Ухвала суду № 70433291, 20.11.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №4-с/359/75/2017

Справа №359/11413/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Енергобанк» ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Київській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачеві, -

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці вересня 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною скаргою, яку обґрунтував тим, що 12 січня 2015 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області було задоволено позов ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист, який був пред’явлений до виконання у Бориспільський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Київській області. Постановою головного державного виконавця Вовка А.В. у виконавчому провадженні №48227156 було повернуто виконавчий документ стягувачеві. При цьому, державний виконавець керувався п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та тим, що майно, на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє. ПАТ «Енергобанк» не погоджується з зазначеною постановою, оскільки вона є неправомірною та порушує норми чинного законодавства. Державний виконавець не скористався жодним із прав наданих йому Законом України «Про виконавче провадження», для виконання рішення, що свідчить про те, що виконавчі дії не проведені належним чином. Тому, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_1 просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання скарги на постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29 травня 2017 року у виконавчому провадженні №48227156 та поновити їх; визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 по вжиттю заходів з розшуку майна по виконавчому провадженню №48227156; скасувати постанову головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29 травня 2017 року по виконавчому провадженню №48227156; зобов’язати головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 провести виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області 26 березня 2015 року у справі №359/11413/15-ц у порядку та строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження»; зобов’язати головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 відновити виконавче провадження.

У судове засідання учасники цивільного процесу не з’явилися.

Представник ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_4 направив до суду заяву, в якій просив розгляд скарги проводити у його відсутність та вказав, що підтримує подану скаргу у повному обсязі.

Державний виконавець Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 та боржник ОСОБА_3 про час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Заяв чи клопотань до суду не направили.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 січня 2015 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення у цивільній справі №359/11413/14-ц за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.89-90). Рішення набрало законної сили 02 лютого 2015 року.

Згідно ч.2 ст.368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

23 березня 2015 року на адресу суду позивачем було направлено заяву про видачу виконавчого листа по цивільній справі №359/11413/14-ц (а.с 97-98).

26 березня 2015 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області на адресу ПАТ «Енергобанк» було направлено виконавчий лист у цивільній справі №359/11413/14-ц за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 69039 гривень 18 копійок поштою на адресу ПАТ «Енергобанк», що підтверджується супровідним листом від 30 березня 2015 року (а.с.102).

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У відповідності до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

29 травня 2017 року головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з тим, що не виявлено майна, що належить боржнику на праві власності, на яке можливо звернути стягнення, що унеможливлює примусове виконання в подальшому (а.с.109).

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З визначення ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження – це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно ч.1 та п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.Виконавець зобов’язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для повернення виконавчого документу стягувачеві стало те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, тобто п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.3 ст.10 та ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Проте, державним виконавцем дані твердження не підтверджено належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що державним виконавцем у ході виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» не вжито всіх необхідних заходів для пошуку майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З досліджених матеріалів справи не встановлено, що державним виконавцем здійснено вихід за місцем реєстрації боржника, перевірено майновий стан боржника, вчинено дії щодо розшуку його майна, на яке можливо було звернути стягнення, направлено запити до всіх органів державної влади.

Згідно з ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.12 цього Закону.

Тому, вимога представника заявника про зобов’язання головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 відновити виконавче провадження задоволенню не підлягає.

Водночас, у відповідності до ч.1 ст.385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

З копії поштового конверта та інформації Укрпошти про відстеження пересилання поштових відправлень (а.с.110,111) вбачається, що ПАТ «Енергобанк» отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачу 13 вересня 2017 року. Тоді як до суду з вказаною скаргою звернувся 25 вересня 2017 року, що підтверджується штампом Укрпошти на поштовому конверті, в якому скарга надійшла до суду. Зважаючи на те, що 23 вересня 2017 року був вихідним днем, тому при зверненні до суду з даною скаргою ПАТ «Енергобанк» не порушив встановлений ЦПК України 10-дениий строк.

Згідно вимог ч.2 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що бездіяльність головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 по вжиттю заходів з розшуку майна по виконавчому провадженню №48227156 слід визнати неправомірною, а постанову про повернення виконавчого документа від 29 травня 2017 року по виконавчому провадженню №48227156 підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.18, п.2 ч.1, ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», ч.3 ст.10 та ст.60, ч.2 ст.368, ч.2 та ч.3 ст.387 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Енергобанк» ОСОБА_1, задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 по вжиттю заходів з розшуку майна по виконавчому провадженню № 48227156.

Скасувати постанову головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29 травня 2017 року у виконавчому провадженні №48227156.

В іншої частини скарги – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої було постановлено ухвалу, на протязі п’яти днів з дня отримання її копії.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський