвільними документами; вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2009р. директора ТОВ «Електрон-Технотрейд» гр. ОСОБА_6 визнано винним у кримінальному правопорушенні за фіктивне підприємництво; у ході перевірки документи на транспортування придбаного товару, зокрема, офісної шафи надані не були (а.с.32-72 том 1).

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобовязаний субєкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності субєкт господарювання має спростувати доводи субєкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Виконуючи вимоги ухвали Вищого адміністративного Суду України від 24.05.2017р. у цій справі ухвалами суду від 26.06.2017р., від 31.08.2017р. запропоновано позивачеві надати докази про фактичну поставку товару від ТОВ «Дельта-Гарант» та ТОВ «Електрон-Технотрейд» з урахуванням часу, місцезнаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, наявність управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність первинних документів обліку та інші докази з урахуванням вимог ухвали Вищого адміністративного Суду України від 24.05.2017р. (а.с.49,61 том 2).

Проте, у ході судового розгляду справи представником позивача на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з поставки товару на адресу позивача від ТОВ «Дельта-Гарант», від ТОВ «Електрон-Технотрейд», яка нібито відбулася у вересні 2008р., 2009р. вищенаведених витребуваних судом документів не було надано, зокрема, не надано і доказів транспортування товару з урахуванням віддаленості місцезнаходження вказаних підприємств-контрагентів, а також і не було надано доказів руху активів, наявності управлінського та технічного персоналу, складських приміщень, тощо.

Також представником позивача у ході судового розгляду справи не було надано і доказів реальності здійснення господарської операції по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Будтехнологія», які нібито відбулися у серпні-вересні 2010р. з приводу купівлі-продажу робіт і послуг, а саме: надання послуг з демонтажу плит, встановлення плит, монтажу плит, демонтажу металевої обшивки віконних відкосів, встановлення утеплення, монтажу обшивки відкосів, збирання, розбирання лісів, не надано доказів, які підтверджують виконання вказаних робіт, прийняття вказаних робіт, не надано доказів руху активів за вказаними послугами.

Як зазначила представник позивача в судовому засіданні такі первинні бухгалтерські документи відсутні на підприємстві позивача через їх знищення за строком зберігання.

Таким чином, у ході судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами фактичну реальність здійснення господарських операцій позивачем із вищевказаними контрагентами позивача у спірний період у відповідності до вимог ст.ст.69-70 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням вимог постанови Верховного Суду України від 27.03.2012р. у справі №21-737во10 на яку послався суд касаційної інстанції у своїй ухвалі від 24.05.2017р. та необхідність її врахування при розгляді даної справи.

Разом з тим, судом враховується і те, що у ході проведення перевірки позивача відповідачем було отримано податкову інформацію про те, що за поясненнями гр.ОСОБА_5, який був засновником та директором ТОВ «Дельта-Гарант» та які були надані начальнику ГВПМ ДПІ у м.Нова Каховка останній зазначив, що фінансово-господарську діяльність на підприємстві не здійснював, ніяких документів на придбання товарів не підписував та нікому цього робити не доручав. Відповідно до вищевказаних пояснень ОСОБА_5 декларації та уточнюючі розрахунки з ПДВ надавались до ДПІ уповноваженою особою ОСОБА_7 за підписом ОСОБА_5, який у вищевказаному поясненні вказав, що він жодних первинних документів, декларацій по ПДВ не підписував ні до того як фірма була у його розпорядженні, ні після її продажу. Печатки ТОВ «Дельта-Гарант» не мав, у звязку з тим, що одразу після реєстрації фірми у червні 2008р. продав її невідомим особам разом з реєстраційними та дозвільними документами, прізвище ОСОБА_7 йому не відомо.

У ході проведеної податковою інспекцією перевірки було встановлено, що податкова звітність форми-1ДФ ТОВ «Дельта-Гарант» до податкової інспекції на місцем податкового обліку не подавалась, податок з доходів фізичних осіб не сплачувався, що свідчить про відсутність у даного підприємства трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, у тому числі і щодо відвантаження та перевезення товарів; за даними податкової звітності у вказаного підприємства відсутні і основні засоби та обладнання для здійснення господарської діяльності.

Також фахівцями Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська здійснено вихід за місцезнаходженням ТОВ «Електрон-Технотрейд» та складено довідку про те, що підприємство не встановлено за його місцезнаходженням.

На момент створення вказаного підприємства та у періоді, що перевірявся директором ТОВ «Електрон-Технотрейд» був ОСОБА_6, якого за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2009р. у кримінальній справі №1-298/2009 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення фіктивному підприємницві (а.с.49, 59-66 том 1).

У відповідності до вимог ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За викладених обставин, та враховуючи, що директор ТОВ «Електрон-Технотрейд» був засуджений за фіктивне підприємництво та визнав свою вину щодо не здійснення ним господарської діяльності, суд приходить до висновку, що врахування даного вироку у взаємовідносинах позивача та вказаного контрагента для адміністративного суду є обовязковим згідно до вимог ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Слід також зазначити, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків згідно до ст.626 ЦК України та у разі, якщо одна із сторін заперечує фактичне його виконання, такий договір не може мати наслідків реальності його здійснення.

Окрім того, і податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності контрагентів позивача, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт та послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідна правова позиція також узгоджується із правовою позицією, яка була викладена неодноразово у постановах Верховного Суду України від 05.03.2012р. №21-421а11, від 01.12.2015р. у справі №21-3888а15, від 22.03.2016р. у справі №170а16.

У відповідності до вимог абзацу 2 частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, і частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обовязок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Представник позивача в судовому засіданні не навів жодних підстав та не надав жодних доказів, які б свідчити про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням встановлених судом обставин та фактів, які не спростовані представником позивача.

Судом не може бути покладено в основу даного судового рішення доводи представника позивача стосовно того, що посадовим особам податкової інспекції не надано повноваження на встановлення укладених договорів між позивачем та його контрагентами недійсними (нікчемними) з огляду на те, що посадовими особами у ході перевірки були встановлені факти відсутності реального здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах позивача з вищевказаними контрагентами та відсутність фактичного здійснення реальності вказаних господарських операцій підтверджена як поясненнями засновника та директора ТОВ «Дельта-Гарант» ОСОБА_5, який заперечував свою участь у здійсненні господарської діяльності, так і вироком суду стосовно директора ТОВ «Електрон-Технотрейд» ОСОБА_6 за яким встановлено фіктивність підприємництва та до повноважень податкової інспекції віднесено саме встановлення фактів правомірності відображення платниками податків господарських операцій у первинних документах бухгалтерського обліку згідно чинного податкового законодавства на момент виникнення спірних відносин.

Не можуть прийняті судом до уваги і посилання представника позивача на безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за п.123.1 ст.123 ПК України до правопорушень, які вчинені у вересні 2008р. та у вересні 2009р. з урахуванням того, що вказані порушення були виявлені при перевірці податковою інспекцією 22.03.2011р. та податкова інспекція наділена повноваженнями на донарахування грошових зобовязань та застосування штрафних санкцій у межах строку давності, встановленого ст.102 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.

Разом з тим, представниками відповідача наведені достатні підстави та надані належні і допустимі докази, які свідчать про законність та обґрунтованість прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши дії відповідача з приводу правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про те, що оспорюване рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтями 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що у разі ухвалення рішення на користь субєкта владних повноважень, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Дніпротехсервіс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДФС (Дніпропетровське управління)) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000328811 від 07.04.2011р. відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 26.09.2017р.

Суддя ОСОБА_1