Постанова № 70425369, 20.11.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2017 р.Справа № 916/939/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від прокуратури Від ПП «Бризмарин» Від Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя ОМР Від Одеської міської ради ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, посвідчення № 035102, дата видачі: 13.08.15 ОСОБА_6, довіреність № б/н, дата видачі: 30.01.17 ОСОБА_7, довіреність № б/н, дата видачі: 10.05.17 ОСОБА_8, довіреність № 02.2-20/61, дата видачі: 29.12.16розглянувши апеляційні скарги Заступника прокурора Одеської області, Одеської міської ради на рішення господарського суду Одеської області від01.09.2017р. у справі№ 916/939/17за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської радидо відповідачів про1)Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради; 2)Приватного підприємства «Бризмарин» визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин та зобов’язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Приватного підприємства «Бризмарин» про:

- визнання недійсним договору оренди комунального майна – берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 46 погон.м та бетонового майданчика площею 150 м.кв., що розміщені в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 15-а та № 16 в районі 16 станції Великого Фонтану, укладеного між відповідачами 12.10.2015 р. шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 12.10.2015 р. № 06/с-15;

- зобов’язання ПП «Бризмарин» повернути на користь позивача комунальне майно – вищезазначену берегозахисну споруду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.09.2017р. у задоволенні позову Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Приватного підприємства «Бризмарин» про визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин та зобов’язання повернути майно відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, 14.09.2017р. Заступник прокурора Одеської області звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, відповідно до якої скаржник просить рішення господарського суду Одеської області від 01.09.2017р. у справі № 916/939/17 – скасувати; прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокуратури Одеської області у повному обсязі; повернути кошти, сплачені в якості судового збору, на рахунок прокуратури Одеської області.

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт посилається на порушення норм матеріального права, а саме:

- спірний договір фактично є договором оренди комунального майна, укладеним сторонами шляхом підписання удаваного правочину – договору про співробітництво та організацію взаємовідносин № 06/с-15;

- умови договору про співробітництво та організацію взаємовідносин не відповідають установленим ст. 1130 ЦК України в частині предмету договору про спільну діяльність (спільної мети);

- відповідно до п.п. 2.4.1 та 2.3-2.3.5 Договору, предметом договору фактично є користування ПП «Бризмарин» берегозахисною спорудою, за плату – необхідності проведення за власні кошти ремонтних робіт;

- відповідно до ст.ст. 2, 5, 11, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 25, ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передача комунального майна у користування може здійснюватись виключно на підставі рішень сесії ради, з обов’язковим проведенням оцінки майна, що передається в користування;

- розпорядженням Одеського міського голови від 11.12.1999 № 1310-01р затверджено Порядок проведення конкурсу на право укладення договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю, яким передбачено обов’язковість конкурсної процедури передачі в оренду комунального майна;

- Одеською міською радою рішення про передачу в користування приватному підприємству комунального майна, яке є предметом договору, не приймалось, відповідні повноваження щодо укладання таких договорів Управлінню інженерного розвитку території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради не делегувались;

- Положенням про Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до повноважень Управління не віднесено питання про надання у користування комунального майна територіальної громади міста ОСОБА_5, яке перебуває на балансі Управління;

- берегозахисна споруда, яка є предметом договору, перебуває у комунальній власності м. Одеси та передана у користування ПП «Бризмарин» без прийняття відповідного рішення сесії Одеської міської ради, проведення оцінки майна та проведення конкурсної процедури;

- договір про співробітництво та організацію взаємовідносин не містить ознак ні договору підряду, ні є змішаним договором, а за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна;

- берегозахисна споруда у вигляді підпірної стіни є гідротехнічною захисною спорудою, яка відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не може бути об’єктом оренди.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2017р. (у складі колегії суддів: головуючого – Богатиря К.В., суддів – Лашина В.В., Таран С.В.) прийнято апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області до провадження та призначено до розгляду на 02.10.2017р. о 14:00.

14.09.2017р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Одеської міської ради на рішення господарського суду Одеської області від 01.09.2017р. по справі № 916/939/17, в якій скаржник просить рішення господарського суду Одеської області від 01.09.2017р. у справі № 916/939/17 – скасувати; прийняти нове рішення, яким позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ПП «Бризмарин» про визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин та зобов’язання повернути майно – задовольнити повністю.

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме:

- в договорі про співробітництво та організацію взаємовідносин відсутні істотні умови договору підряду стосовно оплати управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя вартості виконаних робіт та порядок фінансування будівництва;

- в умовах договору про співробітництво та організацію взаємовідносин відсутнє об’єднання коштів і майна з метою досягнення спільної мети – створення умов для розвитку курортно – рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані;

- договір про співробітництво та організацію взаємовідносин від 12.10.2015р. № 06/с-15 є удаваним та вчинено сторонами для приховання договору оренди комунального майна;

- на берегозахисній споруді у вздовж підпірної стінки та на бетонованому майданчику розміщено майданчик літнього кафе, що підтверджує факт користування ПП «Бризмарин» берегозахисною спорудою;

- спірні берегозахисні споруди є власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради;

- позовна вимога про зобов’язання ПП «Бризмарин» повернути на користь територіальної громади міста ОСОБА_5 в особі Одеської міської ради берегозахисну споруду не є похідною від вимоги про визнання недійсним договору.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2017р. (у складі колегії суддів: головуючого – Богатиря К.В., суддів – Лашина В.В., Таран С.В.) апеляційну скаргу Одеської міської ради прийнято до провадження та призначено для сумісного розгляду з апеляційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на 02.10.2017р. о 14:00.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2017р. розгляд апеляційних скарг по справі № 916/939/17 відкладено на 23.10.2017р. о 12:00.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2017р. розгляд апеляційних скарг по справі № 916/939/17 відкладено на 20.11.2017р. об 11:30.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до п. 1.2. Положення про Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (далі по тексту - Положення), яке є додатком № 17 до рішення Одеської міської ради від 28.02.2011 №384-VІ, Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, гербову печатку зі своїм найменуванням, штампи, бланки, рахунки в органах Державного казначейства України.

ОСОБА_9 п.п. 2.1.1., 2.1.4. Положення Управління забезпечує розробку та реалізацію оперативних заходів і довгострокових програм розвитку інженерної структури, насамперед об’єктів інженерного захисту, ефективного використання території міста і морського узбережжя, на які впливають небезпечні інженерно-геологічні процеси. Виступає замовником всіх робіт, пов’язаних з інженерними мережами, шляховими роботами, водовідведенням та водопостачанням, енергозабезпеченням, будівництвом чи реконструкцією споруд інженерного захисту на території узбережжя.

Управління залучає на договірних засадах кошти і матеріальні ресурси організацій і підприємств, незалежно від форм власності та суб’єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, які експлуатують чи використовують берегову зону, для часткової або повної їх участі в реконструкції, ремонтно-поновлювальних роботах на об’єктах берегозахисного комплексу узбережжя (п.п. 2.1.5. Положення).

У відповідності до п.п. 4.2.5., 4.2.6. Положення начальник Управління діє без доручення від імені Управління в межах повноважень, визначених цим Положенням, представляє його у всіх установах та організаціях. Укладає договори відповідно до чинного законодавства України у межах своєї компетенції.

З огляду на приписи вищенаведеного Положення, 12 жовтня 2015р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ПП «Бризмарин» укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин № 06/с-15 (далі по тексту – Договір).

ОСОБА_9 з п. 1.1. Договору, сторони Договору зобов’язуються шляхом об’єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно – рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані.

Відповідно до п. 1.2. Договору, для реалізації спільного проекту задіюється берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки загальної площею 46 погонних метрів кв.м., та бетонованого майданчику площею 150 кв.м, що розміщені в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 15-а та № 16 в районі 16 ст. В. Фонтану (у подальшому іменовані «берегозахисна споруда»), згідно схеми, що є невід’ємною частиною договору (Додаток № 1).

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що підприємець бере на себе зобов’язання виконати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди:

- підпірна стінка загальною площею 46 погонних метрів;

- бетонований майданчик площею 150 кв. метрів.

Відповідно до п. 1.4. Договору, підприємець має право надавати послуги платного сервісу відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_5.

Пунктом 1.5. Договору визначено, що берегозахисна споруда є власністю територіальної громади міста ОСОБА_5, а Підприємцю надається право користування нею виключно для реалізації вищезазначених цілей та згідно умов даного договору.

Відповідно до п. 1.6. Договору, право власності на берегозахисну споруду у повному обсязі залишається у територіальної громади міста ОСОБА_5, умови даного договору не передбачають виникнення у Підприємця повного або часткового права власності на берегозахисну споруду зазначену у п. 1.2 даного договору.

П. 2.1. Договору передбачено, що для досягнення цілей, вказаних в розділі 1 Договору, Управління забезпечує:

- технічними даними, які визначені відповідними технічними документами (п. 2.1.1.);

- технічною інформацією необхідною для проведення обстеження берегозахисної споруди, підготовки та проведення капітального ремонту та/або реконструкції, вимогами до їх експлуатації (п. 2.1.2.);

- розробку технічних умов (технічного завдання) для проведення капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди (п. 2.1.3.);

- допомогу в погодженні та затвердженні в установленому порядку проектної документації з поточного ремонту та/або капітального та/або реконструкції берегозахисної споруди (п. 2.1.4.);

- надає Підприємцю рекомендації щодо покращення берегозахисних функцій споруд, надає методичну допомогу (п. 2.1.5.).

ОСОБА_9 п. 2.2. Договору, Управління має право:

- контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання, хід виконання робіт з поточного ремонту, а також з реконструкції та/або капітального ремонту, берегозахисної споруди задіяної згідно розділу 1 цього Договору (п. 2.2.1.);

- вступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору або його розірвання у разі погіршення стану берегозахисної споруди внаслідок невиконання або неналежного виконання Підприємцем умов цього договору (п. 2.2.2.);

- вимагати дострокового розірвання договору у разі: систематичного ухилення Підприємцем від виконання приписів Управління; невиконання Підприємцем умов цього Договору; систематичного порушення Підприємцем Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_5; невикористання берегозахисної споруди взагалі або використання їх не за цільовим призначенням (п. 2.2.3.).

ОСОБА_9 п. 2.3. Договору, для досягнення цілей вказаних в розділі 1 Договору, Підприємець зобов’язаний:

- за власні кошти, силами спеціалізованої організації, провести обстеження технічного стану аварійної берегозахисної споруди та надати відповідні висновки Управлінню до 01.12.2015 року (п. 2.3.1);

- за результатами обстеження берегозахисної споруди та висновків спеціалістів замовити за власний рахунок у відповідній ліцензованій організації проектну документацію з капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди і погодити її з Управлінням у встановленому порядку до 01.01.2016 р. (п. 2.3.2.);

- до 01.02.2016 року за власний рахунок скласти графік виконання робіт та погодити його з Управлінням. Після його погодження до 01.03.2016 року за власні кошти здійснити відповідні ремонтні роботи у строк, встановлений даним графіком. Даний графік є невід’ємною частиною даного Договору (додаток № 2) (п. 2.3.3.);

- виключно за письмовим погодженням з Управлінням виконати роботи з поточного ремонту, реконструкції та/або капітального ремонту берегозахисної споруди відповідно до графіку виконання робіт, який складається Підприємцем та узгоджується Сторонами і є невід’ємною частиною Договору (Додаток № 2) (п. 2.3.4.);

- у подальшому виключно за письмовим погодженням з Управлінням своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди, а також у терміни і в обсягах, зазначених приписами Управління, ремонтно-відновлювальні і профілактичні роботи з метою підтримки берегозахисної функцій споруди. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень берегозахисної споруди (п. 2.3.5.);

- у разі, якщо Підприємець подає заяву на погодження Управлінням здійснення невід’ємних поліпшень берегозахисної споруди, він зобов’язаний надати експертний висновок та проектно-кошторисну документацію на здійснення невід’ємних поліпшень. Здійснення невід’ємних від берегозахисної споруди поліпшень оформлюється додатковим договором (п. 2.3.6.);

- забезпечити Управлінню доступ на берегозахисну споруду з метою перевірки їх стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням згідно умов даного Договору (п. 2.3.7.);

- дотримуватись вимог законодавства, будівельних норм, рішень органів місцевого самоврядування щодо використання берегозахисної споруди та пляжів, уникати дій, які можуть шкідливо вплинути на їх протизсувні властивості, що включає будівництво будь-яких капітальних об’єктів. Не здійснювати на берегозахисній споруді у вигляді підпірної стінки загальної площею 46 погонних метрів та бетонованого майданчику площею 150 кв. метрів, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 15-а та № 16 в районі 16-ої ст. Великого Фонтану будівництво, реконструкцію або будь-які будівельні роботи, у т.ч. і підготовчі, без узгодження даних дій з Управлінням та до моменту одержання й передачі Управлінню повністю оформленої та узгодженої дозвільної документації на дані види робіт (п. 2.3.8.);

- протягом місяця після укладання цього Договору укласти договори страхування майна (берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки загальної площею 46 погонних метрів та бетонованого майданчику площею 150 кв. метрів, що розміщені в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 15-а та № 16 в районі 16-ої ст. Великого Фонтану) на суму не менше ніж його балансова вартість, на користь Управління, яке несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження берегозахисної споруд та обов’язкового страхування відповідальності перед третіми особами на випадок спричинення збитків у результаті власної діяльності, у порядку визначеному законодавством, і надати Управлянню копії страхових полісів і платіжних доручень. Постійно поновлювати договори страхування таким чином, щоб увесь строк дії договору майно (берегозахисна споруда) та відповідальність були застрахованими та своєчасно інформувати Управління з наданням відповідної документації (п. 2.3.9.);

- після створення пляжу в світлий час доби нести відповідальність за безпеку життя і здоров’я відпочиваючих та інших осіб, які перебувають на території берегозахисної споруди, згідно із законодавством (п. 2.3.10.);

- у разі зміни рахунку, назви підприємства, телефону, юридичної адреси повідомляти про це Управління у тижневий строк (п. 2.3.11.).

ОСОБА_9 з умовами п. 2.4. Договору Підприємець має право:

- користуватися берегозахисною спорудою у вигляді підпірної стінки загальної площею 46 погонних метрів та бетонованого майданчику площею 150 кв. метрів, що розміщені в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 15-а та № 16 в районі 16-ої ст. Великого Фонтану, та надавати платні послуги оздоровчо-пляжного сервісу відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_5, затвердженими Одеською міською радою, тому числі надання послуг літнього кафе, протягом строку, на який він укладений (п. 2.4.1.);

- достроково припинити дію Договору, письмово попередивши про це Управління за два місяця (п. 2.4.2.);

- одержувати від Управління наявну в нього технічну, проектно-кошторисну документацію для виконання робіт із ремонту берегозахисних споруд згідно заходів, розроблених Управлінням на поточний рік (п. 2.4.3.).

Відповідно до п. 6.1. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін.

ОСОБА_9 п. 6.2. Договору, цей Договір укладений строком на 10 років та є чинним до 01.10.2025 року, у разі неприпинення його дії у достроковому порядку, передбаченому пунктом 2.2.3 даного Договору.

За умовами п. 6.3. Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов даного договору за два місяці до закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до п. 6.4. Договору, закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Пунктом 6.5. Договору встановлено, що зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковим договором до цього Договору у письмовій формі.

ОСОБА_9 з п. 6.6. Договору, зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення (підписання та скріплення печатками Сторін) Сторонами відповідного додаткового договору до цього Договору.

Відповідно до п. 6.7. Договору, чинність цього Договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- достроково за взаємною згодою Сторін, за рішенням суду або відповідно до п. 2.2.3. цього Договору;

- банкрутства Підприємця;

- ліквідації Управління та/або Підприємця.

Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

ОСОБА_9 ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою даної статті визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи з викладеного, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, віднесено, зокрема, те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

ОСОБА_9 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як свідчать матеріали справи, оспорюваний договір укладено між сторонами в письмовій формі, підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

Отже, заявляючи позов про визнання Договору недійсним, необхідно довести наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Так, в обґрунтування позовних вимог Прокурор послався на те, що фактично договір про співробітництво та організацію взаємовідносин є удаваним правочином, так як його умови не відповідають встановленим статтею 1130 ЦК України в частині предмету договору про спільну діяльність, а тому, на думку Прокурора, приховують договір оренди об’єкту нерухомості, оскільки берегозахисну споруду передано Підприємству для здійснення підприємницької діяльності. Також договір містить істотні умови договору оренди, однак до повноважень Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради не віднесено право щодо укладення договорів оренди комунального майна.

Статтею 235 ЦК України визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів.

Таким чином, обов’язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9 за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети приховати інший правочин бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Стосовно правової природи договору співробітництва та організації взаємовідносин № 06/с-15 колегія суддів зазначає, що цей договір є договором про спільну діяльність із елементами договору підряду (виконання робіт з капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди), тобто змішаним договором. При цьому, судова колегія не приймає до уваги доводи Прокурора та позивача про відсутність усіх істотних умов договору підряду у спірному договору, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України змішаний договір може містити елементи різних договорів.

Так, статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

ОСОБА_9 ст. 1130 цього Кодексу за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників.

Частиною 2 ст. 1131 ЦК України встановлено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору, а саме пункту 1.1 цього Договору, сторонами чітко визначено мету його укладення - спільна діяльність по створенню умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одесі і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані.

Слід зауважити, що про необхідність утримання у належному технічному стані берегозахисних схилоукріплювальних споруд, поточний і капітальний ремонт цих споруд свідчать й Правила експлуатації споруд інженерного захисту територій населених пунктів від зсувів та обвалів (далі також – Правила), затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 18.02.2013 № 56.

ОСОБА_10 Правила встановлюють вимоги до суб’єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов’язану з експлуатацією споруд інженерного захисту від зсувів та обвалів, щодо визначення стану цих споруд та їх придатності (або непридатності) до подальшої експлуатації та порядок виконання їх обстежень і оцінки технічного стану.

У п. 4.9. даних Правил зазначено, що поточний ремонт берегозахисних схилоукріплювальних споруд повинен включати: улаштування (відновлення) контрольно-вимірювальної апаратури; відновлення судноплавних та дорожніх знаків; закладення осідань, тріщин, вибоїн, каверн; відновлення з’їздів, сходів і парапетів з частковою заміною конструкції; відновлення профілю і посилення конструкції споруди; відновлення покриття споруди; відновлення існуючих сходів і з'їздів або облаштування нових.

ОСОБА_9 п. 4.10 Правил капітальний ремонт берегозахисних схилоукріплювальних споруд повинен включати: відновлення або заміну зруйнованого кріплення укосів бетонними, залізобетонними та кам’яними плитами, відсипним і брукованим каменем; улаштування нового кріплення укосів з бетонних, залізобетонних та кам’яних плит, відсипного та брукованого каменя; відновлення та заміну пошкоджених парапетів, перильних огорож, сходів, хвилевідбійних та підпірних стінок; перебудову дерев’яних підпірних стінок із заміною матеріалу конструкції на камінь, бетон або залізобетон; відбудову або заміну окремих підводних і надводних частин берегозахисних схилоукріплювальних споруд; ліквідацію пошкоджень у підводних частинах конструкцій; заміну всіх пошкоджених щитів та затворів, ремонт і заміну підйомних механізмів.

Для досягнення вищевказаних цілей сторонами й було укладено договір про співробітництво, за яким сторони повинні були досягти мети по створенню умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одесі і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані. При цьому в результаті виконання сторонами умов цього договору Управління забезпечує виконання покладених на нього Положенням завдань та функцій.

Також колегія суддів зауважує, що укладення Договору саме для досягнення сторонами мети, зазначеної у п.1.1 Договору, підтверджується змістом пунктів Договору, які визначають права і обов’язки сторін за цим договором, а також завдання і функції Управління, визначені Положенням.

Так, згідно Положення завданням та функціями Управління є забезпечення розробки та реалізації оперативних заходів і довгострокових програм розвитку інженерної інфраструктури узбережжя та ефективного використання території міста і морського узбережжя. Для цього Управління може залучати на договірних засадах кошти і матеріальні ресурси організацій, підприємств, фізичних осіб-підприємців. Тобто, Управління повинно забезпечити належний технічний стан інженерної інфраструктури узбережжя та його ефективне використання, у тому числі із залученням коштів і матеріальних ресурсів на договірних засадах.

Як вбачається з матеріалів справи, за змістом п. 2.4.1 договору співробітництва та організації взаємовідносин № 06/с-15 ПП «Бризмарин» має право користуватися берегозахисною спорудою у вигляді підпірної стінки загальної площею 46 погонних метрів та бетонованого майданчику площею 150 кв.м, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 15-а та № 16 в районі 16-ої ст. Великого Фонтану, та надавати платні послуги оздоровчо-пляжного сервісу згідно відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_5 затвердженими Одеською міською радою, тому числі надання послуг літнього кафе, протягом строку, на який він укладений.

Таким чином, підпірна стінка, про яку йде мова в договорі, може використовуватися за призначенням саме для утримання берегу від оповзнів та інших природних процесів, що впливають на цілісність берегу, так і використовується за цим же призначенням до теперішнього часу.

Отже, зміст оспорюваного договору відповідає вимогам ЦК України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам відповідно до ч. 1 ст. 203 вказаного Кодексу.

Посилання Прокурора на те, що сторони при укладенні Договору фактично уклали договір оренди комунального майна не заслуговують на увагу, оскільки суперечать положенням Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та обставинам даної справи.

Відповідно із ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Натомість, зокрема, частиною 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що об’єктами оренди не можуть бути, у тому числі, водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).

Берегозахисна споруда, зазначена у Договорі, є гідротехнічною спорудою у відповідності до визначень Державних будівельних норм - ДБН В.2.4-3:2010 та ДЕК В. 1.1-24:2009.

ОСОБА_9 із ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації; термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, яких нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та порядок його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Зміст позовної заяви Прокурора та наявні матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір не містить всіх вище перелічених істотних умов договору оренди комунального майна. Крім того, не підтверджено факту передачі в оренду самого об’єкта, оскільки відсутній акт приймання-передачі берегозахисних споруд між відповідачами. Такого акта взагалі не могло бути, оскільки Управління не передавало ПП «Бризмарин» будь-якого майна, як рухомого так і нерухомого.

ОСОБА_9 контролю використання берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки між траверсами № 15-а та № 16 другої черги ПЗС від 24.05.2017р., затвердженого в.о. начальника Управління ІЗТМ та РУ ОМР, на вказаній берегозахисній споруді у вигляді підпірної стінки та бетонованого майданчику між траверсами № 15-а та № 16 другої черги ПЗС встановлено у вздовж підпірної стінки майданчик літнього кафе та на бетонованому майданчику розміщується майданчик літнього кафе. ОСОБА_10 оформлено та підписано за відсутності представників ПП «Бризмарин», що підтверджено змістом самого ОСОБА_10, де відсутні відмітки про їх присутність та/або відмову від підпису. За таких обставин колегія суддів ставиться до вищевказаного ОСОБА_10 критично.

З матеріалів даної справи вбачається, що на відремонтованому ПП «Бризмарин» бетонованому майданчику, на який також покладена тротуарна плитка, ПП «Бризмарин» на площі 120 кв.м має право надавати відвідувачам пляжу послуги літнього кафе за рахунок розміщеного на цій площі елементу вуличної торгівлі, що обумовлено окремим укладеним договором між ПП «Бризмарин» та Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 25.04.2017р. про право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі, відповідно до якого за розміщення елементів вуличної торгівлі на площі 120 кв.м ПП «Бризмарин» має сплачувати щомісячно кошти у розмірі, встановленому рішенням виконкому Одеської міської ради. Таким чином вбачається, що бетонований майданчик, який є березахисною спорудою згідно умов договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 12.10.2015 №06/с-15, не ідентифікується як той же самий бетонований майданчик для розміщення елементів вуличної торгівлі згідно договору від 25.04.2017. Також відсутні належні докази щодо розміщення літнього кафе безпосередньо на берегозахисній споруді у вигляді підпірної стінки, оскільки вищевказаний ОСОБА_10 контролю вказує на розміщення майданчику літнього кафе у вздовж підпірної стінки в протилежний бік від моря, а не на самій стінці та не в сторону моря. Інших доказів використання берегозахисних споруд не за їх цільовим призначенням матеріали справи не містять.

З викладеного випливає, що за спірним договором Управління не надавало ПП «Бризмарин» в оренду берегозахисну споруду у вигляді підпірної стінки та бетонованого майданчику. ПП «Бризмарин» на відремонтованому ним же об’єкті - бетонованій площадці із покладеною на неї тротуарною плиткою, яка не є берегозахисною спорудою та не є предметом спірного договору про співробітництво та організацію взаємовідносин, надаються відвідувачам пляжу послуги літнього кафе із розміщенням елементів вуличної торгівлі за окрему плату за іншим договором про право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі.

ОСОБА_10 свідчить про дійсне волевиявлення сторін на реальне виконання умов оспорюваного договору і досягнення мети, задля якої він укладався, адже ПП «Бризмарин» фактично виконує умови спірного договору та проводить роботи по реалізації спільного проекту та досягнення мети цього договору - створенню умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані.

Вищезазначене спростовує доводи Прокурора та міської ради про те, що, уклавши Договір, його сторони мали на меті приховати відносини оренди комунального майна, так як аналіз умов оспорюваного договору свідчить про укладення відповідачами договору, який за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність і відповідає положенням ст.ст. 1130, 1131 ЦК України та загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 6 ЦК України, а також свідчить про відсутність у ньому умов, притаманних правовідносинам оренди комунального майна.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість вимоги Прокурора про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 12.10.2015 №06/с-15.

З огляду на відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, відповідно відсутні й підстави для застосування наслідків, зазначених в ст. 216 ЦК України, пов’язаних з недійсністю договору, та зобов’язання ПП «Бризмарин» повернути позивачу берегозахисну споруду у вигляді підпірної стінки, яка Підприємству в користування фактично не передавалася. ОСОБА_11, ані Одеською міською радою не підтверджено належними доказами передачу відповідачу-2 берегозахисних споруд у користування та їх вибуття з володіння та користування Управління.

Доводи скаржників про те, що позовна вимога про зобов’язання ПП «Бризмарин» повернути на користь територіальної громади міста ОСОБА_5 в особі Одеської міської ради берегозахисну споруду не є похідною від вимоги про визнання недійсним договору є безпідставними, оскільки у позовній заяві не зазначено будь-яких інших підстав для повернення берегозахисних споруд їх власнику в особі Одеської міської ради, окрім визнання оспорюваного договору недійсним як удаваного правочину.

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Прокурора є необгрунтованими, не відповідають вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи, у зв’язку з чим правомірно були залишені без задоволення.

Враховуючи викладене, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись статтями 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Заступника прокурора Одеської області, Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 01.09.2017р. по справі № 916/939/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: В.В. Лашин

ОСОБА_3