Постанова № 70425311, 16.11.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2017 року Справа № 904/7318/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: юрисконсульт 1 категорії комерційного відділу структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_1, довіреність №1783 від 26.10.2017

від відповідача: юрисконсульт юридичного відділу ОСОБА_2, довіреність №52-16/119 від 27.12.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 у справі № 904/7318/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 74 202, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з відповідача на свою користь плати за користування вагонами у сумі 61 794, 08 грн., збору за зберігання вантажу у сумі 12 408, 72 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 у справі № 904/7318/17 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 61 794, 08 грн. плати за користування вагонами, 12 408, 72 грн. збору за зберігання вантажу, 1 600, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з обставин правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у заявлених до стягнення сумах внаслідок затримки вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача та за відсутності в матеріалах справи доказів, які б підтверджували обставини щодо відсутності вини відповідача в затримці вагонів.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, відповідач просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що зайнятість колій на станції призначення була спричинена саме Залізницею, і, як наслідок, вина відповідача у затримці спірних вагонів відсутня. Факт готовності відповідача прийняти вагони на свою під'їзну колію підтверджується відповідними довідками, згідно яких на момент видачі спірних наказів на станції Допоміжна були вільні колії і відповідач мав змогу прийняти вагони на свою під'їзну колію. За доводами відповідача, з аналізу наявних у матеріалах справи документів вбачається, що колії станції призначення були зайняті вагонами, що знаходились під технологічними операціями. При цьому позивачем систематично порушувались вимоги Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії відповідача і станції примикання Кривий Ріг Придніпровської залізниці щодо дотримання встановлених термінів обробки вагонів (при нормі обробки у 3, 6 годин деякі вагони оброблялися більше доби). Окрім цього, відповідач вважає, що Залізницею постійно порушувався процес відправки вагонів, які пройшли обробку, що, у свою чергу, призводило до накопичування цих вагонів на коліях і, як наслідок, відбувалось неправомірне затримання вагонів на станціях підходів. Також, відповідач зазначає, що згідно пояснень позивача на можливість прийняти на станції призначення вагони відповідача вплинула ще і корозія рейок колії № 4, у зв'язку з чим колія закрита для руху поїздів з 20.04.2016. Тобто, за доводами відповідача, сама Залізниця підтверджує, що на можливість доставити спірні вагони на станцію призначення впливає багато причин, і знаходження вагонів відповідача на коліях станції призначення – це одна із них, хоча в актах про затримку вагонів ф. ГУ-23а зазначена лише одна причина: скупчення вагонів на ст. Кривий Ріг з вини вантажовласника - відповідача. Відповідач зазначає і про те, що процес роботи станції Кривий Ріг планує поїзний диспетчер позивача, у тому числі надає вільні колії для приймання порожніх власних вагонів для відповідача. Відповідач вважає, що позивачем має бути доведена правомірність дій диспетчера по відмові прийняти вагони на вільні колії виходячи як з технічної, так і юридичної точки зору, але у матеріалах справи відсутні будь-які докази в обґрунтування правомірності дій диспетчера. Відповідач вбачає відсутність підстав для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу і в силу тих обставин, що станції затримки вагонів Новоблочна та Саксагань не є станціями призначення та не є підходами до станції призначення, відповідно, на думку відповідача, позивач неправомірно нарахував збір за зберігання вантажу та плату за користування вагонами, що надходили на адресу позивача на коліях станцій Новоблочна та Саксагань Придніпровської залізниці. Відповідач вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу, оскільки, на думку апелянта, одночасне стягнення або вимога про одночасне стягнення плати за користування вагонами та їх зберігання це дії, які не можуть співпадати у часі, і одне виключає інше – неможливо одночасно користуватися річчю, яка зберігається у іншої особи – залізниці; визначення поняття "зберігання вантажу", в розумінні позивача, не збігається з розумінням цього терміну, наданого ч. 1 ст. 936 ЦК України та п. 1 Правил зберігання. Однак, місцевим господарським судом не прийнято до уваги відповідні доводи відповідача та не враховано приписи ст. 936 ЦК України, ст. 306 ГК України, внаслідок чого, як стверджує відповідач, суд дійшов помилкового висновку щодо правомірності одночасного стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду, відповідач наполягає, що позивач, нараховуючи плату за користування вагонами, порушив вимоги Правил користування вагонами та контейнерами, а саме підсумував час затримки вагонів за всіма наказами, хоча приписами п.п. 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що плата за користування вагонами стягується за загальний час затримки за кожним актом, а не за сумарний час. Відповідно, на думку відповідача, нарахована плата за користування вагонами, затриманими за наказами № 272 та № 283, є завищеною на 46 013, 52 грн. Відповідач також вважає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи щодо розрахунку суми позовних вимог та для з'ясування питань: яким чином здійснювати розрахунок загального часу затримки вагонів при нарахуванні плати за користування вагонами у разі затримки одних і тих самих вагонів за декількома актами загальної форми ГУ-23, а саме на різних станціях підходу; чи правомірно об’єднувати час затримки цих же вагонів за різними актами загальної форми ГУ-23; чи вірно розрахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, якщо ні, то яка правильна сума.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що підставою (причиною) нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів є доведений залізницею у суді першої інстанції факт затримки на підходах до станції призначення Кривий Ріг завантажених власних вагонів, які прямували на адресу відповідача по перевізним документам, через скупченість вагонів на станції призначення по причині несвоєчасного забирання з колій станції одержувачем – відповідачем, вантажів, які вже раніше прибули на його адресу. Позивач посилається на ті обставини, що в якості додаткових доказів вини відповідача в затримці спірних вагонів на підходах до станції призначення на весь період затримки, залізницею надані акти загальної форми ГУ-23, складені на станції призначення Кривий Ріг за період з моменту прибуття спірних вагонів на станцію підходу до часу закінчення дії наказу на їх затримку, які підписані без заперечень представниками відповідача та підписані представниками залізниці. Також, позивач зазначає, що відправлення поїзда на станцію Допоміжна потребує дозвільного сигналу у вигляді загоряння зеленої лампочки з боку відповідача, без отримання якого рух поїзда є неможливим. Після отримання відповідачем від станції Кривий Ріг повідомлення про прибуття на його адресу порожніх власних вагонів під навантаження або навантажених вагонів, черговий диспетчер цеху УЗТ ПАТ "Південний ГЗК" надає інформацію старшому прийомоздавальнику або маневровому диспетчеру станції Кривий Ріг про готовність забрати на під'їзну колію конкретні вагони. Після узгодження черговий УЗТ ПАТ "Південний ГЗК" відкриває "зелений" вхідний сигнал світлофору, який дозволяє залізниці своїм локомотивом доставити вагони, що запитуються відповідачем, тільки на приймально-здавальні колії станції Допоміжна. Згідно договору подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії, тобто відповідача. Залізниця самостійно не приймає рішення про пріоритетність подавання вагонів на під'їзну колію відповідача. За доводами позивача, надані відповідачем довідки про зайнятість колій на ст. Допоміжна, з яких вбачається, що на момент видачі наказів на цій станції були вільні колії, на які відповідач був готовий прийняти вантаж, ще раз підтверджує вину відповідача, який своєчасно не забирав вагони. Позивач відхиляє посилання відповідача на ті обставини, що підходами до станції Кривий Ріг є станції Кривий Ріг Головний та Кривий Ріг Західний, оскільки вказані станції є фактично станціями примикання з обох сторін до станції Кривий Ріг, не більше того. Відтак, позивач вважає, що станцією підходу до станції призначення може бути будь-яка станція залізниці. Окрім цього, на залізниці взагалі не передбачено безоплатного зберігання вагонів на коліях станцій. Вагони, які затримані по наказах на станціях підходу та призначення з вини вантажовласника – знаходяться у користуванні вантажовласника; у такому разі, плата за користування вагонами обчислюється за загальний час: з часу передачі наказу на затримку вагонів до часу закінчення затримки вагонів на підході до станції призначення, згідно наказу, + час від початку затримки до часу закінчення затримки на коліях станції призначення. Позивач зазначає і про те, що відповідач посилається на п. 12 Правил користування вагонами, де чітко вказано на нарахування плати за користування вагонами за загальний час затримки вагонів з вини вантажовласника і при цьому, безпідставно, не посилаючись ні на яку норму права, проводить розрахунок спірної суми на свій розсуд, розраховуючи плату за затримку вагонів на підході до станції призначення і за затримку на коліях станції призначення окремо.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження та призначено до розгляду у судове засідання на 31.10.2017.

У судовому засіданні 31.10.2017 оголошено перерву у судове засідання на 16.11.2017.

У судовому засіданні 16.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2013 Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (залізниця), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", відокремленим підрозділом якого є Регіональна філія "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", що діє на підставі Положення про Регіональну філію "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с. 159-160, т. 1), та Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії), яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (а.с. 14-20, т. 2), уклали договір № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/уПО/1466 про експлуатацію залізничної під’їзної колії Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (далі - Договір) (а.с. 111-114, т. 1).

Додатковою угодою № 9 від 15.12.2015 до ОСОБА_3 (а.с 116, т. 1) у зв’язку з проведенням реєстрації ПАТ "Укрзалізниця", яке згідно з Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", сторони ОСОБА_3 назву ОСОБА_3 виклали у наступній редакції: "Договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"; преамбулу ОСОБА_3 в частині "Залізниця" виклали у наступній редакції: "Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця (далі – Залізниця) в особі виконуючого обов’язки першого заступника начальника регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 11.12.2015 № 2057, Положення про регіональну філію "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", і виконуючого обов’язки начальника структурного підрозділу "Служба комерційної роботи та маркетингу" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності від 11.12.2015 № 2049, Положення про регіональну філію "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", з однієї сторони,"; внесли зміни в пункт "Місцезнаходження сторін та банківські реквізити, відповідно до яких, зокрема, "місцезнаходження Залізниці (Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"): 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5"; Регіональна філія "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця": 49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108.

За умовами ОСОБА_3 (п. 1.) згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього ОСОБА_3 експлуатується під’їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під’їзної колії є знак "Межа під’їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4779 метрів від стрілки примикання.

Положеннями п. 20. ОСОБА_3, в редакції додаткової угоди № 6 від 18.08.2014, передбачено, що Договір укладається терміном на п’ять років з 11.12.2013 до 10.12.2018 включно (а.с. 115, т. 1).

Відповідно до п. 4. ОСОБА_3 рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції по сигналізації на залізницях України та Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії.

Згідно з п. 6. ОСОБА_3 вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг. Повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (п. 8. ОСОБА_3).

Згідно з п. 11. ОСОБА_3 час перебування вагонів на під’їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Пунктом 15. ОСОБА_3 сторони узгодили, що власник колії сплачує залізниці плату, зокрема: за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

За залізничними накладними №№ 47005392, 47004999, 47004973, 41225822, 41225855, 41241043, 41229261, 96376835, 34263848, 46918785, 46942249, 46942264, 46942256, 46931887, 46931879, 46889788, 46889754, 46889770, 48008593, 48008098, 48008569, 48008536, 48008494, 48008577, 48008551, 48008528, 46907655, 46907622, 46907663, 46907648, 46907614, 41170648, 46878708, 46878781 позивачем були прийняті порожні власні вагони, вантаж "вапно для флюсування", вантаж "кокс", вантаж "руда залізна" для перевезення на адресу відповідача. Станція та залізниця призначення - Кривий Ріг Придніпровської залізниці (а.с. 51-93, т. 1).

Вагони, що перевозились за вказаними накладними, по наказу № 272 від 31.01.2017 о 15:05 год. були затримані на станції Новоблочна Придніпровської залізниці через неприйняття вагонів вантажовласником - Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" по причині скупчення вагонів на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, що прибули на адресу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу, що прибув на адресу зазначеного товариства.

Відповідно до наказу № 272 від 31.01.2017 затримані вагони №№ голова 52995206, хвіст 58825381 у кількості 57 вагонів, індекс поїзда 4671-258-4672 з вантажем - 40 вагонів на своїх осях; 9 вагонів флюси, 8 вагонів кокс, що перевозяться у поїзді № 3552 (а.с. 43, т. 1).

За наведеним фактом станцією затримки вагонів – Новоблочна Придніпровської залізниці складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 35 від 31.01.2017, що прибули поїздом № 3552 31.01.2017 о 01:20 год. Акт про затримку вагонів складено через неприйняття їх вантажовласником - Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" з причини скупчення вагонів по станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, що прибули на адресу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", і несвоєчасне вивільнення колії від вантажу, що прибув на адресу цього товариства (а.с. 46, т. 1).

Також, 31.01.2017 щодо наведених обставин складено акт загальної форми ГУ-23 № 35 (а.с. 45, т. 1). Відповідно до акту загальної форми час початку затримки поїзда № 3552 згідно наказу № 272: 31.01.2017 о 15:05 год., час закінчення затримки поїзда № 3552 згідно наказу № 273: 02.02.2017 о 11:20 год.

Повідомлення про затримку вагонів згідно з наказом № 272 від 31.01.2017 на станції Новоблочна Придніпровської залізниці отримане відповідачем 31.01.2017 о 15:45 год. (а.с. 44, т. 1).

Також, вагони, що перевозились за вказаними накладними, по наказу № 283 від 01.02.2017 о 02:05 год. були затримані на станції Саксагань Придніпровської залізниці через неприйняття вагонів вантажовласником - Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" по причині скупчення вагонів на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, що прибули на адресу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу, що прибув на адресу цього товариства.

Відповідно до наказу № 283 від 01.02.2017 затримані вагони №№ голова 61764668, хвіст 60247277 у кількості 53 вагонів, індекс поїзда 4579-27-4672 з вантажем - руда, що перевозяться у поїзді № 3504 (а.с. 47, т. 1).

За наведеним фактом станцією затримки вагонів – Саксагань Придніпровської залізниці складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 9 від 01.02.2017, що прибули поїздом № 3504 01.02.2017 о 01:48 год. Акт про затримку вагонів складено через неприйняття їх вантажовласником - Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" з причини скупчення вагонів по станції призначення - Кривий Ріг Придніпровської залізниці, що прибули на адресу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"(а.с. 50, т. 1).

Також, 01.02.2017 щодо наведених обставин складено акт загальної форми ГУ-23 № 9 (а.с. 49, т. 1). Відповідно до акту загальної форми час початку затримки поїзда № 3504 згідно наказу № 283: 01.02.2017 о 02:05 год., час закінчення затримки поїзда згідно наказу № 265: 01.02.2017 о 12:25 год.

Повідомлення про затримку вагонів згідно з наказом № 283 від 01.02.2017 на станції Саксагань Придніпровської залізниці отримане відповідачем 01.02.2017 о 02:20 год. (а.с. 48, т. 1).

При цьому, на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (станції призначення) по прибуттю спірних вагонів складені акти загальної форми ГУ-23 за весь час затримки вагонів на станціях підходу Новоблочна та Саксагань Придніпровської залізниці до станції призначення по вищезазначеним наказам №№ 1230, 1231, 1232, 1233, 1285, 1286, 1287, 1288, 1289, 1290, 1291, 1292, 1316, 1317, 1318, 1319, 1320, 1321, 1322, 1323, 1337, 1338, 1339, 1340, 1341, 1342, 1343, 1344, 1345, 1346, 1347, 1348, 1349 по причині несвоєчасного вивільнення колій відповідачем з вини відповідача, які відповідальними працівниками відповідача підписано без заперечень (а.с. 94-110, т. 1).

Згідно з абзацом першим статті 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, з подальшими змінами і доповненнями, залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ї години наступного дня.

Позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника.

Враховуючи обставини щодо затримки вагонів за вказаними накладними на станціях Новоблочна та Саксагань Придніпровської залізниці, позивачем розраховано плату за користування вагонами. Позивач просить стягнути з відповідача плату за користування вагонами у загальній сумі 61 794, 08 грн. (з ПДВ), яка включена до Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 04029140, 04029142, 04029144, 04029145, 05029146, 06029151, 06029155, 07029156, 07029157, 07029158, 07029166, 08029171, 09029180, 10029189, 17029211, 19029218 (а.с. 121-152, т. 1), які підписані представником відповідача із застереженням, що колії приймання були вільні, готові прийняти вагони.

Також, позивачем нарахований збір за зберігання вантажу у сумі 12 408, 72 грн. (з ПДВ) за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 № 06029037, яка з боку відповідача підписана з аналогічним застереженням (а.с. 153, т. 1).

З нарахованою позивачем платою за користування вагонами відповідач погодився лише частково, а з нарахуванням збору за зберігання вантажу не погодився повністю; суми, з якими відповідач не погодився, і є предметом спору.

Відповідно до положень частини п’ятої ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої ст. 908, ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі статтею 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

За приписами статті 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За положеннями статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Збір за зберігання вантажів розраховується згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087, з подальшими змінами.

Відповідно до наведеного пункту Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, з подальшими змінами, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, з подальшими змінами).

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (пункт 6 розділу ІІІ Правил).

Згідно з п. 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці (пункт 9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами).

Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

За статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 3 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, з подальшими змінами, передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача.

Встановленими обставинами справи підтверджується, що станціями затримки вагонів Новоблочна та Саксагань Придніпровської залізниці та станцією призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці були оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станціях Новоблочна та Саксагань Придніпровської залізниці, що перевозились за спірними накладними, розрахована плата за користування спірними вагонами по відомостях ф. ГУ-46 №№ 04029140, 04029142, 04029144, 04029145, 05029146, 06029151, 06029155, 07029156, 07029157, 07029158, 07029166, 08029171, 09029180, 10029189, 17029211, 19029218 у сумі 61 794, 08 грн., а також збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 № 06029037 у сумі 12 408, 72 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про те, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв’язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - Приватним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, та, відповідно, про правомірність нарахування відповідачу плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу.

Акти загальної форми ГУ-23 підписані відповідачем без заперечень, отже, доводять вину останнього у скупченні вагонів, що зумовило затримку спірних вагонів за наказами №№ 272, 283.

Окрім того, суд зазначає, що акти загальної форми, складені представниками станції, є не єдиним доказом для нарахування плати за затримку вагонів.

Відповідно до частини другої статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів та викладеного у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальній картці заперечення, яке не підпадає під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правил користування вагонами та контейнерами. Письмові заперечення представників відповідача, викладені ними при підписанні відомостей плати та накопичувальних карток, не свідчать, самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами викладених в цих запереченнях обставин, про недоведеність позивачем позовних вимог.

Викладеним спростовується твердження відповідача про його готовність прийняти спірні вагони на свою під'їзну колію та відсутність його вини у їх затримці.

Так, підпунктом 14.2.1. пункту 14.2. Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 31.08.2005 № 507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.

Однак, зайнятість приймально-відправних колій по станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних, вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПрАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції тощо.

Відповідно до роз’яснень Вищого господарського суду України (лист № 0701-11/96/715/14 від 12.06.2014 року) визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

Наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями договору, ЄТП, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог, передбачених пунктом 33 Правил видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

З огляду на зазначене, посилання відповідача на наявність на станції призначення вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, суд вважає безпідставними.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано доказів того, що він мав можливість прийняти спірні вагони, а також не доведено наявності обставин, які б могли бути підставою для відмови у позові з огляду на положення статті 121 Статуту залізниць України та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.

За змістом пункту 6 укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Основні положення та порядок роботи залізниць і працівників залізничного транспорту України встановлені Правилами технічної експлуатації залізниць України - нормативним відомчим документом Укрзалізниці, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854. Пунктом 16.3. цих Правил передбачено, що порядок використання колій для приймання та відправлення поїздів має бути вказаний в технічно-розпорядчому акті станції.

Технічно-розпорядчий акт (ТРА) є нормативним документом, що регламентує безпечне і безперешкодне приймання, відправлення та проходження поїздів через станцію, безпеку внутрішньостанційної маневрової роботи і дотримання вимог техніки безпеки (п. 15.2. розділу 15 Правил технічної експлуатації залізниць України).

Відповідно до пункту 8 укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Жодних доказів на підтвердження повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком відповідно до умов ОСОБА_3 чи іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони зі станції призначення відповідач суду не надав. Доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов ОСОБА_3 в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника відповідач також не надав.

Наявність вільних під'їзних колій на станції Кривий Ріг за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених ОСОБА_3 та вказаними нормативними документами заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме його вини у такому скупченні вагонів внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення.

Несвоєчасне забирання з колій станції призначення відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.

Залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під'їзну колію. Дані факти засвідчено в складених на станції призначення Кривий Ріг актах загальної форми ф.ГУ-23 №№ 1230, 1231, 1232, 1233, 1285, 1286, 1287, 1288, 1289, 1290, 1291, 1292, 1316, 1317, 1318, 1319, 1320, 1321, 1322, 1323, 1337, 1338, 1339, 1340, 1341, 1342, 1343, 1344, 1345, 1346, 1347, 1348, 1349, які відповідальними працівниками відповідача підписано без заперечень.

Позивач у відповідності до п. 5 ОСОБА_3 своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати на під'їзну колію відповідача вагони, щодо яких станцією Кривий Ріг складено акти загальної форми №№ 1230, 1231, 1232, 1233, 1285, 1286, 1287, 1288, 1289, 1290, 1291, 1292, 1316, 1317, 1318, 1319, 1320, 1321, 1322, 1323, 1337, 1338, 1339, 1340, 1341, 1342, 1343, 1344, 1345, 1346, 1347, 1348, 1349. Відповідні записи-повідомлення відображено в Книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф. ГУ-2.

Відповідачем надано суду довідки про наявність вільних колій на станції Допоміжна на підтвердження можливості прийняти спірні вагони зі станції Кривий Ріг (а.с. 11, 12, т. 2). Проте, відповідачем не представлено суду доказів в підтвердження факту прийняття ним заходів по реагуванню на повідомлення позивача про подавання вагонів, у тому числі доказів повідомлення позивача про готовність вагонів до забирання, виконання ним вимог Інструкції "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці".

За таких обставин, за відсутністю згоди відповідача на прийняття вагонів на свою під'їзду колію, не включення "зеленого" вхідного сигналу світлофора, який дозволяє залізниці своїм локомотивом доставити запитуємі вагони на приймально-здавальні колії станції Допоміжна, залізниця була позбавлена можливості виконати покладені на неї зобов'язання за договором, тому посилання відповідача на те, що відповідно до "Положення про зайнятість колій" була можливість у залізниці подати спірні вагони на колії станції Кривий Ріг судами відхиляються.

Суд відхиляє доводи відповідача про завищення плати за користування вагонами та виконання розрахунку з порушенням вимог Правил користування вагонами та контейнерами, оскільки таке нарахування безпідставно об'єднує час затримки вагонів за обома наказами, з тих підстав, що як вагони, затримані на підходах до станції призначення, так і вагони, затримані на коліях станції призначення, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника, з вини якого, за встановленими судами обставинами, сталася така затримка.

Суд апеляційної інстанції визнає законним одночасне стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, оскільки вони є різними видами платежів, порядок визначення та нарахування яких регулюється різними нормативними актами, а саме Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, Правилами зберігання вантажів.

Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Заперечення відповідача в частині неправомірної видачі спірних наказів щодо затримки вагонів на станціях Новоблочна та Саксагань, які не є станціями підходу до станції призначення, не приймаються до уваги судом, оскільки законодавство не містить норм, які б визначали станцією підходу лише станцію перед станцією призначення, станціями підходу є станції, які знаходяться на шляху прямування до станції призначення.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотань відповідача про призначення у справі судової експертизи щодо розрахунку суми позовних вимог та експертизи семантико-текстуального дослідження писемного мовлення.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Не може розглядатись як судова експертиза у розумінні статті 1 Закону України "Про судову експертизу" та статті 41 ГПК України дане вченими тлумачення законодавчих актів, пов'язане з наявністю у цих актах неясностей, неузгодженостей, суперечностей чи інших недоліків.

Вирішення господарського спору у даній справі не потребує спеціальних знань, а матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті, розрахунки заявлених сум є зрозумілими, у зв'язку із чим господарський суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні поданих відповідачем клопотань про призначення експертизи.

З огляду на встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє решту доводів відповідача, наведених в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Відтак, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України відноситься на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 у справі № 904/7318/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 у справі № 904/7318/17 залишити без змін.

Повна постанова складена 21.11.2017

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко