Ухвала суду № 70434909, 16.11.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

16 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мережко М.В.,

та секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_2, зацікавлена особа: Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Михайлова Ф.В., на бездіяльність державного виконавця,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеною скаргою, яку мотивувала тим, що 26 грудня 2016 року на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2016 року, яким стягнуто на її користь з КП «Борщагівка» 5000 грн. моральної шкоди, видано виконавчий лист, який був пред'явлений нею для примусового виконання до Києво-Святошинського РВ ДВС.

Вказує, що службовими особами відділу ДВС не було вчинено належних дій щодо повернення на її користь належних їй коштів за рішенням суду, внаслідок чого вона звернулась до начальника відділу державної виконавчої служби Павєлківа С.Р. зі скаргою на бездіяльність ст. державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Михайлова Ф.В., щодо питання внесення до Єдиної державної реєстрації виконавчих проваджень, зокрема, постанови про передачу нею матеріалів ВП №53263398 іншому виконавцю, а також не внесення до зазначеної системи постанови державного виконавця Михайлова Ф.В. про прийняття ним виконавчого провадження ВП №53263398, крім того вказує, що ці постанови їй не були видані.

Однак, зазначає, що на її звернення службові особи ДВС належним чином не відреагували, судове рішення залишається невиконаними.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2017 року скаргу задоволено, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Михайлова Ф.В. через невиконання Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язано державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС Михайлова Ф.В. розглянути клопотання ОСОБА_2 та вирішити питання щодо примусового виконання арештованих коштів боржника КП «Борщагівка» у межах виконавчого провадження № 53263398.

Не погоджуючись із цією ухвалою, представник Києво-Святошинського РВ ДВС подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволені скарги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до п.1, ч.1, ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльністю державного виконавця Михайлова Ф.В. через невиконання Закону України «Про виконавче провадження», порушуються законні права ОСОБА_2, через що скарга підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області 08 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 до КП «Борщагівка», задоволено частково, стягнуто з КП «Борщагівка» на користь позивачки 5000 грн. моральної шкоди.

26 грудня 2016 року на виконання зазначеного рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист, який був пред'явлений позивачкою для примусового виконання Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби.

01 лютого 2017 року заступником начальника Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Пустільнік Л.П., було ухвалено постанову про арешт коштів боржника - КП «Борщагівка», що містяться на рахунку (ах) р/р 26002550158700 в AT «УкрСиббанк», МФО 351005, у виконавчому провадженні № 53263398 на підставі її заяви від 25.01.2017 року, за вхідним № 556 від 25.01.2017 року.

Однак, станом на 22 лютого 2017 року та на 27 березня 2017 року, Києво-Святошинський районний ВДВС не перерахував кошти в розмірі 5000 грн. стягувачеві та не проінформував причини невиконання рішення суду у ВП № 53263398 від 20 січня 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 386 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Згідно ч.2 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.

Статтею ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо бездіяльністю державного виконавця Михайлова Ф.В. через невиконання Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не спростовують законності постановленої ухвали та не можуть бути підставами для її скасування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала місцевого суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відхилити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: