Постанова № 7044227, 16.11.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

16.11.09 Справа № 12/14-1376(16/9-180)(13/1

16 листопада 2009 року Справа № 12/14-1376 (16/9-180(13/14-296))

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіЗварич О.В.

суддів Галушко Н.А.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Торгова група «АРС-КЕРАМІКА»б/н від 18.09.2009 р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 04.09.2009 р.

у справі № 12/14-1376 (16/9-180(13/14-296))

за позовом: фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль

до відповідача: ТзОВ «Торгова група «АРС-КЕРАМІКА», м. Тернопіль

про стягнення 6000 грн. боргу, 2183,34 грн. витрат від інфляції, 180 грн. 3% річних.

за участю представників сторін:

від позивача: не з»явився

від відповідача : не з»явився

встановив:

Справа направлена на новий розгляд згідно постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2007 р.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.09.2009 р. у справі № 12/14-1376 (16/9-180(13/14-296)) (суддя Френдій Н.А.) позов задоволено, стягнуто з ТзОВ «Торгова група «АРС-КЕРАМІКА»на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 6000 грн., 2183,34 грн. втрат від інфляції, 180 грн. 3% річних, 102 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивується тим, що: обов»язок замовника послуг правового характеру оплатити надані йому виконавцем послуги не пов»язується з фактом їх прийняття замовником від виконавця; враховуючи відсутність кошторису на перелічені у п.2.1 договору послуги, не зазначення в акті переліку виконаних робіт є цілком логічним та не є підставою вважати, що такі роботи не виконувалися позивачем; платіжне доручення № 414 від 05.05.2005 р. не є доказом оплати послуг виконавця згідно договору про надання юридичних послуг від 01.09.2003 р.; відповідачем не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій стверджує, що: надання послуг позивачем відбулося до набрання чинності Цивільного кодексу України, правовідносини між сторонами щодо розрахунків виникли після набрання чинності Цивільного кодексу України; судом не встановлено фактів виконання позивачем робіт, передбачених договором; результат робіт (послуг), передбачених договором відсутній, підстав для їх оплати немає; складеним актом здавання-приймання робіт від 31.10.2003 р. не підтверджується виконання передбачених договором послуг; судом невмотивовано не взято до уваги матеріали податкової перевірки господарської діяльності відповідача за 2003-2004 роки, перевіркою встановлено відсутність простроченої кредиторської заборгованості; аудитор не досліджував фактів надання правової допомоги, а лише достовірно встановив стан розрахунків між сторонами за період з 01.09.2003 р. по 31.05.2007 р. на підставі наявних документів; просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 04.09.2009 р. у справі № 12/14-1376 (16/9/-180 (13/14-296) повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 у позові повністю.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Відповідач подав клопотання (викладене в телеграмі від 13.11.2009 р. (вх № 1302) про перенесення розгляду справи у зв»язку з неможливістю явки представника через епідемію грипу. Враховуючи те, що явка представників не визнавалась судом обов»язковою, з огляду на ст. 102 Господарського процесуального кодексу України клопотання відповідача відхилено судом.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 р. справу 12/14-1376 (16/9/-180 (13/14-296) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді Зварич О.В., суддів Якімець Г.Г., Галушко Н.А.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 04.09.2009 р. у справі № 12/14-1376 (16/9/-180 (13/14-296) слід скасувати з огляду на наступне:

Згідно абзацу другого пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

В силу ст.161 ЦК УРСР (чинного на момент укладення договору та дату складання акту здавання-приймання) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Такий же обовязок визначений і діючими нормами законодавства на момент звернення позивача до суду з даним позовом.

Зокрема, відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи 01.09.2003 р. ТзОВ «Торгова група «АРС-КЕРАМІКА» (надалі замовник), з одного боку, і суб»єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (надалі виконавець) з іншого боку уклали договір на надання юридичних послуг, за умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов»язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

У п.2.1 зазначеного договору передбачено яку роботу за договором мав проводити виконавець, зокрема, організовувати та вести претензійну роботу за матеріалами, які готує замовник, робити висновок про законність списання матеріальних цінностей, представляти у встановленому порядку інтереси замовника в суді, а також в інших органах при розгляді правових питань, готувати за дорученням замовника матеріали про розкрадання, розтрати, нестачі, випуск недоброякісної продукції та про інші правопорушення для передачі слідчим, судовим органам, вживати заходів до відшкодування збитків, наданих замовнику, надавати консультації, довідки, та ін.

Згідно п.4.1 договору вартість послуг, наданих виконавцем замовнику за даним договором становить 6000 грн. за місяць без ПДВ. Відповідно до п.4.2 договору розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником протягом 3-х місяців з моменту закінчення терміну дії договору за умови відсутності письмових претензій сторін щодо наданих послуг.

Пункт 5.1 договору визначає, що даний договір діє з моменту його підписання до 31.10.2003 р.

31 жовтня 2003 р. по договору складений акт здавання-приймання виконаних робіт (а.с. 12).

За правовою природою актами приймання-передачі посвідчується виконання зобов»язань, які виникли з підстав, зазначених у ст.4 Цивільного кодексу України, а сам такий акт є доказом певних зобов»язань.

Як встановлено Вищим господарським судом України (постанова від 29.11.2007 р. у даній справі), акт приймання-передачі виконаних робіт не містить посилань щодо правової підстави такого виконання чи-то існування договірних відносин між сторонами взагалі.

Як вірно зазначає апелянт в апеляційній скарзі акт здавання-приймання виконаних робіт від 31.10.2003 р. не може вважатися належним та допустимим доказом надання послуг через відсутність у ньому зафіксованого змісту й обсягу виконаної позивачем правової роботи.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На вимогу суду позивачем не надано жодного доказу на підтвердження виконання правової роботи, передбаченої договором від 01.09.2003 р., зокрема, докази представництва інтересів замовника в суді, аналізу та ведення претензійної роботи, складення висновків про законність списання матеріальних цінностей, тощо, тому неможливо встановити, який обсяг робіт фактично виконав позивач на виконання договору від 01.09.2003 р. та чи погодився з вказаним обсягом робіт відповідач. Посилання суду на те, що відповідач фактично прийняв виконаний обсяг робіт не може свідчити про його узгодження з позивачем.

Крім того, апелянт правомірно посилається на акт від 08.04.2005 р. № 23-520/1531/32549732 про результати комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Торгова група «АРС-КЕРАМІКА»за період з 25.06.2003 р. по 31.12.2004 р., у якому встановлено відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Отже, в матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують виконання позивачем умов договору на надання юридичних послуг від 01.09.2003 р., тому відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з ТзОВ «Торгової групи «АРС-КЕРАМІКА» їх вартості.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд помилково задоволив позов та стягнув з ТзОВ «Торгова група «АРС-КЕРАМІКА»на користь ФОП ОСОБА_2 6000 грн. боргу, 2183,34 грн. втрат від інфляції, 180 грн. 3% річних та судових витрат. Рішення господарського суду Тернопільської області від 04.09.2009 р. у справі № 12/14-1376 (16/9-180 (13/14-296) слід скасувати. Прийняти нове рішення: в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 04.09.2009 р. у справі № 12/14-1376 (16/9-180 (13/14-296) скасувати. Прийняти нове рішення: в позові відмовити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Торгової групи «АРС-КЕРАМІКА»51 грн. державного мита за апеляційною скаргою.

Доручити господарському суду Тернопільської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий - суддя Зварич О.В.

суддяГалушко Н.А.

суддяЯкімець Г.Г.