Ухвала суду № 70444117, 23.11.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

23 листопада 2017 року м.Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат –Тернопіль», товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс ТМ», товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-2014» про відшкодування збитків та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_4, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат –Тернопіль», товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс ТМ», товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-2014» про відшкодування збитків у розмірі 200 000 грн., 100 000 грн. моральної шкоди та звернення стягнення на частку ОСОБА_2 в майні ТОВ «Агрокомбінат –Тернопіль», ТОВ «Торгсервіс ТМ», ТОВ «Західагроінвест», ТОВ «Галичина-2014» на суму 300 000грн.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 13 жовтня 2016 року між ним та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, згідно умов якого сторони зобов’язались в термін до 17.11.2016 року укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, по вул.Карпенка, 1 в м.Тернополі. До моменту укладення основного договору ОСОБА_2 зобов’язалась зареєструвати за собою право власності на нерухоме майно та підготувати документи для оформлення договору купівлі-продажу. Згідно реєстраційного посвідчення ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 11.07.2006 року, власником спірного приміщення є ЗАТ «Агрокомібант». У строк зазначений у договорі ОСОБА_2 не було підготовлено документів, а приміщення перебувало під іпотекою та арештами, а тому укладення основного договору було відкладено на невизначений час до моменту припинення існування вищевказаних обставин. Посилаючись на наведене та те, що внаслідок таких неправомірних дій відповідачів позивачу завдано матеріальної шкоди на суму 200 000 грн., як не отриманий прибуток від комерційної діяльності, просив стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 збитки у розмірі 200 000грн. та 100 000грн. моральної шкоди,

Одночасно, позивач подав заяву про забезпечення позову у наступний спосіб:

- накласти арешт в межах суми позову на все майно та майнові права, що належать відповідачу ОСОБА_2, в тому числі на корпоративні та майнові права у всіх господарських товариствах та приватних підприємствах, в яких засновником та кінцевим беніфіціарним власником є ОСОБА_2, у тому числі на все майно, в межах суми позову, що належить ТОВ «Агрокомбінат –Тернопіль», ТОВ «Торгсервіс ТМ», ТОВ «Західагроінвест», ТОВ «Галичина-2014»;

- зобов’язати державних реєстраторів внести до Єдиного державного реєстру записи про накладення арешту на корпоративні та майнові права у всіх господарських товариствах та приватних підприємствах, в яких засновником та кінцевим беніфіціарним власником є ОСОБА_2, у тому числі ТОВ «Агрокомбінат –Тернопіль», ТОВ «Торгсервіс ТМ», ТОВ «Західагроінвест», ТОВ «Галичина-2014»;

- заборонити державним реєстраторам, нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо відчуження корпоративних прав ОСОБА_2, у всіх господарських товариствах та приватних підприємствах, в яких засновником та кінцевим беніфіціарним власником є ОСОБА_2, у тому числі ТОВ «Агрокомбінат –Тернопіль», ТОВ «Торгсервіс ТМ», ТОВ «Західагроінвест», ТОВ «Галичина-2014»;

- накласти арешт, в межах суми позову, на все майно та майнові права що належать ОСОБА_3;

- заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і будь-яким іншим особам вчиняти дії пов’язані із переходом права власності та переходом прав на нежитлові приміщення магазину по вул.Карпенка,1 в м.Тернополі.

В обґрунтування заяви вказує, що будь-яке відчуження майна та основних засобів, що належать на праві власності ТОВ «Агрокомбінат –Тернопіль», ТОВ «Торгсервіс ТМ», ТОВ «Західагроінвест», ТОВ «Галичина-2014» та інших господарських товариствах, приватних підприємствах, в яких засновником(учасником) та кінцевим беніфіціарним власником є ОСОБА_2 може призвести до значного зменшення реальної вартості корпоративних прав та надасть можливість відповідачу уникнути виконання особистих зобов’язань. Вважає, що арешт та заборона відчуження майна вищезазначених юридичних осіб забезпечить позов в повному обсязі.

Суд, розглянувши заяву та матеріали позову, вважає, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,2,3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В силу вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі постанова Пленуму № 9), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Із змісту позовної заяви встановлено, що предметом спору у справі є вимоги про відшкодування 200 000грн. матеріальної та 100 000грн. моральної шкоди, завданих позивачу неправомірними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як фізичними особами. Із попереднього договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 13 жовтня 2016 року вбачається, що такий договір укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як фізичною особою.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Вказаний спосіб забезпечення позову застосовується для забезпечення майнових вимог позивача, за змістом зазначеної норми арешт може бути накладено на майно відповідача, що знаходиться у нього або в інших осіб, що має грошове вираження, та на яке може бути звернуто стягнення.

Відповідно до положень ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, зміст корпоративних прав включає сукупність майнових та немайнових/організаційних правомочностей власника частки у статутному капіталі (майні) господарського товариства. ЦК України передбачає звернення стягнення на частку у статутному капіталі товариства, або на частку майна товариства, пропорційну частці учасника у статутному капіталі, а не на корпоративні права учасника (ст. 149 ЦК України).

Враховуючи викладене, корпоративні права не можуть бути об'єктом, на який може бути накладено арешт в порядку забезпечення позову.

Таким чином, підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні та майнові права ОСОБА_2 у всіх господарських товариствах, приватних підприємствах, в яких засновником та кінцевим беніфіціарним власником є ОСОБА_2, у тому числі ТОВ «Агрокомбінат –Тернопіль», ТОВ «Торгсервіс ТМ», ТОВ «Західагроінвест», ТОВ «Галичина-2014» відсутні.

Також позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на все майно та майнові права ОСОБА_3, ОСОБА_2 Однак, не зазначає на яке конкретно рухоме та нерухоме майно, майнові права слід накласти арешт, не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували факт належності ОСОБА_3, ОСОБА_2 рухомого та нерухомо майна, майнових прав. Відсутність зазначених відомостей у заяві зробить неможливим у подальшому виконання ухвали про забезпечення позову

Суд також вважає необґрунтованим забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2, ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти дії пов’язані із переходом права власності та переходом прав на нежитлові приміщення магазину по вул.Карпенка,1 в м.Тернополі, з наступних підстав. Із змісту позову встановлено, що позовні вимоги про стягнення шкоди пред’явлено до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Однак, власником нежитлового приміщення магазину по вул.Карпенка, 1 в м.Тернополі є ЗАТ «Агрокомібант», що підтверджується реєстраційним посвідченням ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації від 11.07.2006 року, долученим позивачем до матеріалів позову. Відтак, такий спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору.

Крім того, із змісту заяви вбачається, що заявником не надано жодного доказу щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Заявником не наведено жодних достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову та доказів того, що відповідач буде ухилятись від виконання можливого рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання та без вжиття заходів забезпечення позову захист прав та інтересів позивача стане неможливим.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може грунтуватися на припущеннях позивача .

Враховуючи наведені вимоги закону та встановленні обставини, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову у такий спосіб не позбавляє позивача можливості повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову у інший спосіб.

Керуючись ст.ст. 151-153, 210, 293,294 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат –Тернопіль», товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс ТМ», товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-2014» про відшкодування збитків та моральної шкоди відмовити.

Роз’яснити, що заявник не позбавлений можливості повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову у інший спосіб.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Апеляційна скарга подається апеляційному суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.