Рішення № 70439483, 31.10.2017, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження №2/225/1165/2017

Справа №225/1826/17

Дзержинський міський суд Донецької області

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне та вмотивоване)

31 жовтня 2017 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Довженко О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Панасенко Г.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини А4165 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування завданої вчиненням кримінального правопорушення матеріальної шкоди в розмірі 74982,67 грн. та моральної (немайнової) шкоди в сумі 200 (двохсот) розмірів мінімальної заробітної плати на день виплати.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що внаслідок неправомірних дій військовослужбовця ОСОБА_2, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді вогнепального проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням шлунку, попереково-ободочної кишки, правої долі печінки з масивним шлунковим крововиливом, які спричинили загрозу для життя позивача.

Уповноважений представник позивача та сам позивач позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.

Окрім того, за письмовим клопотанням позивача від 05.07.2017 року, згідно вимог ст.33 ЦПК України, судом ухвалено залучити до участі у справі в якості співвідповідача військову частину А4165 (а.с.145). Зазначене клопотання судом було задоволено.

Відповідач Міністерство оборони України, проти задоволення позову категорично заперечував, наполягаючи на тому, що належним відповідачем у даній справі не являється, у звязку з чим в задоволенні позову просив відмовити. Звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

В свою чергу, співвідповідач військова частина А4165 (колишня назва військова частина польова пошта В2250, назву змінено за наказом Міністерства оборони України від 29.05.2017 року №224 з присвоєнням ідентифікаційного коду 26615012, а.с.125), з позовними вимогами також не погодився, стверджуючи про необгрунтованість та безпідставність позову, у звязку з чим в його задоволенні просив відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та його уповноваженого представника, уповноважених представників військової частини А4165, дослідивши наявні у справі матеріали, зокрема, письмовим запереченням відповідачів, надавши правову оцінку представленим сторонами доказам, судом встановлено наступне:

14 березня 2016 року близько 23 год. 00 хв., перебуваючи поблизу будівлі селищної ради смт.Новгородське м.Торецька Донецької області по вул.Зарічна з окремим підрозділом військової частини польова пошта В2250 (нині військова частина А4165), діючи з необережності, не передбачаючи, що в результаті його дій може бути завдано шкоду охоронюваним законом правам та інтересам громадян, хоча повинен був і міг це передбачити, військовослужбовець вищезгаданої військової частини ОСОБА_2, допустив порушення правил поводження із зброєю, що виразилось у використанні без поважних причин автомату АКС-74 №6804764, спорядженого магазином з 30 шт. 5,45 мм військовими патронами промислового виготовлення, в якому був досланий патрон у патронник.

Автомат був знятий з запобіжника, при цьому, ОСОБА_2 направив його у бік лобового скла автомобіля марки ВАЗ 210994-20, державний номер НОМЕР_1, під керуванням позивача ОСОБА_1, випадково натиснув на спусковий гачок та влучив між водієм та пасажиром.

Куля крізь лобове скло, пройшовши через торпеду автомобіля, влучила в черевну порожнину водія ОСОБА_1 (позивач), чим останньому було заподіяно вогнепальне проникаюче поранення черевної порожнини з пошкодженням шлунку, попереково-ободочної кишки, правої долі печінки з масивним шлунковим крововиливом із загрозою для життя останнього.

За даним фактом відносно ОСОБА_2 було порушене кримінальне провадження (ЄРДР №12016050220000498 від 15.03.2016 року) за ч.1 ст.414 КК України.

Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 27.09.2016 року у справі №225/3298/16-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.414 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки. Відповідно до вимог ст.ст.75,76 КК України, ОСОБА_2 від відбування покарання був звільнений з іспитовим строком на один рік з покладенням на нього наступних обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи. До набрання вироком законної сили ОСОБА_2 було залишено запобіжний захід у вигляді особистої поруки командира ВЧ польова пошта В2250 (нині військова частина А4165).

Контроль за виконанням вироку відносно ОСОБА_2 під час проходження військової служби покладено на командира військової частини польова пошта В2250 (нині військова частина А4165), а після його звільнення з військової служби на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання ОСОБА_2.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди відмовлено.

Речові докази, а саме: автомобіль марки ВАЗ 210994-20, держ. №АН0529ВЕ, який знаходився на зберіганні у ОСОБА_3, залишено у власності потерпілого ОСОБА_1. Одяг потерпілого, який зберігався в камері схову Торецького ВП, знищено. Автомат АКС-74 №6804764, магазин до нього, гільза калібру 5,45 мм, 23 калібру 5,45 мм, які знаходились на зберіганні у начальника складу боєприпасів служби РАО військова частина польова пошта В2250 (нині військова частина А4165), залишено військовій частині.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на проведення судово-хімічної експертизив розмірі 1811 (одна тисяча вісімсот одинадцять) грн. 64 коп.

Слід зауважити, що вину у вчиненні вищезгаданого кримінального правопорушення ОСОБА_2 визнав повністю, за час лікування потерпілого ОСОБА_1, на відшкодування завданої шкоди сплатив останньому 11000 грн. Даний факт позивачем не заперечується. Позовні вимоги в рамках цивільного провадження предявлені позивачем з урахуванням сплачених ОСОБА_2 витрат на лікування потерпілого.

Однак, за результатами апеляційного перегляду, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22.03.2017 року вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 27.09.2016 року у справі №225/3298/16-к був скасований в частині відмови в задоволенні цивільного позову з направленням до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок залишено без змін. В касаційному порядку вирок не оскаржувався.

В якості правових підстав для скасування вироку у згаданій частині апеляційним судом зазначено невстановлення судом першої інстанції наявності чи/або відсутності у військової частини польова пошта В2250 (нині військова частина А4165)статусу самостійної юридичної особи, а також, інших обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення цивільного позову. При цьому, дані про обставини, які, окрім статусу військової частини, повинен встановити суд першої інстанції під час нового розгляду цивільного позову ухвала апеляційної інстанції не містить.

Отже, вирішуючи під час нового розгляду в порядку цивільного судочинства питання щодо наявності правових підстав для задоволення цивільного позову, враховуючи вказівки апеляційного суду, суд виходив з наступного:

відповідно до ст.3 Закону України «Про Збройні сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління; Об'єднаний оперативний штаб Збройних Сил України як орган управління міжвидовими та міжвідомчими угрупованнями військ (сил). види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України; окремий рід військ - Високомобільні десантні війська Збройних Сил України; окремий рід сил - Сили спеціальних операцій Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

За ст.1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини).

До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Відповідно дост.3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Разом з цим, згідно з ч.2ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів",судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об"єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", з посиланням на справу "Брумареску проти Румунії" (параграф 61), зазначено, що одним з основних елементів Верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, як вбачається з наявних у справі матеріалів та як встановлено вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 27.09.2016 року у справі №225/3298/16-к, згідно наказу командира військової частини польова пошта В2250 (нині військова частина А4165) по стройовій частині №15 від 20 квітня 2015 року, солдат ОСОБА_2 (засуджений) був зарахований до списків військової частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду снайпера І аеромобільно-десантного відділення ІІІ аеромобільно-десантного взводу І аеромобільно-десантної роти.

Автомат АКС-74 №6804764, споряджений магазином з 30 шт. 5,45 мм військовими патронами промислового виготовлення, саме яким ОСОБА_2 позивачеві було спричинено вогнепальне проникаюче поранення, належить військовій частині польова пошта В2250 (нині військова частина А4165).

В той же час, вищезгаданим вироком суду встановлений причинний звязок між діями військовослужбовця військової частини польова пошта В2250 (нині військова частина А4165) ОСОБА_2, які полягали в тому, що останній допустив порушення правил поводження із зброєю, що виразилось у використанні без поважних причин автомату АКС-74 №6804764, та отриманими ОСОБА_1 (позивачем у справі) тілесними ушкодженнями у вигляді вогнепального проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням шлунку, попереково-ободочної кишки, правої долі печінки з масивним шлунковим крововиливом.

Таким чином, встановлені вище факти є преюдиційними, не можуть бути поставлені під сумнів та додаткового доведення не потребують.

В свою чергу, ч.1ст.1166 ЦК Українивизначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з роз'ясненнями п.4постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року про те, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Виходячи з наведеного, вину військовослужбовця військової частини польова пошта В2250 (нині військова частина А4165) ОСОБА_2суд вважає встановленою, що є правовою підставою для покладення на останнього спричиненої позивачеві матеріальної шкоди.

При цьому, суд зауважує на наявності в матеріалах кримінального провадження висновку судово-хімічної експертизи, яким саме встановлено причинний звязок між діями ОСОБА_2 та отриманими ОСОБА_1 (позивачем у цивільній справі) тілесними ушкодженнями, та, відповідно, відсутності інших судових експертиз (зокрема, медичної, економічної, товарознавчої тощо), що визначали б розмір спричиненої позивачеві вказаними протиправними діями матеріальної шкоди (витрати на лікування, пошкодження майна і таке інше).

Таким чином, розглядаючи в порядку цивільного судочинства заявлені позивачем вимоги з відшкодування матеріальної шкоди, які полягають у витратах позивача на лікування (купівля медикаментів, витрати на виклик швидкої допомоги, оперативні втручання, витрати на реабілітацію і таке інше), суд керувався представленими позивачем документальними доказами, зокрема, фіскальними чеками, квитанціями, лікарняними виписками тощо.

Так, за результатами аналізу наданих суду документальних доказів (квитанцій, фіскальних чеків, лікарняних виписок), з урахуванням наявної в них інформації щодо вартості ліків, витрат на транспортування та лікування позивача, вбачається наявність правових підстав для відшкодування позивачеві матеріальної шкоди у розмірі 31893 грн. 39 коп.

При цьому необхідно зазначити, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», територія м.Донецьк Донецької області, де у том числі, як у найближчому до м.Торецька обласному центрі, змушений був лікуватись позивач, станом на 14.03.2016 року (дата отримання позивачем тілесних ушкоджень) було визнано тимчасово окупованою територією.

Разом з цим, суд зауважує на тому, що гуманітарні принципи ратифікованих Україною Женевських Конвенцій від 12.08.1949 року, в основі яких лежать принципи поваги до людської особистості у разі збройного конфлікту, що не має міжнародного характеру, підкреслюють необхідність ефективного захисту жертв таких конфліктів.

Аналогічні принципи містяться в «Намібійських висновках» та розвинуті в практиці Європейського суду з прав людини, яка являється джерелом права в Україні, зокрема, у справах проти Туреччини («Loizidou v. Turkey»), а також, Молдови і Росії («Mozer v. the Republic of Moldova and Russia»).

Так, з аналізу зазначених рішень вбачається, що документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою, як виняток, можуть братись до уваги та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозвязку.

Таким чином, з метою захисту порушених прав позивача, враховуючи доведеність вироком суду факту причинення позивачеві тілесних ушкоджень, виявлення причинно-наслідкового звязку між неправомірними діями військовослужбовця відповідача у справі військової частини польова пошта В2250 (нині військова частина А4165) та наслідками, зважаючи на тяжкість отриманих позивачем травм, що загрожували життю останнього, необхідність отримання позивачем як на момент їх причинення так і в подальшому термінової медичної допомоги, що могла бути надана лише на відповідному професійному рівні, а саме, у найближчому до м.Торецька обласному центрі у м.Донецьк, який на момент отримання травм позивачем вже належав до тимчасово неконтрольованої українською владою території, судом прийнято в якості доказів видані на тимчасово окупованій території України медичні довідки, а також, частково враховано отримані на тимчасово окупованій території України фіскальні чеки та квитанції на лікування, транспортування хворого швидкою допомогою, купівлю медичних препаратів у російських рублях за офіційним курсом НБУ станом на час здійснення відповідних витрат.

Решта вимог з відшкодування матеріальної шкоди судом відхилені, як безпідставні та необгрунтовані, з огляду на викладене нижче.

Так, частину представлених позивачем документів судом не прийнято в якості належних доказів причинення позивачеві матеріальної шкоди, у звязку з тим, що за відсутності відповідного медичного призначення, за відсутності оригіналів документів для можливості порівняти оригінали з наданою суду копією чи/або з огляду на непридатність представлених документів для читання, повторюваність чеків, не повязаний безпосередньо з лікуванням характер витрат, суд позбавлений можливості повязати такі витрати причинно-наслідковим звязком із вчиненим щодо позивача кримінальним правопорушенням та завданням останньому шкоди.

Зокрема, в якості належних доказів у справі судом не прийнято наступні документи: фіскальний чек ООО «Перший республіканський чек» №0061833 0060102 від 28.05.2016 року на суму 79 рос.рублів, характер витрат «продукти харчування» (а.с.19); товарний чек №ЧК-0067576 від 17.03.2016 року на суму 13,33 грн., характер витрат «Крем-мило рідке Актив фрутс 500 мл» (а.с.20); товарний чек №ЧК-0071036 від 27.03.2016 року на суму 9,30 грн., характер витрат «Вода мінеральная природня столова «Карпатська джерельна» (а.с.21); товарний чек №ЧК-0068393 від 20.03.2016 року на суму 8,60 грн., характер витрат «Мінеральна вода Моршинська» (а.с.23); товарний чек №ЧК-0075657 від 10.04.2016 року на суму 43,72 грн., відсутній оригінал (а.с.27); квитанція ТОВ «Донбас-Фармація-Трейдинг» аптечний пункт №3 «Лекарь» на суму 54,75 грн., загальна сума чеку не відповідає вартості придбаних медичних препаратів (а.с.23); фіскальний чек «Донбас-Фармація-Трейдинг» №000197083 00049 від 05.04.2016 року, відсутній оригінал, не видно суму чеку (а.с.34); фіскальний чек «Донбас-Фармація-Трейдинг» №146369 00118 від 22.03.2016 року, характер витрат «предмети догляду та гігієни, дитячі аксесуари та косметика» на суму 66,18 грн. (а.с.36); фіскальний чек «Донбас-Фармація-Трейдинг» №146369 00118 від 02.04.2016 року, відсутній оригінал, не видно суму оплати (а.с.36); фіскальний чек МПП «Лілія» АЗС №943 від 05.04.2016 року, бензин А-92, на суму 204 грн. (а.с.39); фіскальний чек ТОВ «Скиф+» від 11.04.2016 року, АЗС №5091, бензин А-92, на суму 204,50 грн. (а.с.39); фіскальний чек ТОВ «Паралель-м ЛТД» від 07.04.2016 року, АЗС №0156, бензин А-92, на суму 208,11 грн. (а.с.39); фіскальний чек ТОВ «Окко-схід» від 31.03.2016 року, АЗС №3816, дизпаливо, на суму 959,94 грн. (а.с.40); фіскальний чек ТОВ «Окко-схід» від 06.04.2016 року, АЗС №0122, бензин А-95, на суму 975,04 грн. (а.с.40); фіскальний чек ТОВ «Окко-схід» від 07.04.2016 року, АЗС №4202, бензин А-92, на суму 210,11 грн. (а.с.40); фіскальний чек МПП «Лілія» від 15.03.2016 року, АЗС №687, бензин А-92, на суму 407 грн. (а.с.40); фіскальний чек МПП «Лілія» від 21.03.2016 року, АЗС №764, бензин А-92, на суму 203,50 грн. (а.с.40); фіскальний чек МПП «Лілія» від 30.03.2016 року, АЗС №867, бензин А-92, на суму 203,50 грн. (а.с.40); товарний чек №ЧК-0067667 від 17.03.2016 року, відсутній оригінал, на суму 45 грн. (а.с.41); товарний чек №ЧК-0068421 від 20.03.2016 року, відсутній оригінал, на суму 26,91 грн. (а.с.42); товарний чек №ЧК-0067641 від 17.03.2016 року, відсутній оригінал, на суму 61,46 грн. (а.с.42); товарний чек №ЧК-0072422 від 30.03.2016 року, характер витрат «Вода мінеральна природня столова «Карпатська джерельна» на суму 8,80 грн. (а.с.50); фіскальний чек ТОВ «Скиф+» від 22.03.2016, АЗС №4335, бензин А-92, на суму 299,96 грн. (а.с.51); фіскальний чек «Донбас-Фармація-Трейдинг» №000192932 0010 від 17.03.2016 року, характер витрат «вода мінеральна», на суму 8,15 грн. (а.с.55); фіксальный чек «Донбас-Фармація-Трейдинг» №000192981 00146 від 17.03.2016 року, характер витрат «предмети догляду та гігієни», на суму 21,09 грн. (а.с.55); фіскальный чек «Донбас-Фармація-Трейдинг» №00147497 00157 від 28.03.2016 року, характер витрат «предмети догляду та гігієни», на суму 26,90 грн. (а.с.55); фіскальний чек «Донбас-Фармація-Трейдинг» №000192980 від 17.03.2016 року, характер витрат «вода мінеральна», на суму 8,15 грн. (а.с.55); товарні чеки на а.с.57-61 ідентичні товарним чекам на а.с.20-24; товарні чеки на а.с.62-76 ідентичні товарним чекам на а.с.28-56; фіскальний чек ООО «АМСТОР» №0036370 0034753 від 30.05.2016 року, характер витрат «продукти харчування», на суму 194,66 рос.руб. (а.с.79); товарні чеки на а.с.80 ідентичні товарним чекам на а.с.26,25.

Необхідно зазначити також, що за вироком суду, одяг потерпілого (позивача за даним позовом), який зберігався в камері схову Торецького ВП та вартість якого, окрім витрат на лікування, просить відшкодувати позивач, знищено. Отже, за відсутності інших доказів вартості даного майна (куртка, футболка, кросівки), визначити розмір спричиненої позивачеві шкоди у цій частині також не виявляється можливим.

Розглядаючи заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди внаслідок вчинення щодо нього кримінального правопорушення та, як наслідок, отримання фізичних травм (ушкодження здоровя) та душевних страждань, суд дійшов наступного висновку:

стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ч.2ст.23 ЦК України,моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів. Частина 3 вказаної статті передбачає відшкодування моральної шкоди грішми.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені ст.1167 ЦК України, у відповідності до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1). Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 ч.2).

В свою чергу, згідно п.п.9, 17-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами та доповненнями, у відповідності до ст.ст.23,1167 ЦК України, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру правопорушення, з урахуванням характеру, обсягу і глибини страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) і з урахувань інших обставин - стану його здоров'я, істотності вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, з огляду на тяжкість отриманих позивачем ушкоджень здоровя (вогнепальне проникаюче поранення черевної порожнини з пошкодженням шлунку, попереково-ободочної кишки, правої долі печінки з масивним шлунковим крововиливом, що у вироку суду класифіковане як тілесне ушкодження середньої тяжкості), зважаючи на неможливість повного відновлення фізичного стану позивача, продовження останнім лікування у тому числі шляхом оперативних втручань) до теперішнього часу, враховуючи істотні вимушені зміни в життєвих і виробничих стосунках позивача внаслідок отриманої травми, час та зусилля, необхідні для хоча б часткового відновлення втраченого здоровя та попереднього стану, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для стягнення на користь позивача моральної (немайнової) шкоди (довідки від 12.05.2016 року №309; від 03.06.2016 року №366; від 01.08.2016 року; від 11.07.2016 року №698; лікарська виписка №346 від 06.04.2016 року; довідка від 22.06.2017 року №б/н, а.с.189).

Разом з цим, заявлений позивачем розмір моральної (немайнової) шкоди в сумі двохсот мінімальних заробітних плат на момент виплати, що, на його думку, підлягає стягненню з відповідачів, суд вважає завищеним та таким, що не відповідає принципу розумності, з огляду на що вважає за доцільне зменшити розмір таких виплат до 30 000 грн.

В свою чергу, за результатами вирішення спору, на виконання вимог апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідачів у справі підтверджених документально та повязаних із вчиненням кримінального правопорушення матеріальних витрат та моральної шкоди, суд виходив з наступного:

як вже зазначалось вище, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22.03.2017 року вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 27.09.2016 року у справі №225/3298/16-к був скасований в частині відмови в задоволенні цивільного позову з направленням до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок залишено без змін. В касаційному порядку вирок не оскаржувався.

В якості правових підстав для скасування вироку у згаданій частині апеляційним судом зазначено невстановлення судом першої інстанції наявності чи/або відсутності у військової частини польова пошта В2250 (нині військова частина А4165) статусу самостійної юридичної особи, а також, інших обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення цивільного позову. При цьому, дані про обставини, які, окрім статусу військової частини, повинен встановити суд першої інстанції під час нового розгляду цивільного позову ухвала апеляційної інстанції не містить.

Отже, за допомогою численних письмових запитів до військової частини польова пошта В2250 (нині військова частина А4165) та Міністерства оборони України щодо наявності у зазначеної військової частини статусу самостійної юридичної особи з наданням підтверджуючих документів, як-то, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідне підтвердження наявності у військової частини польова пошта В2250 (нині військова частина А4165)такого статусу судом отримано не було (докази зворотного в матеріалах справи відсутні).

Більш того, суд звертає увагу на отримання від Міністерства оборони України у відповідь на письмові запити щодо юридичного статусу вищезгаданої військової частини суперечливої та прямо протилежної інформації. Зокрема, у відповідях Міністерства оборони України за вих.№322/1/2626 від 08.06.2017 року та вих.№2090 від 07.07.2017 року зазначено, що «військові частини польова пошта В0000» статусу юридичної особи не мають, юридичні адреси їм не визначаються; військова частина В2250 (А4165) не включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку з ЄДРПОУ не отримувала (а.с.122, 167).

Відсутні дані щодо державної реєстрації юридичної особи військова частина А4165 (колишня назва військова частина польова пошта В2250, назву змінено за наказом Міністерства оборони України від 29.05.2017 року №224 з присвоєнням ідентифікаційного коду 26615012, а.с.125) також на відповідні запити суду до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В той же час, у письмовому клопотанні Міністерства оборони України за вих.№1019 від 21.06.2017 року «про долучення додаткових документів» зазначено, що відповідач у справі військова частина польова пошта В2250 (нині військова частина А4165) станом на час надання клопотання є юридичною особою (а.с.124). При цьому, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підтвердження наведених фактів до клопотання не додано.

Зважаючи на викладене вище, правові підстави для покладення на відповідача у справі військову частину польова пошта В2250 (нині військова частина А4165), підтверджених наявними справі доказам матеріальних витрат та моральної шкоди у суду відсутні.

Разом з цим, слід зазначити, що в постанові Верховного Суду України від 21.10.2014 року висловлено правову позицію з приводу покладення обовязку держави відшкодувати шкоду, яку заподіяно внаслідок незаконних дій чи/та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган державного управління.

За наведених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, в сумі 31893 грн. 39 коп. матеріальної шкоди та 30000 грн. моральної (немайнової) шкоди, з покладенням зазначених витрат на відповідача у справі Міністерство оборони України.

Враховуючи часткове задоволення позову, з огляду на звільнення позивача від сплати судових витрат на підставі п.6 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до вимог ч.2 ст.88 ЦПК України, судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог покладається на відповідача у справі Міністерство оборони України.

Керуючись Постановою пленуму ВСУ «Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року, ст.ст.16, 22, 23, 1166, 1167, 1192, 1195 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 179 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (ЄДРПОУ №00034022, юридична адреса: проспект Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, матеріальну шкоду, завдану вчиненням кримінального правопорушення, в розмірі 31 893 (тридцять одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн. 39 коп., та завдану моральну шкоду в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн.

Стягнути з Міністерства оборони України (ЄДРПОУ №00034022, юридична адреса: проспект Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168) на користь держави судовий збір у розмірі 103 (сто три) грн. 92 коп.

В задоволенні позовних вимог до військової частини А4165 (код 26615012) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя