Рішення № 70429336, 20.11.2017, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/839/17

Провадження № 2/499/462/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"20" листопада 2017 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., при секретарі судового засідання Дібровій О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Єврокар Україна», стверджуючи, що відповідно до умов договору №3831 фінансового лізингу від 27.09.2017 року, укладеного між ним та ТОВ «Єврокар Україна», лізингодавець бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором.

В мережі інтернет, позивач знайшов оголошення про продаж автомобіля ЗАЗ Sens розміщене працівниками відповідача, зателефонував менеджеру, який йому розяснив, що дійсно такий транспортний засіб є в наявності. Він приїхав до офісу компанії і менеджер компанії пояснив, що позивач повинен спочатку сплатити передплату (аванс) за транспортний засіб у розмірі 18000,00 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть в користування предмет лізингу. В той же день було сплачено рахунок відповідача позивачем на суму 18000,00 грн.

Повернувшись додому та уважно прочитавши договір та додатки до нього, позивачу стало зрозуміло, що його обманули: кошти, які були сплачені це Комісія за організацію Договору, а не аванс, та крім цього автомобіль переданий позивачу так і не був.

Згідно цього ж договору фінансового лізингу, лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 90 календарних днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів - комісія за організацію договору, авансовий платіж, комісія за передачу предмету лізингу.

Позивач просив суд винести рішення, яким договір №3831 фінансового лізингу від 27.09.2017 року, укладений між ТОВ «Єврокар Україна» та ним, ОСОБА_1, визнати недійсним; стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» на його користь 18000,00 грн.

Позивач у судове засідання не зявився, проте надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача у судове засідання не зявився. Причин своєї неявки суду не повідомив. Заяви про розгляд справи у свою відсутність суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення повістки, отже суд визнає його неявку з неповажних причин.

У розумінні положень ст.169 ЦПК України у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у звязку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, за таких обставин судове засідання по справі було проведено без засобів технічної фіксації судового процесу.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ст. 60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27 вересня 2017 року між позивачем і ТОВ «Єврокар Україна» укладено договір фінансового лізингу №3831, що підтверджується копією договору.

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом фінансового лізингу є транспортний засіб, зазначений у даній статті та у специфікації (Додаток №3 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору, лізингодавець бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.п. 1.7, 4.1 договору, лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 90 календарних днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів - комісія за організацію договору, авансовий платіж, комісія за передачу предмету лізингу.

Згідно п. 8.2 договору, укладаючи даний договір сторони погоджуються, що вартість предмета лізингу, на момент укладання договору, за цим договором становить 6659,13 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, на фактичну дату укладання даного договору. На дату укладання цього договору, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 176800,00 грн.

Згідно п. 9.7 договору, комісія за передачу предмета лізингуодноразовий платіж, розмір якого становить 3% від вартості транспортного засобу вказаного у договорі, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця для здійснення необхідних дій, які повязані з передачею предмета лізингу лізингоодержувачу.

Відповідно до п.9.2 договору, авансовий платіж складає 23% вартості предмета лізингу.

Відповідно до п.10.3 договору, щомісячний платіж складає 153,52 доларів США, що згідно обмінного курсу долара США до української гривні становить 4075,956 грн.

З п. 12.1. ст. 12 договору вбачається, що у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу на вимогу лізингоодержувача поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу. Комісія за організацію договору в такому випадку лізингоодержувачу не повертається.

На виконання договору 27.09.2017 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Єврокар Україна» комісію в розмірі 18000,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 27.09.2017 року.

За твердженнями позивача, після сплати ним комісії за організацію договору в сумі 18000,00 грн., представники ТОВ «Єврокар України» почали відтягувати доставку предмету лізингу, а потім зазначили, що автомобіля по такій ціні немає.

Згідно із ч. 2ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 2ст. 806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Отже, за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) і договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно дост. 628 ЦК України.

Згідно вимогст. 799 ЦК Українидоговір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зістаттею 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності договору передбаченістаттею 216 ЦК України.

Положеннястатті 216 ЦК Українизастосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі №6-648цс16, який в силу положень ч.1ст.360-7 ЦПК Українимає враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з оспорюваного договору, він укладений між юридичною особою - ТОВ «Єврокар Україна» та фізичною особою ОСОБА_1 і оскільки договір містить елементи договору найму транспортного засобу, то в силу положень ч.2ст.799 ЦК Українивін підлягав нотаріальному посвідченню.

Проте, в порушення зазначених вимог закону договір не був посвідчений нотаріально, в зв'язку з чим слід визнати його недійсним.

Також, статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

За змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Як встановлено судом, в Договорі №3831 від27 вересня 2017 року фінансового лізингу розширені права лізингодавця з одночасним звуженням його обов'язків, не зазначені відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження, не міститься положень дострокової сплати лізингових платежів, що відповідно є несправедливими умовами договору.

Враховуючи, що оспорюваний договір судом визнано недійсним, суд на підставі ч.ч. 2, 3ст.216 ЦК Українивважає за необхідне стягнути з відповідача сплачені позивачем на виконання договору кошти в розмірі 18000,00 грн.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у сумі 1280,00 за вимогу немайнового та майнового характеру з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.10,60,88,212-215,218ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів та стягнення коштів задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір фінансового лізингу №3831 від 27 вересня 2017 року, укладений між ТОВ «Єврокар Україна» та ОСОБА_1.

Стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» (ЄРДПОУ 40481805, р/р 26007532869 в АТ «ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 18000,00 (вісімнадцять тисяч) грн.

Стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» на користь держави судовівитрати урозмірі 1280,00 (одна тисяча двісті вісімдесят)грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_3