Рішення № 7043645, 25.11.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2009 р. Справа № 15/106-1883

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до відповідача Приватного підприємства "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м. Тернопіль, 46008

про стягнення заборгованості в сумі 72186,77 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 підприємець;

відповідача: не зявився

Суть справи:

Приватний підприємець ОСОБА_2, АДРЕСА_1, звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м. Тернопіль, про стягнення 72.186,77 грн. заборгованості.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалами суду від12.10.2009р., 28.10.2009р. матеріалів не подав, повноважний представник в судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи на два тижні для надання можливості укладення договору про переведення боргу між позивачем, відповідачем та ТзОВ "ФОЗЗІ ФУД".

Суд, розглянувши клопотання, відхиляє його, виходячи з ст. 520 ЦК України, згідно якої заміна боржника у зобов'язанні можлива виключно за згоди з кредитором, при цьому позивач заперечує надання такої згоди та існування будь-якої домовленості щодо переведення боргу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2, АДРЕСА_1 , зареєстрований Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 28.03.2007р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця (ідентифікаційний код НОМЕР_1), а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м. Тернопіль (Покупець) та Приватним підприємцем ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (продавець) , 01.01.2009 року укладено договір постачання № 96576, відповідно до якого сторони взяли на себе зобовязання:

- позивач, як "Продавець" зобовязується передавати (поставити, продати) товари у власність Покупця на умовах та в строки, встановлені Договором, а Покупець в порядку та строки встановлені Договором, зобовязується прийняти товар і оплатити його, за цінами зазначеними в додатку № 1 (п. 1.1 Договору).

Пунктом 12.1. договору сторони передбачили, що даний договір чинний з 01.01.2009р. по 31.12.2009р..

Позивач на виконання взятих зобовязань відпустив, а відповідач прийняв товарно матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними № МЗ-0000139 від 18.03.2009р., № МЗ-0000104 від 05.03.2009р., № МЗ-0000120 від 12.03.2009р., № МЗ-0000141 від 19.03.2009р., № МЗ-0000146 від 26.03.2009р., № МЗ-0000156 від 02.04.2009р., № МЗ-0000155 від 02.04.2009р., № МЗ-0000170 від 09.04.2009р., № МЗ-0000169 від 09.04.2009р., № МЗ-0000171 від 10.04.2009р., № МЗ-0000182 від 12.04.2009р., № МЗ-0000174 від 14.04.2009р., № МЗ-0000177 від 15.04.2009р., № МЗ-0000173 від 15.04.2009р., № МЗ-0000175 від 15.04.2009р., № МЗ-0000176 від 16.04.2009р., № МЗ-0000181 від 23.04.2009р., № МЗ-0000180 від 23.04.2009р., № МЗ-0000194 від 30.04.2009р., № МЗ-0000232 від 27.05.2009р., № МЗ-0000233 від 27.05.2009р., № МЗ-0000236 від 16.06.2009р., № МЗ-0000237 від 22.06.2009р., № МЗ-0000243 від 02.07.2009р., № МЗ-0000242 від 02.07.2009р., № МЗ-0000244 від 24.07.2009р., № МЗ-0000257 від 21.08.2009р., № МЗ-0000244 від 24.07.2009р..

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобовязання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Розділом 8 договору сторони визначили порядок розрахунків за товар, зокрема згідно п. 8.1. Покупець здійснює розрахунки з Продавцем за поставлений товар по проходженню 45 днів з моменту здійснення постачання товару.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобовязання по договору постачання № 96576 від 01.01.2009р. не виконав і станом на час розгляду справи в суді ним залишається неоплаченою сума 72.186,77 грн..

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (72.186,77 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 546 551, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м. Тернопіль, код 30047671 на користь Приватного підприємства "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м. Тернопіль , ідентифікаційний код НОМЕР_1 72.186,77 грн. заборгованості за поставлений товар, 722 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "04" грудня 2009 року через місцевий господарський суд.

Суддя