Рішення № 70432571, 13.11.2017, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/8553/16-ц

Пров. №2/766/2284/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючий суддя – Гаврилов Д.В.,

секретар – Кована В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про стягнення депозитного вкладу та відсотків,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», в якому просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 86229,62 грн., внесені на депозитний рахунок, та 37071,56 грн. відсотків за весь період користування депозитним вкладом.

Позовну заяву мотивовано тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем укладено договір строкового банківського вкладу. Після окупації АРК позивач змінила місце постійного проживання і переїхала до м. Херсона. 15.04.2016 року банк письмово відмовився повертати кошти, внесені на депозит. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором банківського вкладу, позивач вважає, що вона набула право вимоги до відповідача щодо стягнення суми депозитного вкладу з нарахованими відсотками.

У судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала, надала суду свої письмові заперечення проти позову. Пояснила суду, що позивачем не надано доказів укладання договору депозитного вкладу, внесення коштів на депозитний рахунок та доказів письмового звернення до відповідача з відповідними вимогами. Крім того, зазначила, що рішенням Центрального банку РФ діяльність відокремлених підрозділів банку на території на території АРК припинено, після чого все майно банку було вилучено, інформаційні бази заблоковано та уповноважено Автономну некомерційну організацію «Фонд захисту вкладників» за рахунок вилученого майна банку провести компенсаційні виплати вкладникам.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи позивачем на підтвердження обґрунтованості своїх вимог до матеріалів справи долучено копію заяви на оформлення вкладу «Стандарт» з щомісячною виплатою відсотків № SAMDN25000719955725 від 22.09.2011 року. Крім того, на підтвердження своїх вимог позивач долучила копії квитанцій від 29.09.2011 року про внесення депозитного вкладу в розмірі 50000 грн. та від 05.07.2013 року про поповнення депозитного вкладу на суму 33229,62 грн.

Як зазначалось, як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір строкового банківського вкладу, який на час розгляду справи їй не було повернуто.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши долучені докази в їх сукупності, суд не може погодитись з доводами позивача з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) – це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України (НБУ) від 3 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий – банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 1 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час – час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Статтею 1064 ЦК України установлено, що укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред'явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час – час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 21.09.2016 року у справі № 6-997цс16, вирішуючи питання щодо стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, суди зазвичай встановлюють факт укладення відповідного договору, з’ясовують повноваження сторін на його укладення, факт внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника, а також дотримання вимог, передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів.

Суд вважає, що позивачем не було доведено факту укладення між сторонами у справі договору банківського вкладу в належній письмовій формі. Зокрема, заява на оформлення вкладу «Стандарт» з щомісячною виплатою відсотків № SAMDN25000719955725 від 22.09.2011 року не містить ані реквізитів відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому оформлювався депозитний договір, ані розшифровки підпису посадової особи, яка здійснювала відповідне оформлення, ані повноважень особи на підписання договорів від імені ПАТ КБ «ПриватБанк», а також будь-яких інших ідентифікуючих ознак.

Долучені до матеріалів справи квитанції від 29.09.2011 року про внесення депозитного вкладу в розмірі 50000 грн. та від 05.07.2013 року про поповнення депозитного вкладу на суму 33229,62 грн. свідчать лише про існування станом на вересень 2011 року і липень 2013 року певних правовідносин між сторонами. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про характер цих правовідносин, зміст зобов’язань сторін, існування правовідносин на момент звернення до суду, наявності залишку грошових коштів на банківському рахунку та інше.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10, ч.ч. 1 та 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За наведених обставин позовні вимоги є недоведеними та ґрунтуються на припущеннях позивача щодо змісту та характеру правовідносин між сторонами. Тому в задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.