Ухвала суду № 70440743, 23.11.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/753/2017(м)

263/8148/17

Головуючий у 1 інстанції Папаценко П.І.

Категорія 72 Доповідач Мальцева Є.Є.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів – Мироненко І.П., Лопатіної М.Ю.,

секретар – Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою Маріупольської міської ради на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 жовтня 2017 року у цивільній справі окремого провадження за заявою Маріупольської міської ради про визнання спадщини відумерлою,

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2017 року заявник - Маріупольська міська Рада звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, посилаючись на ті обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за життя належала на праві спільної часткової власності 1/2 частина будинку №76 по вул.Брюлова в м.Маріуполі, за кожним по 1/4 частині. За повідомленням Центрального районного у м.Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану, мається актовий запис про смерть №6 від 2.01.1983 року, складений відділом щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Також згідно з копією запису акту про смерть відділом запису актів громадянського стану м.Ярославль РФ складено запис про смерть №2843 від 16.04.2008 року щодо ОСОБА_2, який помер 12.04.2008 року. На даний час у вказаній частині будинку ніхто не проживає, спадщину після померлих ніхто не прийняв. За чинним законодавством у такому разі суд визнає спадщину відумерлою. У зв'язку з наведеним заявник просить визнати вказану частину будинку відумерлою спадщиною та визнати право власності за нею за територіальною громадою в особі Маріупольської міської ради.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 жовтня 2017 року заяву Маріупольської міської ради про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду. Роз’яснено Маріупольській міській раді, що даний спір повинен розглядатися в позовному порядку, у відповідності з діючим законодавством.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник Маріупольської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що заявник вважає, що оскаржувана ухвала прийнята судом з порушенням норм діючого законодавства, при цьому суд не в повному обсязі з’ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання про визнання спадщини відумерлою, що призвело до невірного застосування судом норм як матеріального так і процесуального права. Маріупольською міською радою надано суду достатньо доказів на підтвердження відомостей про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю (правовстановлюючі документи), про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про неприйняття ними спадщини. Ознаки спору щодо спадщини відсутні. На підставі вищевказаного просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 04.10.2017 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Маріупольської міської ради ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Судом встановлено, що за повідомленням Міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» від 7.02.2017 року, станом на 2003 рік: 1/4 частина домоволодіння №76 по вул.Брюлова в м.Маріуполі належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.1961 року, зареєстрованого в реєстрі за №2466, що підтверджується завіреною копією договору купівлі-продажу (а.с.11). 1/4 частину будинку з надвірними побудовами №76 по вул.Брюлова в м.Маріуполі успадкував ОСОБА_2 (синові ОСОБА_1М.) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.06.1986 року (а.с.15). З вказаного свідоцтва від 13.06.1986 року про право на спадщину за законом (додаткового) від 13.06.1986 року, зареєстрованого у реєстрі за №2-4365 в спадковій справі №347/83, вбачається, що ОСОБА_2 успадкував спадщину померлого ОСОБА_1 в 1/2 частині спадщини. Крім того в свідоцтві зазначено, що станом на 13.06.1986 року, на 1/2 частину вказаного спадкового майна померлого ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину не видано.

За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єктів нерухомого майна, станом на 11.07.2016 року право власності на 1/2 частину будинку №76 по вул.Брюлова в м.Маріуполі належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу №2-302 від 28.04.1963 року.

За даними Свідоцтва про право на спадщину від 13.06.1986 року, повідомлення Центрального районного у м.Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_1 помер 1.01.1983 року, про що зроблено відповідний актовий запис про смерть №6 від 2.01.1983 року.

За інформацією Першої маріупольської державної нотаріальної контори від 19.04.2017 року щодо майна померлого 1.01.1984 року ОСОБА_1, було заведено 23.01.1984 року спадкову справу №347, яка вважається закритою провадженням 27.12.1984 року, що відповідає даті видачі спадкоємцеві свідоцтва про право на спадщину та списана до архіву. Усі справи, що знаходяться в обласному нотаріальному архіві залишилися в архівосховищах в місті Донецьку, територія якого не підконтрольна Україні.

Як слідує з аналізу норм, що регулюють відповідні правовідносини, в процесі розгляду справи про визнання спадщини відумерлою, суд зобов'язаний встановити такі обставини як час та місце відкриття спадщини, відсутність спадкоємців як за законом, так і за заповітом, відсутність договору довічного утримання і спадкового договору, належність спадкодавцю конкретного спадкового майна та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Суд першої інстанції зазначив, що є протиріччя в даних щодо дати смерті ОСОБА_1, яким є 1983 рік чи 1984 рік. Крім того в матеріалах справи не міститься даних стосовно видачі 27.12.1984 року спадкоємцеві свідоцтва про право на спадщину та не зазначено, хто є спадкоємцем. Суд вказує, що можливості дослідити спадкову справу №347 для усунення протиріч та з’ясування обставин щодо всіх спадкоємців спадщини померлого ОСОБА_1 немає.

Згідно з копією запису акту про смерть, відділом запису актів громадянського стану м.Ярославль РФ складено запис про смерть №2843 від 16.04.2008 року на ОСОБА_2, який помер 12.04.2008 року.

За повідомленням Ярославської обласної нотаріальної палати від 24.05.2017 року, відсутній запис про відкриття спадкової справи після ОСОБА_2, який помер 12.04.2008 року.

Також суд прийняв до уваги відомості акту Комітету самоорганізації «Парковий» від 11.09.2017 року про те, що зі слів ОСОБА_5, яка є колишньою квартиранткою, вона проживає в спірній частині будинку на першому поверсі й охороняє його від розкрадання. При цьому суд першої інстанції зауважив, що надані документи не дають можливості з’ясувати обставини щодо проживання ОСОБА_5 у будинку та набуття нею права власності на вказану спадщину на підставі ст.344 ЦК України, за набувальною давністю.

За змістом ст.1277 ЦК України до предмета доказування у справі за заявою про визнання спадщини відумерлої встановленню підлягають обставини, які стосуються наявності спадкового майна, часу відкриття спадщини, відсутності спадкоємців, а також обставини щодо прийняття або відмови від спадщини. І при наявності факту користування майном, яке входить до складу спадщини і яка визнається відумерлою, іншими особами без встановлення факту, що вони є спадкоємцями, це не може бути підставою для відмови у визнанні спадщини відумерлої (практика судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - справа № 6-52047св12 від 24.04.2013 року ).

Між тим, навіть питання про набуття права власності на вказану спадщину на підставі ст.344 ЦК України за набувальною давністю ніким не ставилося, зокрема, дані про це у матеріалах справи відсутні.

Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції прийняв до уваги вищенаведені обставини та дійшов до висновку про наявність спору про право.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися.

Відповідно до вимог ч.6 ст.235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Окрім того, право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В матеріалах справи міститься надана Маріупольською міською радою інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою 1/2 домоволодіння по вул. Брюллова, 76, належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу № 2-302 від 28.04.1963 року. Відомості щодо права власності інших осіб, крім померлих ОСОБА_2, на іншу частину домоволодіння по вул. Брюллова, 76, в реєстрі відсутні.

Таким чином немає підстав для висновку про те, що під час розгляду даної справи виник спір про право.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви, постановлена з порушенням норм процесуального права у зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, ухвалена передчасно, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 303,307,311 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 жовтня 2017 року скасувати, справу повернути до суду для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді :

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8