Ухвала суду № 70438762, 11.11.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №1-кс/760/16228/17

Справа №760/24590/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2017 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г., за участю секретаря судових засідань Горупа В.В., прокурора Коширець В.В., захисника Петрусєвича В.В., підозрюваного ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Києві клопотання старшого слідчого слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Дараган С.С., погодженого з прокурором Київської місцевої прокуратури №9 Коширець В.В., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (зі слів), раніше не судимого (зі слів),

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.11.2017 року за №12017100090013024,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ Солом'янського управління поліції у м. Києві лейтенанта поліції Дараган С.С., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури №9 м. Києва Коширець В.В., звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.11.2017 приблизно о 03:40 годині, ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_3 перебуваючи біля магазину «Велика Кишеня», що за адресою: м. Київ, вул.Кудряшова, 1, помітивши раніше їм незнайомого ОСОБА_8 та вирішили відкрито заволодіти чужим майном, яке належить останньому із застосуванням погрози насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вступивши між собою в злочинну змову.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на відкрите заволодінням чужим майном із погрозою застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з корисливих спонукань та бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою підійшли до потерпілого ОСОБА_8 та почали вимагати гроші, мобільні телефони та наявні інші цінні речі. ОСОБА_6 розуміючи, що потерпілий ОСОБА_8 не бажає добровільно віддавати своє майно, вказав ОСОБА_7 надати йому ніж, що останній і зробив. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 отримавши від ОСОБА_7 ніж, лезом приставив до горла потерпілому ОСОБА_8 з лівої сторони та вимагав відати цінні наявні при ньому речі. В цей час, ОСОБА_9, який перебував поблизу магазину «Велика Кишеня», що за адресою: м. Київ, вул.Кудряшова, 1, згідно відведеної йому ролі спостерігав за навколишньою обстановкою та підійшовши до потерпілого ОСОБА_8 заволодів його спортивною сумкою, яка стояла поряд з потерпілим біля його ніг. В подальшому продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, подавивши волю потерпілого, який просив віддати його спортивну сумку з речами та продуктами, загнули руки потерпілого йому за спину, та ОСОБА_6 перевірив вміст кишень витяг з внутрішньої лівої кишені куртки потерпілого ОСОБА_8 мобільний телефон марки «Самсунг», ІМЕІ: НОМЕР_1 вартістю 1000 гривень, в якому знаходилася сім-карта НОМЕР_2, вартістю 30 гривень на рахунку якої 11 гривень, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8 та пачку сигарет, які матеріальної цінності не становлять, якими заволодів. В свою чергу ОСОБА_7 згідно відведеної йому ролі, обшукав кишені джинсів потерпілого ОСОБА_8 та в результаті чого заволодів грошима в сумі 40 гривень. Після чого, ОСОБА_7 не припиняючи свої протиправні дії, наніс один удар кулаком руки в область правого вуха та один удар в область лівого уха, а третій удар в область правої скули. В свою чергу ОСОБА_9 кулаком своєї правої руки наніс удар в область грудей. Потерпілий ОСОБА_8 не припиняючи вимагав повернути йому його спортивну сумку з одягом та речами, яку в свою чергу ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_6 оглянули та заволоділи тряпчаними рукавицями, вартістю 50 гривень, після чого віддали дану сумку з одягом та паспорт громадянина України потерпілому ОСОБА_8

В подальшому, утримуючи при собі викрадене чуже майно, ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення втекли, чим спричинили потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 1091 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання з зазначених у ньому підстав, а також зазначив, що вина ОСОБА_3 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

Зазначив, що більш м'які запобіжні заходи застосовані до підозрюваного ОСОБА_3 призведуть до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу переховуватись від органів досудового розслідування та впливати на розслідування кримінального провадження перешкоджати провадженню іншим чином.

Вважає наявність ризиків обґрунтованими, через те, що матеріали кримінального провадження містять достатні дані, які вказують на те, що саме підозрюваний ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 187 України.

В судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували проти обрання відносно нього міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили обрати відносно нього інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, прихожу до висновку, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Встановлено, що в провадженні слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100090013024 від 10.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

ОСОБА_3, своїми умисними діями, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

З положень ст. 183 КПК України випливає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу, зокрема він не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з матеріалів клопотання необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 об'єктивно підозрюється, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема рапортом поліцейського ГР Святошинського РВ УПО в м.Києві ОСОБА_10; протоколом допиту свідка ОСОБА_10; протоколом допиту свідка ОСОБА_11; протоколом ОМП від 10.11.2017 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8; протоколом впізнання особи за участю потерпілого.

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при визначенні запобіжного заходу (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Отже, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Таким чином, обставини визначені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, слідчий суддя визнає обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, у зв'язку з чим клопотання органу досудового розслідування підлягає задоволенню.

Доводи сторони захисту про можливість уникнення наявним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів слідчий суддя, враховуючи дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше судимий, наявність повідомлення про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, не приймає до уваги. Крім того, доводи захисника не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), у зв'язку з чим, останні є надуманими та не відповідають конкретним обставинам справи на даному етапі її провадження.

Більш м'які запобіжні заходи застосовані до підозрюваного ОСОБА_3 призведуть до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу переховуватись від органів досудового розслідування та впливати на розслідування кримінального провадження перешкоджати провадженню іншим чином.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3, покладається необхідність запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, за яким законом передбачено покарання у вигляд позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна, не працює, не має постійного джерела прибутку, у зв'язку з чим існують всі підстави вважати, що він в подальшому буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду і вчиняти інші злочини, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Крім того, задовольняючи клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_3, розмір завданої злочином шкоди, а також те, що він раніше не притягався до кримінальної відповідальності (зі слів), офіційно не працює, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 193-194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (зі слів), раніше не судимого (зі слів), запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб в межах строку досудового розслідування.

Строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з 04 год. 00 хвилин 10 листопада 2017 року.

Дата закінчення дії ухвали про обрання відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою - 04 година 00 хвилин 08 січня 2018 року.

Одночасно визначити розмір застави у межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 32000,00 грн. (тридцять дві тисячі гривень) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва: отримувач: ТУДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р: 37318005112089 та надати документ, що це підтверджує, до Солом'янського районного суду міста Києва.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Солом'янського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську місцеву прокуратуру №9 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя Оксюта Т.Г