Постанова № 70433329, 23.11.2017, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9943/17

Провадження № 2-а/750/1301/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

із секретарем - Разумейко К.М.,

за участю представника позивача Христенок Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

17 жовтня 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області, в якому просить зобов'язати відповідача закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 750/5811/17 від 25.09.2017 на підставі частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» без стягнення виконавчого збору в сумі 12800 грн.

Обґрунтовано позов тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виконало судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, до відкриття виконавчого провадження, а тому виконавче провадження слід закінчити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017, у справі № 750/5811/17 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 пенсії виходячи з 77% грошового забезпечення, з якого сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань і компенсації за невикористану відпустку, починаючи з 06.06.2017 року, згідно довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 17.05.2017 № 179/1/5161 (а/с 6-7, 8-9).

На виконання вказаного судового рішення стягувачу було видано виконавчий лист.

03 жовтня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Данілевським О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54814492 з виконання виконавчого листа № 750/5811/17, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 пенсії виходячи з 77% грошового забезпечення, з якого сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань і компенсації за невикористану відпустку, починаючи з 06.06.2017 року, згідно довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 17.05.2017 № 179/1/5161 (а/с 10).

Позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області добровільно виконано вказане судове рішення після набрання ним чинності, а саме: 18 вересня 2017 року здійснено перерахунок пенсії стягувачу, різниця в пенсії з урахуванням проведених виплат за період з 06.06.2017 по 30.09.2017 в сумі 70 грн. 08 коп. виплачена основними відомостями у жовтні 2017 року (а/с 5).

Листом від 10 жовтня 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про те, що зазначене вище судове рішення виконано добровільно.

У судовому засіданні представник позивача повідомила, що кошти стягувачу були фактично виплачені 08.10.2017.

Таким чином, повне виконання судового рішення відбулося після відкриття виконавчого провадження.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із частиною 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Таким чином, зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком державного виконавця.

Частина 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Частина 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Положеннями Постанови Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Так, здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Тобто, дискреційне повноваження - це таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства та врахувавши наявні у справі докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 11, 94, 158-163, 186 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.П. Рахманкулова