Постанова № 70440529, 20.11.2017, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3793/17

Провадження № 2а/242/290/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2017 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Пирогової Л. В., при секретарі Клименко А.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Селидове справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 07.09.2017 року звернулись до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради,про визнання неправомірною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з м. Селидове Донецької області. З 01.10.2015 року перебуває на обліку в Селидівському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії. Згідно до рішення відповідача №569 від 24.03.2017 р. йому було призупинено виплату пенсії з 01.04.2017 р. на підставі тривалої відсутності за місцем проживання одержувача пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб. Згідно до рішення відповідача №3096 від 05.05.2017 р. йому було припинено виплату пенсії з 01.05.2017 р. на підставі скасування дії довідки та зняття з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Про, що йому стало відомо з повідомлення відповідача від 19.08.2017 р. №5899/02 та згідно до якого стало відомо, що для поновлення виплати пенсії необхідно звернутись до відповідача через шість місяців після припинення виплати пенсії. 10.07.2017 р. він отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Вважає, що відповідач протиправно не здійснює нарахування йому пенсії та просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо призупинення виплати пенсії з 01.04.2017 р. за рішенням №569 від 24.03.2017 р., визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.05.2017 р. за рішенням №3096 від 05.05.2017 р. та зобов’язати відповідача поновити виплату пенсії з 01.04.2017 р., допустити негайне виконання постанови суду у межах суми платежу за один місяць.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.

Представник третьої особи Управління СЗН Селидівської міської ради у судове засідання не з’явився про дату,час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву з клопотанням розглянути справу без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з,явився.

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що згідно копії пенсійного посвідчення серії ААД №713956 виданого 28.01.2009 р. Пенсійним фондом України ОСОБА_1 є пенсіонером по інвалідності.

Рішенням Управління пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області №569 від 24.03.2017 р. ОСОБА_1 було призупинено виплату пенсії з 01.04.2017 р. на підставі тривалої відсутності за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб.

Рішенням ОСОБА_3 ОУПФ України Донецької області №3096 від 05.05.2017 р. ОСОБА_1 було припинено виплату пенсії з 01.05.2017 р. на підставі скасування дії довідки та зняття з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Згідно довідки №0000258361 від 10.07.2017 р. про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 ОУПФ України Донецької області 19.08.2017 року позивача повідомлено про те, що для поновлення виплати пенсії необхідно надати заяву, щодо поновлення виплати пенсії, діючу довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Після чого, відповідно до постанови КМУ від 08.06.2016 р. №365 (повторне призначення соціальних виплат ВПО у разі їх припинення, можливо лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур), буде здійснено поновлення виплати пенсії на підставі рішення комісії про призначення (відновлення) або відмову у призначені (відновлені) соціальних виплат, яке буду винесено за результатами перевірки достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/ перебування.

У частині 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З матеріалів справи вбачається, що підставою зупинення виплати пенсії стало тривала відсутність за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб.

Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі недоотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Будь яких інших підстав для припинення виплати пенсії законом не передбачено, а тому суд не приймаються посилання відповідача як підставу для припинення пенсії на відсутність останнього за місцем проживання, зазначеного відповідачем в рішенні №569 від 24.03.2017 р., оскільки по-перше, таке рішення не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова КМУ № 365 не є законом, а є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому, з урахуванням встановленого судом порушеного права позивача на отримання пенсії з боку неправомірних дій відповідача.

Крім цього відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституції України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституції України є нормами прямої дії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та (інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення: створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 49 Конституції України).

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з інволідністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення, тощо.

При цьому пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

За приписами ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров’я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов’язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов’язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов’язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі №816/4505/14, та в силу ст. 244-2 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

В зв’язку з чим, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення №569 від 24.03.2017 р. та рішення №3096 від 05.05.2017 р. щодо припинення виплати пенсії позивачеві діяв не пропорційно, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані вищезазначені рішення.

Таким чином, вимоги позивача обґрунтовані та законні, заперечення представника відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач діяв всупереч законодавству в сфері пенсійного забезпечення та вийшов за межі своїх повноважень.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 1, 3, 6, 8, 19, 22-24,55,124 Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтями 2-15, 94, 158-163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 р. за рішенням №569 від 24.03.2017 р.

Визнати протиправними дії Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2017 р. за рішенням №3096 від 05.05.2017 р.

Зобов’язати Селидівське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 р.

Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми платежу за один місяць.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 23.11.2017 р.

Суддя