Рішення № 7043875, 10.12.2009, Господарський суд Чернігівської області

10.12.09

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру, 20                                                  Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" грудня 2009 р.                                         Справа № 21/166 (1/24/4)

Позивач:                    Мале приватне підприємство фірма "Астар", код ЄДРПОУ 22826048,

вул. Гребінки, 128, Чернігів, 14021

Відповідач:                    Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Фенстер", код ЄДРПОУ 22824948, вул. Гребінки, 128, Чернігів, 14000

Предмет спору:          про стягнення заборгованості 14075,16 грн.

                                                                                           Суддя Белов С.В.

Представники сторін:

Позивач:           Старобінський О.Я., генеральний директор, наказ № 4-к від 01.03.2001 року, паспорт НК 503211, виданий Деснянським ВМ УМВС України в ЧО 22.04.1998 року.

Відповідачі: Скоропис В.М., довіреність № 25/06-2 від 25.06.2009 року, представник, паспорт НК 406390, виданий Деснянським ВМ УМВС України в ЧО 08.10.1997 року;

Підгорний К.Є., довіреність 25/06-3 від 25.06.2009 року, адвокат, посвідчення № 419.

Рішення оголошено після перерви, оголошеної в судовому засіданні згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Заявлено позов про стягнення заборгованості за договором від 01.01.2007 року „Про надання права на користування нерухомим майном” в сумі 12866,64 грн. та пені в сумі 1208,52 грн.

В судовому засіданні 05.02.2009 року позивач заявою від 04.02.2009 року змінив підстави позову і збільшив позовні вимоги до 23477,08 грн. - боргу та 4442,49 грн. - пені.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2009р. у справі № 1/24/4 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Багатопрофільне підприємство “Фенстер” на користь Малого приватного підприємства фірми “Астар” 23477,08 грн. боргу, 4442,49 грн. пені, 279,20 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Не погоджуючись із згаданим рішенням Відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 10.03.2009р., скасувати та прийняти нове, яким відмовити Позивачу в задоволенні позову повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „Фенстер” залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2009 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 липня 2009 року та рішення господарського суду Чернігівської області від 10 березня 2009 року у справі №1/24/4 за позовом: Малого приватного підприємства фірма „Астар” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „Фенстер” про стягнення заборгованості, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

05 листопада 2009 року ухвалою голови господарського суду Чернігівської області справу передано на новий розгляд судді Белову С.В., справі присвоєно номер 21/166 (1/24/4).

Згідно з положеннями статті 111|2 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В Постанові Вищого господарського суду України від 08 жовтня 2009 року зазначено, що господарський суд першої інстанції повинен встановити необхідність укладення договору від 01.01.2007 року, якщо з тим же предметом і на тих же умовах діяв договір від 01.05.2004 року, термін дії якого зазначено до 31.12.2009 року, дослідити, чи не розірваний був договір від 01.05.2004 року у зв’язку з укладенням договору від 01.01.2007 року, чи можливо вважати укладеним договір від 01.05.2004 року, якщо такий же договір від 01.01.2007 року з аналогічним предметом і умовами в судовому порядку визнаний неукладеним у зв’язку з відсутністю істотних умов договору.

В судовому засіданні 19 листопада 2009 року позивач підтвердив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 23477,08 грн. основного боргу, 4442,49 грн. пені, 279,2 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Обґрунтовуючи позов МПП фірма „Астар” посилається на те, що між сторонами 01.05.2004 року було укладено договір сервітуту на право користування нерухомим майном, яке належить позивачу на праві власності. Термін дії договору встановлено до 31.12.2009 року.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на необґрунтованість позову. Він, зокрема, зазначає, що договір сервітуту від 01.05.2004 року не містить усіх основних його умов, а тому є неукладеним.

Крім того відповідач вказує, що він не користується майном, яке належить МПП фірма „Астар”, що виключає можливість встановлення щодо нього сервітуту.

Відповідач також посилається на те, що господарським судом Чернігівської області визнано неукладеним договір сервітуту, укладений між сторонами 01.01.2007 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2004 року позивач та відповідач уклали договір, відповідно до умов якого Фірма “Астар” надає ТОВ “Фенстер” право користування своїм нерухомим майном (сервітут) для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом (п. 1).

Згідно п. 1.1 Договору від 01.05.2004 р. до нерухомого майна на яке встановлений сервітут даним договором відносяться:

-          прохідна для можливості проходу людей та проїзду транспорту;

-          водопровід та каналізаційна мережа для подачі води та відводу стоків;

-          опори ліній електропередач для забезпечення лінії зв'язку;

-          асфальтоване дорожнє покриття для під’їзду транспорту.

Все зазначене нерухоме майно належить позивачу на праві приватної власності і не позбавляє його права володіння, використання та розпорядження (п.1.2. договору).

Зазначене у п. 1.1 майно належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності, який виданий приватним нотаріусом Борисовою Т.А. 01.07.1998 р., зареєстрованого у Чернігівському міському бюро технічної інвентаризації (реєстраційне посвідчення від 09.07.1998р.), витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 17020376 від 12.12.2007р.

Відповідно до п. 7.1 Договору від 01.05.2004р. він вступає в силу з 01.05.2004р. та діє до 31.12.2009р.

Умовами п. 3.1, Договору від 01.05.2004р. плата за користування нерухомим майном (сервітут) становить 530 грн. на місяць.

Фірма “Фенстер” зобов’язується своєчасно та в повному обсязі вносити плату за встановлений сервітут (п. 4.6 Договору від 01.05.2004р.).

На теперішній час договір від 01.05.2004р. є чинним. Відповідачем не надано доказів на підтвердження його розірвання в судовому порядку або визнання недійсним, як і не надано доказів на підтвердження його розірвання в односторонньому порядку згідно п. 4.4, 5.1, 7.3, 7.4 Договору.

Відповідно до ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 404 Цивільного Кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

За період з 04.02.2006 року по 04.02.2009 року заборгованість відповідача за невиконання умов Договору від 01.05.2004р. становить 23477,08 грн.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості відповідачем не надано.

У зв’язку з тим, що між позивачем і відповідачем було укладено договір від 01.05.2004 року дія якого закінчується 31.12.2009 року, тому вони не мали права укладати договір від 01.01.2007 року з тим же предметом і на тих же умовах. Договір від 01.01.2007 року вірно визнаний неукладеним. На теперішній час договір від 01.05.2004р. є чинним. Відповідачем не надано будь яких доказів на підтвердження його розірвання в судовому порядку або визнання недійсним, як і не надано доказів на підтвердження його розірвання в односторонньому порядку згідно п. 4.4, 5.1, 7.3, 7.4 Договору. Будь яких інших договорів між позивачем та відповідачем на право користування нерухомим майном не заключалось.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо вій не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.4 Договору від 01.05.2009р. плата, що вказана в пункті 3.2 перераховується несвоєчасно або не в повному обсязі стягується з врахуванням пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Розмір пені становить 4442,49 грн. та підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається у відзиві на позов.

У зв`язку з цим судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню держмито в сумі 279,20 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 3, 16, 401 - 404, 526, 610, 612, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „Фенстер” (вул. Гребінки, 128, м. Чернігів, 14021, р/р 260010176998, МФО 353649, код 22824948) на користь Малого приватного підприємства фірми „Астар” (вул. Гребінки, 128, м. Чернігів, 14021, р/р 26000215, МФО 353348, код 22826048) 23477,08 грн. основного боргу, 4442,49 грн. пені, 279,20 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Белов С.В.