Рішення № 7042625, 03.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/42803.12.09 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд",                     м. Київ

до                    Комунального підприємства "Солом'янкабудінвест", м. Київ

про                    розірвання договору

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача          Назаренко М.М. –пред. по довір.

Від відповідача          Тимошенко Т.Г. –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до суду з позовною заявою про розірвання Договору № 22-04 від 01.11.2004р., посилаючись на неможливість виконання зобов’язань за договором, у зв’язку з обставиною за яку жодна із сторін не відповідає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 03.12.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та зазначив про причини не можливого виконання договірних зобов’язань сторонами.

Представник відповідача надав в судовому засіданні письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог щодо розірвання договору по суті не заперечував.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2004 року між сторонами було укладено Договір № 22-04, відповідно до умов якого позивач, як генпідрядник зобов’язується своїми силами і засобами на замовлення відповідача, як замовника, виконати і здати замовникові у встановлений строк роботи з будівництва каналізаційної мережі в мікрорайоні Жуляни, а замовник зобов’язується передати генпідряднику затверджену робочу проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик в установленому порядку, прийняти закінчені будівництвом виконані роботи та оплатити їх.

Джерелом фінансування є бюджетні кошти. Термін виконання будівництва відповідно до Договору та Додаткової угоди № 2 до Договору узгоджувався сторонами і відповідно визначений : початок - 2004 рік, а закінчення - 2008 рік.

У зв'язку з відсутністю фінансування даного об'єкту роботи станом на тепер не завершені.

Бюджет міста Києва на 2009 рік не передбачає фінансування робіт по даному об'єкту в поточному році.

Тобто, при виконанні Договору виникли обставини, за які жодна із сторін не відповідає, а саме відсутність фінансування, що робить неможливим виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

До матеріалів справи залучено листування сторін ,що вказує на прийняття певних заходів щодо врегулювання ситуації. Так , позивач направив до відповідача Лист від 28.05.2009р. № 191/8 з проханням розірвати Договір.

Листом від 03.06.2009р. № 166/4. відповідач повідомив про неможливість розірвання Договору без поважних на те причин.

Листом Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України від 12.10.2009 року № 12/19-2-12/9-1891 надано роз'яснення, що при прийнятті рішення про розірвання договору (за згодою сторін, або в судовому порядку) підрядник передає замовнику проекти таких документів: акт виконаних робіт (неоплачених замовником); акт про стан об'єкта будівництва на якому припинені роботи; акти про передачу будівельного майданчика; акт про передачу отриманої від замовника проектно-кошторисної документації на виконання робіт; акт передачі замовнику виконавчої документації з будівництва об'єкта; відомості про невикористані під час виконання робіт матеріальні ресурси, не змонтовані конструкції та устаткування, які оплачені замовником. Також передаються замовнику документи, які підтверджують якість використаних у ході виконання робіт матеріалів, конструкцій та устаткування (технічні паспорти, сертифікати тощо).

Згідно ст. 607 Цивільного кодексу України, ч. 1. ст. 205 Господарського кодексу України: зобов'язання припиняється неможливістю виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Наведене вище листування сторін та пояснення представників суду вказують саме на ці причини.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється його розірванням.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, нащо вона розраховувала.

          Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

          Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. (ч. 2 ст. 188 ГК України).

          Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. (ч. 3ст. 188 ГК України).

          У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. (ч. 4 ст. 188 ГК України).У нашому випадку сторони своєчасно не досягли згоди , а тому позивач звернувся за судовим захистом з даним позовом .

          Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. (ч. 5 ст. 188 ГК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим але таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме, в частині розірвання договору.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача підписати акти та іншу документацію, то в цій частині позов визнається недоведеним, необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню (відсутня конкретика документації ).

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 607, 651 ЦК України, ст.ст. 118, 202, 205 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати з ініціативи генпідрядника Договір № 22-04 від 01 листопада 2004р., укладений між Управлінням капітального будівництва Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації в особі Комунального підприємства «Солом'янкабудінвест»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд».

3.          Стягнути з Комунального підприємства «Солом'янкабудінвест»(юридична адреса: 03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 3, адреса: 03186, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 40а, код ЄДРПОУ 31055458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд»(юридична адреса: 01034, м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Г, фактична адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 3-А, код ЄДРПОУ 31169965), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, державне мито у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 236 (дві тридцять шість) грн.

4.          В задоволенні решти позову відмовити.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Дата підписання рішення 10 грудня 2009 року.