Рішення № 7042830, 07.12.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2009 р. Справа № 17/125

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Таран С. В., розглянувши матеріали справи №17/125

за позовом: дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", м.Кіровоград

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Кіровоград

про стягнення 2638,19 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Живіцька Н.В., довіреність № 51 від 29.12.2008 року;

від відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про державну реєстрацію №1547 від 07.12.1999 року.

В судовому засіданні 17.11.2009 року оголошувалась перерва до 15 год. 07.12.2009 р., про що присутні представники сторін повідомлялись під розписку (а.с.70).

Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" подано позов про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 2681,55 грн., з яких 2225,24 грн. - основний борг, 174,66 грн. - інфляційні втрати, 41,20 грн.-3% річних, 240,45 грн. - пеня.

В судовому засіданні 07.12.2009 року представником позивача подано заяву б/н від 07.12.2009 року (вх.№ 02-14/27260 від 07.12.2009 року), яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог. В редакції зазначеної заяви позовні вимоги викладені наступним чином: стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" заборгованості по договору на виробництво та постачання теплової енергії №197 від 12.10.2005 року в сумі 2638,19 грн., з них 2225,24 грн. основного боргу, 127,28 грн. інфляційних втрат, 30,94 грн. 3% річних та 254,73 грн. пені (а.с. 87).

Відповідач звернувся до господарського суду з заявою про заміну неналежного відповідача належним- приватним підприємцем ОСОБА_3, який на підставі договору оренди №3 від 01.06.2008 р. фактично отримував послуги теплопостачання (а.с.60-61).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

На підставі договору на виробництво та постачання теплової енергії №197 від 12.10.2005 року, укладеного між дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - договір №197 від 12.10.2005 року) позивачем в період з листопада місяця 2008 р. по вересень місяць 2009 р. постачалась відповідачеві теплова енергія, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 11-14, 15-18, 43-44, 49-56, 88).

Пунктом 4.2 договору №197 від 12.10.2005 року сторони узгодили, що споживач щомісячно, не пізніше ніж 10 число місяця наступного за розрахунковим місяцем, оплачує вартість фактично поставленої постачальником теплової енергії.

Між тим взяті на себе зобовязання за договором №197 від 12.10.2005 року відповідач належним чином не виконав: за отриману в період з листопада місяця 2008 року по квітень місяць 2009 року теплову енергію не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2225,24 грн.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №197 від 12.10.2005 року в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду не подано, а тому позовні вимоги в сумі 2225,24 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором №197 від 12.10.2005 року в сумі 254,73 грн.

Пунктом 7.1.1 договору №197 від 12.10.2005 року передбачено, що за прострочення терміну оплати за фактично спожиту енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення та відключається в порядку передбаченим пунктом 5.1.3 даного договору.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Остаточний розрахунок за отриману теплову енергію згідно пункту 4.2 договору №197 від 12.10.2005 року споживач повинен здійснити до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Отже, до 10 грудня 2008 року відповідач повинен був повністю розрахуватись за отриману в листопаді місяці 2008 року теплову енергію, до 10 січня 2009 року - за отриману в грудні 2008 року теплову енергію, до 10 лютого 2009 року - за отриману в січні 2009 року теплову енергію і т.д. Прострочення виконання грошового зобовязання щодо оплати за теплову енергію, отриману в листопаді 2008 року виникло з 11.12.2008 року, за отриману в грудні 2008 року - з 11.01.2009 року, за отриману в січні 2009 року - з 11.02.2009 року, за отриману в лютому 2009 року - з 11.03.2009 року і т.д. Саме із зазначених дат мають нараховуватись штрафні санкції і припиняються через шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно нараховано позивачу пеню за період з 11.12.2008 року по 10.06.2009 року в сумі 29,87 грн. за прострочення виконання зобов'язання за листопад місяць 2008 року; за період з 11.01.2009 року по 10.07.2009 року в сумі 55,14 грн. за прострочення виконання зобов'язання за грудень місяць 2008 року; за період з 11.02.2009 року по 10.08.2009 року в сумі 62,56 грн. за прострочення виконання зобов'язання за січень місяць 2009 року; за період з 11.03.2009 року по 10.09.2009 року в сумі 52,06 грн. за прострочення виконання зобов'язання за лютий місяць 2009 року; за період з 11.04.2009 року по 30.09.2009 року в сумі 54,63 грн. за прострочення виконання зобов'язання за березень місяць 2009 року; за період з 11.05.2009 року по 30.09.2009 року в сумі 0,47 грн. за прострочення виконання зобов'язання за квітень місяць 2009 року - на загальну суму 254,73 грн., які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 30,94 грн. 3% річних за період з 11.12.2008 року по 30.09.2009 року та 127,28 грн. інфляційних втрат за період з грудня місяця 2008 року по вересень місяць 2009 року, оскільки у відповідності до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В задоволенні заяви приватного підприємця ОСОБА_1 про заміну відповідача (а.с.60-61) слід відмовити, оскільки заявником не надано належних в розмінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказів розірвання або визнання недійсним договору №179 від 12.10.2005 р., на підставі якого позивачем заявлена до стягнення сума заборгованості та в силу умов якого саме відповідач зобов'язаний провести оплату за фактично спожиту теплову енергію; не подано відповідачем і документів на підтвердження заміни сторони у зобов'язанні у відповідності до глави 47 Цивільного кодексу України. При цьому, господарський суд враховує, що відповідач не позбавлений права звернутись з відповідним позовом до особи, яка, за твердженням ПП ОСОБА_1, фактично отримувала теплову енергію. Укладення ж договору оренди відповідача з приватним підприємцем ОСОБА_3 та його фактичне виконання не є предметом дослідження у даній справі.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (25030, м.Кіровоград, вул.Кутузова, 23/16, р/р №26002052903161 в КФ "Приватбанк" м.Кіровограда, МФО 323583, код ЄДРПОУ 33142568) - 2225,24 грн. боргу, 254,73 грн. пені, 30,94 грн. 3% річних, 127,28 грн. інфляційних втрат, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.В. Таран