Постанова № 70445627, 17.11.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 року Справа № 803/1342/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування в частині податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" (далі ОСОБА_4 "Агроплантеко", товариство, позивач) звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі ГУ ДФС у Волинській області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 вересня 2017 року № НОМЕР_1 в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств (далів - ПнП) в сумі 67 632 грн 50 коп. (за податковим зобовязанням 54 106 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 13 523 грн 50 коп.); № НОМЕР_2 в частині визначення грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 37 272 грн 89 коп. (за податковим зобовязанням 29 818 грн 31 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 7 454 грн 58 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_4 "Агроплантеко" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за цей самий період ГУ ДФС у Волинській області складено акт № 8692/14-01/3809502 від 23 серпня 2017 року.

Відповідно до висновків вказаного акта перевірки товариством порушено, зокрема, підпункт 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статтю 134, пункти 135.2, 135.5 статті 135, пункти 137.1, 137.4 статті 137, пункти 138.1, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (далі ПК України), пункт 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - занижено податок на прибуток на загальну суму 70 485 грн, в тому числі: за 2014 рік на 54 106 грн, за ІІ квартал 2016 року на 1 637 грн, за ІІІ квартал 2016 року на 6 550 грн, за ІV квартал 2016 року на 11 463 грн, за І квартал 2017 року на 4 913 грн; статтю 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункт 192.1 статті 192, статтю 198, пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України занижено податок на додану вартість на 96 470 грн, в тому числі: за липень 2014 року на 60 118 грн, за серпень 2014 року на 34 533 грн, за червень 2016 року на 1 819 грн, а також завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту на суму 216 371 грн за березень 2017 року.

На підставі акта перевірки № 8692/14-01/3809502 від 23 серпня 2017 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2017 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПнП на 88 201 грн 50 коп. (70 482 грн за податковим зобовязанням, 17 620 грн 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями); № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 45 440 грн (36 352 грн за податковим зобовязанням 9 088 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позивач вважає протиправними оскаржені податкові повідомлення-рішення №0008691401 в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 67 632 грн 50 коп. (за податковим зобовязанням 54 106 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 13 523 грн 50 коп.); № НОМЕР_2 в частині визначення грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 37 272 грн 89 коп. (за податковим зобовязанням 29 818 грн 31 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 7 454 грн 58 коп.) з огляду на наступне.

Висновок контролюючого органу щодо протиправного формування позивачем податкової накладної не в момент здійснення господарської операції 20 та 21 липня 2014 року, а 05 серпня 2014 року спростовується тим, що саме 05 серпня 2014 року, на виконання умов договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4 "Агроплантеко" та Приватним сільськогосподарським підприємством «Стир-Агро» (далі ПСП «Стир-Агро»), позивач придбав в останнього товар (ріпак озимий) загальною вартістю 178 909 грн 84 коп., в тому числі ПДВ 29 818 грн 31 коп., про що було виписано податкову накладну № 4/2 від 05 серпня 2014 року. Отже, висновок ГУ ДФС у Волинській області про придбання вказаного товару позивачем 20 та 21 липня 2014 року є помилковим. Також, висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем податкових показників з ПнП є протиправними, оскільки вказані податкові зобовязання було сформовано на підставі господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь-Зерно-Продукт» (далі ОСОБА_4 "Волинь-Зерно-Продукт") та Приватним підприємством "Агрофірма ім. Б.Хмельницького" (далі ПП "Агрофірма ім. Б.Хмельницького"). Позивач вказує, що факт здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами, які були надані під час перевірки, зокрема, договір складського зберігання від 14 липня 2014 року, а обставини, вказані в акті перевірки відповідачем, щодо придбання позивачем товару у третіх осіб та його реалізації третім особам не відповідають дійсності.

У звязку з наведеним, позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення в частині їх оскарження.

Відповідно до письмових заперечень проти адміністративного позову від 31 жовтня 2017 року (а.с. 135-137) відповідач його вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу з врахуванням наступного.

За результатами перевірки було виявлені розбіжності в показниках щодо обємів переданого ОСОБА_4 "Агроплантеко" на зберігання ОСОБА_4 "Волинь-Зерно-Продукт" товару на підставі договору складського зберігання від 14 липня 2014 року у липні-серпні 2014 року. Зокрема, позивачем було документально підтверджено придбання 43 169 кг ріпаку, при цьому фактичний обсяг переданого товару становить 124 320 кг (різниця становить 81 151 кг). Враховуючи наведене, перевіркою встановлено, що ОСОБА_4 "Агроплантеко" безоплатно отримало від невстановлених осіб ріпак в кількості 81 151 кг та не відобразило дані операції в бухгалтерському обліку. Окрім того, у позивача відсутнє право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за результатами придбання товару в липні 2014 року у продавця ПСП "Стир-Агро", оскільки податкову накладну, в порушення вимог податкового законодавства, було виписано не в день здійснення господарських операцій - 20 та 21 липня 2014 року, а 05 серпня 2014 року.

Керуючись наведеним, відповідач вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є правомірними, прийнятими відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із наведених у позовній заяві підстав, просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні вимог адміністративного позову не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області в період з 28 липня по 17 серпня 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_4 "Агроплантеко" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за цей самий період, за наслідками якої складено акт № 8692/14-01/3809502 від 23 серпня 2017 року (а.с. 7-41).

Відповідно до висновків акта перевірки від 23 серпня 2017 року № 8692/14-01/3809502 контролюючим органом виявлено, що товариством порушено, зокрема, підпункт 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статтю 134, пункти 135.2, 135.5 статті 135, пункти 137.1, 137.4 статті 137, пункти 138.1, 138.4 статті 138 ПК України, пункт 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - занижено податок на прибуток на загальну суму 70 485 грн, в тому числі: за 2014 рік на 54 106 грн, за ІІ квартал 2016 року на 1 637 грн, за ІІІ квартал 2016 року на 6 550 грн, за ІV квартал 2016 року на 11 463 грн, за І квартал 2017 року на 4 913 грн; статтю 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункт 192.1 статті 192, статтю 198, пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України занижено податок на додану вартість на 96 470 грн, в тому числі: за липень 2014 року на 60 118 грн, за серпень 2014 року на 34 533 грн, за червень 2016 року на 1 819 грн, а також завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту на суму 216 371 грн за березень 2017 року.

На підставі акта перевірки № 8692/14-01/3809502 від 23 серпня 2017 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2017 року (а.с. 74, 75) № НОМЕР_1 в частині визначення грошового зобовязання з ПнП в сумі 67 632 грн 50 коп. (за податковим зобовязанням 54 106 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 13 523 грн 50 коп.); № НОМЕР_2 в частині визначення грошового зобовязання за платежем ПДВ в сумі 37 272 грн 89 коп. (за податковим зобовязанням 29 818 грн 31 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 7 454 грн 58 коп.) (а.с. 74, 75)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобовязання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобовязання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Згідно із статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарська діяльність діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції з 01.01.2015 року) обєктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Як встановлено пунктом 185.1 статті 185 ПК України обєктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі обєкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені (пункт 186.1 статті 186 ПК України).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобовязань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобовязаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Так, судом встановлено, що між ОСОБА_4 "Агроплантеко" (охоронець) і СПП "Стир-Агро" (депонент) було укладено договір відповідального зберігання № 01/07/В від 20 липня 2014 року (а.с. 76-77). Відповідно до умов вказаного договору депонент передає, а охоронець приймає на відповідальне зберігання зернові та олійні культури на підставі акту приймання-передачі на зерновому складі, який належить ОСОБА_4 "Волинь-Зерно-Продукт" за адресами: м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10; Волинська обл., Горохівський р-н, с. Звиняче, вул. Привокзальна, 26 в межах договору складського зберігання Вз № 1407/194 від 14 липня 2014 року.

На виконання вказаних договорів ПСП "Стир-Агро" передав, а ОСОБА_4 "Агроплантеко" прийняв на відповідальне зберігання товар (ріпак) 20 липня 2014 року 20 657 кг, заставною вартістю 87 641 грн 17 коп. (місце зберігання:м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10), 21 липня 2014 року 21 512 кг, заставною вартістю 91 268 грн 67 коп. (місце зберігання:м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10). Всього передано товару (ріпак) кількістю 42 169 кг, заставною вартістю 178 909 грн 84 коп.

Вказані обставини підтверджуються актами приймання-передачі майна на відповідальне зберігання згідно з договором № 01/07/В від 20 липня 2014 року № 1 від 20 липня 2014 року, № 2 від 21 липня 2014 року; товарно-транспортними накладними від 20, 21 липня 2014 року (а.с. 78, 79, 86-87, 88-89).

Актом № 1 від 05 серпня 2014 року (а.с. 80) ПСП "Стир-Агро" та ОСОБА_4 "Агроплантеко" засвідчили факт повернення товару (ріпак) кількістю 42 169 кг, заставною вартістю 178 909 грн 84 коп. депоненту ПСП "Стир-Агро".

05 серпня 2014 року між ОСОБА_4 "Агроплантеко" (покупець) та ПСП "Стир-Агро" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 1/5 (а.с. 90). Відповідно до умов вказаного договору продавець зобовязався передати у власність покупця товар (ріпак), а покупець прийняти його оплатити.

На виконання умов вказаного договору 05 серпня 2014 року ОСОБА_4 "Агроплантеко" придбав у ПСП "Стир-Агро" ріпак озимий врожаю 2014 року кількістю 42 169 кг вартістю 178 909 грн 84 коп., в тому числі ПДВ 29 818 грн 31 коп. Наведене стверджується видатковою накладною № 171 від 05 серпня 2014 року (а.с. 91). За результатами вказаної господарської операції продавцем було виписано податкову накладну № 4/2 від 05 серпня 2014 року на загальну суму 178 909 грн 84 коп., ПДВ 29 818 грн 31 коп. (а.с. 92).

Таким чином, встановленими судом обставинами, які підтверджено належними доказами, спростовуються доводи ГУ ДФС у Волинській області щодо порушення позивачем вимог статей 198, 201 ПК України, оскільки придбання товару ОСОБА_4 "Агроплантеко" та формування податкової накладної фактично здійснено 05 серпня 2014 року.

Судом також встановлено, що між ОСОБА_4 "Волинь-Зерно-Продукт" (зерновий склад) та ОСОБА_4 "Агроплантеко" (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання Вз № 1407/194 від 14 липня 2014 року (а.с. 81-85). Відповідно до умов вказаного договору зерновий склад надає поклажодавцю за плату послуги по доведенню товару (зернові та олійні культури), що передається, до відповідних кондицій згідно з ДСТУ, ГОСТ, параметрів, державних стандартів, послуг зі зберігання, сушки, очистки, прийомки та погрузки товару та повернення вказаного товару власнику. Доставка товару здійснюється на склад за рахунок поклажодавця.

На підставі звернення від 21 липня 2014 року Приватного підприємства "Агрофірма ім. Б. Хмельницького" до ОСОБА_4 "Агроплантеко", а також звернення від 21 липня 2014 року ОСОБА_4 "Агроплантеко" до ОСОБА_4 "Волинь-Зерно-Продукт" (а.с. 93, 94) у липні 2014 року було прийнято на зберігання зернові та олійні культури, які перебували у власності ПП "Агрофірма ім. Б. Хмельницького", на зерновому складі ОСОБА_4 "Волинь-Зерно-Продукт" в межах договору складського зберігання Вз № 1407/194 від 14 липня 2014 року.

Наведені обставини позивач підтвердив реєстрами ТТН № ВЗП00019692 від 21 липня 2014 року, № ВЗП00019879 від 22 липня 2014 року, № ВЗП00019878 від 22 липня 2014 року, № ВЗП00020067 від 23 липня 2014 року; актами приймання-передачі № ВЗП00000831 від 23 липня 2014 року, № ВЗП00000832 від 23 липня 2014 року, складськими квитанціями на зерно № 645 від 23 липня 2014 року, № 1279 від 23 липня 2014 року, витягами з електронного документообігу (а.с. 95-108, 119-122). Також позивачем подано акти, якими засвідчено факти надання послуг ОСОБА_4 "Агроплантеко" ПСП "Стир-Агро" та ПП "Агрофірма ім. Б. Хмельницького" з перевезення товару (ріпаку) та його зберігання (а.с. 149-159).

Із вказаних реєстрів, актів приймання-передачі, складських карток вбачається, що ОСОБА_4 "Агроплантеко" є поклажодавцем товару, а не його власником, як зазначено в акті перевірки № 8692/14-01/3809502 від 23 серпня 2017 року, при цьому, власником товару є ПП "Агрофірма ім. Б. Хмельницького", зерновий склад - ОСОБА_4 "Волинь-Зерно-Продукт".

Крім того, на спростування висновків контролюючого органу щодо передачі в липні 2014 року у власність вказаного товару позивачу ОСОБА_4 №Агроплантеко" надав лист № 27 від 14 вересня 2017 року ПП "Агрофірма ім. Б. Хмельницького", відповідно до якого останній, як власник товару 01 серпня 2014 року реалізував його на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія-Трейд", що стверджується підсумками збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01 грудня 2014 року, видатковою накладною № 687 від 01 серпня 2014 року (а.с. 111).

Наведених обставин відповідачем не спростовано.

Перевіривши первинні документи, суд приходить до висновку, що вони оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Судом не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку. Факт здійснення господарських взаємовідносин із збереження товару, його придбання, надання послу підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, не заперечено і не спростовано відповідачем.

При цьому документи та інші дані, що підтверджують факти таких господарських операцій, які відображені в податковому обліку позивача, оцінювались судом з урахуванням специфіки таких господарських операцій. Необґрунтовані висновки ревізора-інспектора не можуть бути підставою для висновків про заниження позивачем податкових показників із податку на прибуток на суму 67632, 50 грн, та з податку на додану вартість на 37272, 89 грн.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договорів однією із сторін; спори між сторонами щодо недійсності договорів відсутні. Контролюючим органом також не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та вказаними контрагентами вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства.

Наведене спростовує доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки докази, що містяться в справі свідчать про те, що правочин, укладений між позивачем та покупцем виконані сторонами.

Керуючись наведеним, суд дійшов висновку, що позивачем надано контролюючому органу всі належним чином оформлені первинні документи, передбачені податковим законодавством, доведено правомірність формування податкових зобовязань, а отже контролюючим органом безпідставно позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПнП на 67632, 50 грн та збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 37272, 89 грн.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2017 року № НОМЕР_1 в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 67 632 грн 50 коп. (за податковим зобовязанням 54 106 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 13 523 грн 50 коп.); № НОМЕР_2 в частині визначення грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 37 272 грн 89 коп. (за податковим зобовязанням 29 818 грн 31 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 7 454 грн 58 коп.) є протиправними та підлягають скасуванню в оскаржених частинах, а позовні вимоги - задоволенню.

Як визначено частинами першою, третьою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, слід присудити на користь позивача всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 600 грн (платіжні доручення № 1235 від 10 жовтня 2017 року, № 1238 від 12 жовтня 2017 року) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області № НОМЕР_1 від 08 вересня 2017 року в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 67 632 грн 50 коп.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області № НОМЕР_2 від 08 вересня 2017 року в частині визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 37 272 грн 89 коп.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" (Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, 26 А, код ЄДРПОУ 38009502) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судові витрати у розмірі 1 600 грн. (одну тисячу шістсот гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.М. Димарчук