Постанова № 70445801, 18.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Стогній К.В.

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Соломка М.Я.

представника третьої особи Саєнко С.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, третя особа: Національне агенство України з питань державної служби Міжрегіональне управління Національного агенство України з питань державної служби у Дніпропетровській та Запорізькій областях про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2017 року ОСОБА_5 (надалі - позивач або ОСОБА_5.) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 23.06.2017 р. № 216-к «Про звільнення ОСОБА_5.»;

- поновити ОСОБА_5 на посаді завідувача сектором взаємодії зі ЗМІ, міжнародних зв'язків та з питань Євроінтереграції та зв'язків з громадськістю Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області;

- стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області середній заробіток за час вимушеного прогуду за період з 26 червня 2017 року по дату поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на незаконне звільнення, оскільки наказ про звільнення винесено в період перебування у відпустці. Вказує, що 20.06.2017 р. зверталась до відділу кадрів Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з заявою про надання відпуски без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 21.06.2017 р. по 20.12.2017 р., проте така відпустка не була надана. Підставою для звільнення стала постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2017 р. у справі № 200/7217/17,якою за частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, та в цій постанові не міститься санкції щодо позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю; у наказі про звільнення міститься посилання на частину другу статті 84 Закону України "Про державну службу", якою передбачена, як підстава для припинення державної служби - набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення; однак, вказана у наказі підстава для звільнення - постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2017 р.

У судовому засіданні позивач та її представник вимоги позовної заяви підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування доводів представник відповідача зазначив, що трудовий договір з позивачем припинено на підставі пункту 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України; відповідно до пункту 3 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється у разі набрання законної сили рішення суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення; відповідач діяв у межах компетенції, вимог законодавства під час виконання рішення суду - постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2017 р., що і стало підставою для припинення державної служби ОСОБА_5

Третя особа позовні вимоги підтримала, посилаючись на те, що у постанові Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2017 р. судом не встановлено у діях позивача складу корупційного правопорушення, таким чином означена постанова не може розглядатись як підстава для звільнення з державної служби за вчинення корупційного правопорушення.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 28.04.2016 р. № 140-к ОСОБА_5 призначена на посаду завідувача сектору взаємодії зі ЗМІ, міжнародних зв'язків та з питань Євроінтереграції Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з 29.04.2016 р. (а.с. 63).

Наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 23.06.2017 р. № 216-к «Про звільнення ОСОБА_5.», відповідно до пункту 3 частини 1 статті 84, статті 89 Закону України "Про державну службу України", частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» та на підставі постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2017 р., наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 23.06.2017 р. № 45-д «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_5.» ОСОБА_5 звільнено з посади завідувача сектору взаємодії зі ЗМІ, міжнародних зв'язків та з питань Євроінтереграції та зв'язків з громадськістю 26.06.2017 р. (а.с. 7).

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2017 р. у справі №200/7217/17 притягнуто ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн (а.с.78-79).

Згідно змісту вказаного рішення суду, на виконання абзацу 3 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_5, займаючи посаду завідувача сектору взаємодії із ЗМІ, міжнародних звязків та з питань євроінтеграції головного управління державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області, 27 жовтня 2016 року подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2015 рік шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсі.

Водночас встановлено, що 1 листопада 2016 року ОСОБА_5 одноособово придбала 2-кімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Вартість вказаної квартири згідно договору укладеного між нею та продавцем, а також експертною оцінкою вказаної квартири склала 147868 гривень.

Враховуючи, що вартість набутого (придбаного) майна перевищує поріг у 50 мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на 1 січня 2016 року (68900 гривень), ОСОБА_5 на виконання ч.2 ст. 52 зазначеного Закону зобовязана була в десятиденний термін з моменту набуття такого права подати письмове повідомлення до НАЗК про суттєву зміну у майновому стані.

Проте, ОСОБА_5 подала повідомлення до НАЗК про суттєві зміни в майновому стані про набуття 01.11.2016 права власності (придбання) на нерухоме майно квартиру, вартість якої на момент набуття права власності становила 147868 гривень, лише 28 листопада 2016 року.

Таким чином, ОСОБА_5, перебуваючи на посаді завідувача сектору взаємодії із ЗМІ, міжнародних зв'язків та з питань євроінтеграції Головного управління державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області, розташованого у м.Дніпро по вул.. Козакова, 3, будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення повязані з корупцією, 1 листопада 2016 року набувши права власності на нерухоме майно квартиру, вартість якої на момент її придбання становила 147868 гривень, що перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня 2016 року шляхом його придбання не повідомила у десятиденний строк, т.б. до 11 листопада 2016 року НАЗК про суттєві зміни у майновому стані субєкта декларування, повідомивши про них тільки 28 листопада 2016 року, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-6 КУпАП.

Главою 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією.

Так, відповідно до частини 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України "Про запобігання корупції".

Отже, зважаючи на встановлені постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2017 р. у справі №200/7217/17 обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 визнана винною у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З огляду на що, судом не приймаються як належні доводи третьої особи щодо не зазначення у постанові Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2017 р. у справі №200/7217/17 про встановлення в діях позивача складу корупційного правопорушення, як обставини відсутності такого правопорушення, оскільки судом встановлено факт порушення позивачем вимог частини 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушення вимог фінансового контролю, що є одним із видів адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України "Про державну службу України" від 10.12.2015 р. № 889-VIII, який набув чинності з 01.05.2016 р. (на момент прийняття спірного наказу).

Статтею 83 цього Закону визначені підстави для припинення державної служби.

Так, державна служба припиняється, зокрема у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 84 вказаного Закону підставою для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

Таким чином, зазначеною нормою Закону України "Про державну службу України" визначено особливу - виключну підставу для припинення державної служби - набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

Судом встановлено, що постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2017 р. у справі №200/7217/17 щодо притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення є такою, що набрала законної сили.

Частиною другою статті 84 Закону України "Про державну службу" визначено, що у випадках, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

Згідно матеріалів справи, 21.06.2017 р., 22.06.2017 р. та 23.06.2017 р. Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області складені акти про відсутність на роботі ОСОБА_5, завідувача сектору взаємодії зі ЗМІ, міжнародних зв'язків та з питань Євроінтереграції та зв'язків з громадськістю, згідно яких про наявність поважних причин, що пояснюють відсутність на роботі, ні напередодні, ні протягом робочого дня ОСОБА_5 жодними засобами зв'язку не повідомляла.

Доказів отримання Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області заяви ОСОБА_5 про надання відпустки останньою в ході розгляду справи не надано.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідачем винесено оскаржуване розпорядження про звільнення у період відпустки ОСОБА_5, оскільки частиною другою статті 84 Закону України "Про державну службу" встановлено обов'язок суб'єкта призначення звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, а у пункті 2 оскаржуваного наказу встановлено рахувати днем звільнення 26.06.2017 року.

Отже, на момент прийняття наказу про звільнення позивач вважалася особою, яка притягнута до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, тобто ОСОБА_5 на момент прийняття зазначеного наказу не відповідала критеріям державного службовця у зв'язку з втратою цього права.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при звільненні ОСОБА_5 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, оскаржуваний наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 23.06.2017 р. № 216-к «Про звільнення ОСОБА_5.» є правомірним.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, відповідачем у повній мірі доведено, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, третя особа: Національне агенство України з питань державної служби Міжрегіональне управління Національного агенство України з питань державної служби у Дніпропетровській та Запорізькій областях про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2017 року