Ухвала суду № 70442252, 21.11.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №324/1277/16 Головуючий у 1 інстанції: Дністрян О.М.

Провадження №22-ц/778/3386/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Кримської О.М.,

суддів: Подліянової Г.С.,

ОСОБА_2

секретаря Фесенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтогруп» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецавтогруп», про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 17.08.2011 року він придбав у автомобільному салоні автомобіль – легковий седан RENUALT LOGAN бежевого кольору, кузов X7LLSRB2HBH426204, та зареєстрував його в ОСОБА_5 №1 УДАІ України в Запорізькій області за державним номером АР5663СВ (технічний НОМЕР_1).

11.09.2014 року до чергової частини Мелітопольського MB ГУМВС України в Запорізькій області надійшло повідомлення з Ленінського РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області про надходження заяви ОСОБА_3 про те, що 06.09.2014 pоку, приблизно о 20 годині, коли він знаходився на літньому майданчику кафе «Мандарин», розташованого по вул. Гризодубової у м. Мелітополь Запорізької області, раніше незнайомі йому особи незаконно викрали його та утримували у невідомому місці, при цьому незаконно заволоділи його автомобілем RENUALT LOGAN, державний номер НОМЕР_2, а також документами, у т.ч. паспортом, технічним паспортом на автомобіль, кредитними картками.

11.09.2014 року орган досудового розслідування розпочав досудове слідство у кримінальному провадженні №12014080140004387 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України. Потерпілим у даній справі було визнано позивача ОСОБА_3, який неодноразово надавав пояснення стосовно обставин вчинення злочину проти нього, підкреслюючи той факт, що злочинці незаконно заволоділи його автомобілем, що він нікому його не продавав, нового власника ОСОБА_4 ніколи раніше не бачив і договір з ним або з третіми особами щодо продажу авто не підписував.

Під час очної ставки ОСОБА_4 заявив, що потерпілий ОСОБА_3 підписав договір комісії з реалізації транспортного засобу в його присутності в м. Бердянську 05.09.2014 року приблизно о 14 год. (хоча місцем підписання договору зазначено м. Київ). Проте позивач повністю заперечив факт підписання ним спірного договору комісії і може довести той факт, що в зазначений день та час він знаходився в м. Запоріжжі на своєму робочому місці в Комунальній установі «Міська стоматологічна поліклініка №6». Крім того, він не визнає факту підписання договору комісії з реалізації транспортного засобу від 05.09.2014 року, наполягає на тому, що підпис від його імені підроблений іншою особою, нікому ніяких доручень вчиняти дії від свого імені він не надавав, а тому підтримав слідчого у намірі проведення почеркознавчої експертизи та надав усі необхідні зразки свого підпису для проведення такої експертизи.

25.02.2016 року постановою слідчого була призначена судово-почеркознавча експертиза, за висновком якої (№145п від 27.05.2016 р.) встановлено у т.ч., що підпис в графі «Підпис», виконаний від імені ОСОБА_3 в договорі комісії від 05.09.2014 року серії ВІА №845823, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, не відповідають також зразки підписів ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

Позивач вважав, що ці обставини дають йому змогу оспорити право власності та перереєстрацію технічного транспортного засобу за відповідачем ОСОБА_4, а також відновити своє право власності шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння. Враховуючи той факт, що особи, зазначені у договорі комісії від 05.09.2014 p., фактично його не підписували, то цей правочин є неукладеним, тобто фактично відсутня дія осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, відсутня воля та волевиявлення сторін на зміну правовідносин, а тому і зміна власника на підставі фактично відсутнього договору є безпідставною та незаконною.

Також позивач зазначав, що довідка-рахунок Серія ВІА №845823 від ТОВ «Спецавтогруп» про продаж автомобіля є також незаконною, так як видана не уповноваженою особою, всупереч волі власника. Незалежно від того, чи знав відповідач ОСОБА_4 про те, що автомобіль є викраденим, чи ні, але для задоволення позову достатньо довести лише той факт, що майно (автомобіль) у власника вибув не з його волі, в т.ч. шляхом підроблення підписів на договорі комісії, який став підставою для видачі незаконної довідки-рахунку та перереєстрації транспортного засобу.

Підроблення підписів на спірному договорі комісії від 05.09.2014 року виключає законність придбання транспортного засобу та його подальшої перереєстрації, тому право власності відповідача ОСОБА_4 не підлягає захисту, а автомобіль має бути повернутий власнику – позивачу ОСОБА_3, так як він вибув у нього з володіння незаконним шляхом та не з його волі.

Крім того, позивач зазначав, що за обставинами даного спору він вважає, що відповідач ОСОБА_4 не може бути визнаний добросовісним набувачем, так як під час досудового слідства він стверджував, що ОСОБА_3 особисто в його присутності підписував спірний договір та інші документи щодо перереєстрації автомобіля, в той час як це не відповідає дійсності, суперечить доказам, а тому свідчить про неправдивість слів ОСОБА_4 та його навмисні дії, тобто про його співучасть у незаконному порушенні його прав. На підставі підроблених документів відповідач ОСОБА_4 здійснив перереєстрацію автомобіля, який на даний час має державний номер НОМЕР_3.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати за ним право власності на автомобіль – легковий седан RENUALT LOGAN, бежевого кольору, кузов X7LLSRB2HBH426204, державний номер НОМЕР_3, а також витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на його користь автомобіль – легковий седан RENUALT LOGAN бежевого кольору, кузов X7LLSRB2HBH426204, державний номер НОМЕР_3.

Не погоджуючись з позовом, у листопаді 2016 року відповідач ОСОБА_4 в особі свого представника ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, мотивуючи тим, що ОСОБА_4 є власником автомобіля RENUALT LOGAN, державний номер НОМЕР_3, бежевого кольору, кузов №X7LLSRB2HBH426204, його право власності підтверджується: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХХ-421926 та довідкою-рахунком на його придбання серії ВІА №845823 від 05.09.2014 року.

На наступний день після продажу автомобіля, згідно до заяви ОСОБА_3, тобто 06.09.2014 року його викрали, забрали автомобіль та документи, насильно утримували і катували. 11.09.2014 року матеріал за заявою ОСОБА_3 було передано до Мелітопольського MB ГУМВС, внесено відомості до ЄРДР під №12014080140004387 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 146 КК України.

30.09.2014 року ОСОБА_3М звернувся із заявою припинити досудове розслідування, у зв’язку з чим кримінальне провадження №12014080140004387 було закрито на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України.

19.11.2014 року заступником прокурора Запорізької області Вороновим О.О. винесено постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження та 16.03.2015 року кримінальне провадження №12014080140004387 прийнято до свого провадження слідчим управлінням ГУМВС України в Запорізькій області. 23.04.2015 року внесено зміни до ІПС «Армор» ІП «Угон» - відновлено розшук автомобіля RENUALT LOGAN, державний номер НОМЕР_2.

08.10.2015 року старшим слідчим СВ Бердянського MB ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_8 проведено огляд автомобіля RENUALT LOGAN, державний номер НОМЕР_3, у результаті якого було вилучено вказаний автомобіль.

21.12.2015 року ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя накладено арешт на цей автомобіль. 04.08.2016 року ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за заявою ОСОБА_4 цей арешт на автомобіль частково скасовано на підставі того, що відпала потреба у вилученні автомобіля у власника (ОСОБА_4С.), тому суд ухвалив, повернути автомобіль у користування власнику.

22.08.2016 року ОСОБА_4, як власнику, повернули у користування спірний автомобіль.

На теперішній час відкрито два кримінальні провадження, які знаходяться на стадії досудового слідства: провадження №12014080140004387, внесено в ЄРДР 11.09.2014 року за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 146, 289 КК України, де ОСОБА_3 є потерпілим, а ОСОБА_4 - свідком, усі оригінали документів на придбання автомобіля знаходяться у матеріалах вказаної кримінальної справи; а також провадження №12016080000000004, внесено в ЄРДР 06.01.2016 року, за заявою ОСОБА_4 від 24.02.2015 року про скоєння проти нього злочинів, передбачених ст.ст. 190, 383, 384 КК України, ОСОБА_3, де ОСОБА_4 є потерпілим. Обидва провадження знаходяться на стадії досудового розслідування, проводяться слідчі дії, за якими встановлюється, обставини придбання спірного автомобіля.

Також зазначила, що ОСОБА_4 придбав цей автомобіль, його право власності підтверджується: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХХ-421926 та довідкою-рахунком на його придбання серії ВІА № 845823 від 05.09.2014 року, на законних підставах, він є власником автомобіля та добросовісним набувачем спірного автомобіля. До того ж, при оформленні довідки-рахунку, будь-які обмеження були відсутні, що підтверджується довідкою ЦНППВАЗ м. Бердянська, Бердянського та Приморського районів № 32/10-1514 від 05.09.2014р. за підписом начальника (Гунько).

З моменту придбання автомобіля (05.09.2014р.) та до моменту його вилучення (08.10.2015 року) право власності на автомобіль ОСОБА_3 не оспорював, ОСОБА_4 весь час відкрито користувався транспортним засобом, мав змогу його продати, але не зробив цього, тому ця обставина доводить, що він дійсно купив автомобіль у ОСОБА_3, був впевнений у добросовісності своїх дій і спокійно, ні про що не підозрюючи, користувався власним майном. Вилучення автомобіля та потім очна ставка з ОСОБА_3 (де ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_3 відразу, не дивлячись на те, що ОСОБА_3 заперечував факт знайомства з ним), стала для ОСОБА_4 та його родини шоком, оскільки незадовго до придбання автомобіля ОСОБА_4 одружився на весілля молодим подарували кошти і вони вирішили придбати автомобіль, на який батьки дружини додали недостатню суму, що разом становила десять тисяч доларів.

05.09.2014 року ОСОБА_4 зранку виїхав до м. Запоріжжя, де на одному з авторинків побачив машину, яка йому сподобалась, познайомився з власником та разом вирушили до Бердянська, в МРЕВ автомобіль було перевірено, після цього підписали комісійний договір та оформили рахунок-фактуру, згідно до якого ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 142700 грн. (що еквівалентно 10 тисяч доларів). Після розрахунку ОСОБА_3 виїхав до Запоріжжя. Вважає, що проведена у кримінальному провадженні почеркознавча експертиза взагалі нічого не довела та суперечить показанням свідків по кримінальній справі та іншим документам. ОСОБА_4 вважає, що ОСОБА_3 навмисно поставив підпис зміненим почерком, бо заздалегідь планував злочин, використовуючи автомобіль, а експерту питання про можливість навмисно зміненого почерку не ставилось. ОСОБА_3 намагається заволодіти майном ОСОБА_4 та придбати право власності на спірний автомобіль шляхом обману (підписав договір навмисно зміненим почерком, надав завідомо неправдиві показання та повідомлення про скоєння злочину).

Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати ОСОБА_4, добросовісним набувачем автомобіля RENUALT LOGAN, бежевого кольору, кузов № НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) серії СХХ № 421926, придбаного ним у ОСОБА_3 на підставі довідки-рахунку серії ВІА № 845823 за 05.09.2014р., виданою ТОВ «Спецавтогруп», вартістю 142700 грн., та визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль RENUALT LOGAN, бежевого кольору, кузов № НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) серії СХХ № 421926, вартість якого на момент подачі позову складає 260 000 грн..

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2017 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Особи, що беруть участь у справі, повідомлялись про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Спецавтогруп» не з’явилися до апеляційного суду, причини неявки в судове засідання не повідомили, будь – яких письмових клопотань від них не надходило.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4, приймають участь в судовому засіданні через своїх представників.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 307, 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду оскаржується ОСОБА_3 в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, а отже переглядається колегією суддів в цій частині.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів його майном.Також, при вирішенні даного спору суд першої інстанції виходив з того, що позивач не оспорював правочини – договір комісії та договір купівлі-продажу автомобіля, які в силу ст. 204 ЦК України є правомірними.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу CAE №958448, виданим Запорізьким ВРЕР №1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області автомобіль «RENUALT LOGAN», 2011 року випуску, бежевого кольору, кузов №X7LLSRB2HBH426204, державний номер НОМЕР_6, з 17 серпня 2011 року був зареєстрований за ОСОБА_3 (т.1 а.с.210).

За умовами договору комісії від 05 вересня 2014 року ОСОБА_3 передав, а ТОВ «Спецавтогруп» прийняв на себе обов’язки з реалізації транспортного засобу - «RENUALT LOGAN», 2011 року випуску, бежевого кольору, кузов №X7LLSRB2HBH426204, встановлена ціна – 142 000 грн. Договір підписано: комісіонер – директор ТОВ «Спецавтогруп», комітент – ОСОБА_3, покупець – ОСОБА_4. (т.1 а.с.142).

Згідно із довідкою-рахунком серії ВІА №845823 ОСОБА_4 було продано і видано автомобіль «RENUALT LOGAN», кузов №X7LLSRB2HBH426204, вартістю 142 000 грн. (т.1 а.с.209)

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ №421926 за ОСОБА_4 10.09.2014 року зареєстровано право власності на автомобіль «RENUALT LOGAN», 2011 року випуску, бежевого кольору, кузов №X7LLSRB2HBH426204, державний номер НОМЕР_5 (т.1 а.с.50).

Таким чином, право власності на спірний автомобіль зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4С на підставі довідки-рахунку серії ВІА № 845823, яку, в свою чергу, видано на підставі договору комісії від 05 вересня 2014 року.

Як договір комісії, так і довідка-рахунок серії ВІА № 845823, згідно з вимогами статті 204 ЦК України не визнані судом недійсними, є чинними.

Відповідно до висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України від 27.05.2016 року №145п, здійсненого на підставі постанови слідчого СУ ГУ НП в Запорізькій області від 25.02.2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 11.09.2014р. за № 12014080140004387, було встановлено, зокрема, що підпис в графі «Підпис», виконаний від імені ОСОБА_3 в договорі комісії від 05.09.2014 року серії ВІА №845823, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою; підпис, розташований в графі «Директор» в договорі комісії від 05.09.2014 року серії ВІА №845823, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою (т.1 а.с.144-149).

Згідно із ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Оскільки недійсність договору комісії, на підставі якого було виданого довідку-рахунок про продаж спірного автомобіля, прямо не вказана в законі, вказаний договір, не є нікчемним, а вимог про його недійсність позивач не заявляв.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, за якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дійсність правочинів – договору комісії та довідки-рахунку, відповідно до яких ОСОБА_4 набув право власності на спірний автомобіль, позивачем не оспорювалися, а отже в силу ст. 204 ЦК України є правомірними.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання судом першої інстанції правової оцінки довідки-рахунку від 05.09.2014 року серії ВІА №845823 не відповідають дійсності.

Так, судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно з ч. 2 ст. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх видів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (в редакції на момент виникнення правовідносин сторін), одним із видів документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою є довідка-рахунок, видана суб’єктом господарювання, діяльність якого пов’язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

А отже, довідка-рахунок є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу, оскільки підтверджує реалізацію транспортного засобу, перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця.

Крім того, ст. 387 ЦК України передбачено право власника витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).

Сама по собі наявність висновку експерта, яким встановлено, що підписи в графі «Підпис» від імені ОСОБА_3 та в графі «Директор» від імені ОСОБА_6 виконано іншими особами, за наявності дійсного договору комісії та довідки-рахунку, не є підставою для задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів для спростування висновків суду першої інстанції, передбачених статтями 57,58,59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст.309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов з підстав лише ч. 1 ст. 388 ЦК України є передчасним, вимог про визнання недійсним договору комісії від 05 вересня 2014 року та довідки-рахунку серії ВІА № 845823 від 05 вересня 2014 рокупозивач не заявляв, а тому суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ТОВ «Спецавтогруп» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

ОСОБА_9