Постанова № 70425179, 21.11.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2017 року Справа № 904/12329/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Науменка І.М, ОСОБА_1

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 – представник ( дов. від 17.05.2017 р. № 670 ), ОСОБА_3 – представник ( дов. від 17.05.2017 р. № 808 )

від відповідача: ОСОБА_4Є – представник ( дов. від 03.01.2017 р. № 1/81 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства

“Північний гірничо-збагачувальний комбінат”

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 р. у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”

в особі Регіональної філії “ОСОБА_5 залізниця”,

м. Дніпро

до: Приватного акціонерного товариства

“Північний гірничо-збагачувальний комбінат”,

м. Кривий Ріг

про: стягнення 352 530,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 р. ( суддя Васильєв О. Ю. ) у справі № 904/12329/16 позов задоволено повністю – стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “ОСОБА_5 залізниця”: 340 485,72 грн. - плати за користування вагонами, 12 044, 40 грн. - збору за зберігання вантажу та 5 287, 95 грн. - витрат на сплату судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство“Північний гірничо-збагачувальний комбінат” звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 р. по справі № 904/12329/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги Відповідач вказує на те, що господарський суд при прийнятті оскарженого рішення не приділив уваги наявним доводам Відповідача у їх сукупності, судом не було здійснено належного аналізу документального обґрунтування відсутності вини Відповідача у затримці спірних вагонів на підходах до ст. Терни.

Скаржник вважає, що Залізниця мала можливість подати затримані за спірними наказами вагони на вільні в той час колії, що вбачається, як з наявних у справі доказів, так і з фактичних обставин, що спричинили затримку спірних вагонів. Скаржник також наголошує на тому, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що дії диспетчера з руху поїздів по затримці вагонів ґрунтуються безпосередньо лише на його особистій думці, суд не дав належної правової оцінки діям диспетчера, оскільки для цього потрібні спеціальні знання. Тому Відповідач робить висновок, що вагони затримуються на шляху слідування без фактичного аналізу наявності вільних та зайнятих колій на станції призначення, а з метою "штучної затримки" вагонів з вини ПрАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”. На думку Скаржника, судом не враховано, що на момент видачі наказів вільні колії на станції призначення були, а наявність локомотиву і вільних колій попутних станцій є обов'язком Залізниці, а не одержувача вантажу ПрАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”.

Позивач у відзиві проти апеляційної скарги заперечує та вважає, що вина Відповідача була доведена в повному обсязі. Залізниця зазначає, що повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу Відповідача зареєстровані у Книзі повідомлень ф. ГУ-2 і не пізніше 2-х годин після отримання повідомлення про прибуття на його адресу власних вагонів, ПрАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” повинен був їх забрати на свою під'їзну колію з передавальних колій, які є приймально-відправними. Позивач вважає, що вина вантажовласника підтверджується актами загальної форми ГУ-23, витягами із Книг повідомлення про прибуття вантажу ф. ГУ-2, повідомленнями про затримку вагонів, наказами на затримку вагонів, відомостями плати за користування вагонами ф. ГУ-46, накопичувальними картками ф. ФДУ-92, накладними, оформленими у відповідності з вимогами діючих нормативно-правових документів: п. п. 3, 4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, ст.ст. 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_6 у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 р. апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_6 ( головуючий ), суддів: Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О. Розгляд справи призначено на 19.10.2017 р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 р. розгляд справи відкладено на 21.11.2017 р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 21.11.2017 р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, у зв’язку з перебуванням на лікарняному судді Євстигнеєва О.С.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_6 у складі колегії суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.

У судовому засіданні 21.11.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2012 р. Державне підприємство “ОСОБА_5 залізниця” ( Залізниця ) та ПАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” (Власник колії) уклали Договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії ПАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, яка примикає до станцій ОСОБА_5 і Рядова ДП “ОСОБА_5 залізниця” № ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч, за умовами п. 1 якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під’їзна колія, яка належить Власнику, що примикає до станцій ОСОБА_5 та Рядова ОСОБА_5 залізниці стрілками № № 2, 4, 6 до колій № 6 та № 8 станції ОСОБА_5, стрілкою № 8 до колії № 6 станції Рядова. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під’їзної колії є знак "Межа під’їзної колії", які встановлено: по станції ОСОБА_5 біля маневрового світлофору М-10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки № 2 станції ОСОБА_5, маневрового світлофору М 08, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки № 4 станції ОСОБА_5, маневрового світлофору М 06, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки № 6 станції ОСОБА_5; по станції Рядова: біля вхідного світлофору ЧК, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки № 8 станції Рядова.

П. 20 договору передбачено, що останній укладається терміном на п’ять років з 29.10.2012 р. до 28.10.2017 р.

Відповідно до п. 4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції по сигналізації на залізницях України та Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії Власника.

Згідно п. 11 договору час перебування вагонів на під’їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

П. 15 договору сторони узгодили, що Власник колії сплачує Залізниці плату, зокрема: за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів; за зберігання вантажів у вагонах – у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки ( на станції призначення та на підходах до неї ) – згідно з Правилами зберігання вантажів.

За залізничними накладними Залізницею було прийнято до перевезення у власних вагонах вантаж на адресу одержувача - ПАТ “Північний ГЗК”.

Відповідно до зазначених накладних, станція та залізниця призначення – ОСОБА_5 залізниці.

Згідно наказу № 691 від 30.06.2016 р. об 23:01 год. були затримані вагони на станції Девладово ОСОБА_5 залізниці через неприйняття вагонові вантажовласником – ПАТ “Північний ГЗК” по причині скупчення вагонів на станції ОСОБА_5 залізниці, що прибули на адресу ПрАТ “Північний ГЗК”, а також у зв’язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.

Так, згідно наказу № 691 від 30.06.2016 р. затримці підлягали вагони № № голова № 53529780 - хвіст № 56396310 у кількості 59 вагонів, індекс поїзда 4005-03-4573 з вантажем – на своїх осях, що перевозились у поїзді № 2280.

Судом першої інстанції встановлено, що за наведеним фактом, станцією затримки вагонів – Девладово ОСОБА_5 залізниці складений Акт про затримку вагонів № 19 від 30.06.2016 р., що прибули поїздом № 2280 - 30.06.2016 р. о 23:00 год. на адресу ПАТ “Північний ГЗК”. Акт про затримку вагонів складений через неприйняття їх вантажовласником з причини скупчення вагонів на станції ОСОБА_5 залізниці у зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу.

На підставі наведених обставин, складений акт загальної форми ГУ-23 № 306 від 30.06.2016 р. Повідомлення про затримку вагонів № 233 отримане Відповідачем - 01.07.2016 р. о 00:15 год.

Відповідно наказу № 694 від 01.07.2016 р. об 4:33 год. були затримані вагони на станції Приворот ОСОБА_5 залізниці через неприйняття вагонові вантажовласником – ПАТ “Північний ГЗК” по причині скупчення вагонів на станції ОСОБА_5 залізниці, що прибули на адресу ПрАТ “Північний ГЗК”, а також у зв’язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.

Так, згідно наказу № 694 від 01.07.2016 р. затримці підлягали вагони № № голова № 55552012 - хвіст № 56438252 у кількості 55 вагонів, індекс поїзда 4568-43-4573 з вантажем – на своїх осях, що перевозились у поїзді № 3606.

Судом встановлено, що за наведеним фактом станцією затримки вагонів – Приворот ОСОБА_5 залізниці складений Акт про затримку вагонів № 28 від 01.07.2016 р. , що прибули поїздом № 3606 01.07.2016 о 04:32 год. на адресу ПАТ “Північний ГЗК”. Акт про затримку вагонів складений через неприйняття їх вантажовласником з причини скупчення вагонів на станції ОСОБА_5 залізниці у зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу.

На підставі наведених обставин, складений Акт загальної форми ГУ-23 № 28 від 01.07.2016 р. Повідомлення про затримку вагонів № 235 отримане Відповідачем - 01.07.2016 р. о 05:20 год.

Згідно наказу № 714 від 06.07.2016 р. об 9:15 год. були затримані вагони на станції ОСОБА_7 залізниці через неприйняття вагонові вантажовласником – ПАТ “Північний ГЗК” по причині скупчення вагонів на станції ОСОБА_5 залізниці, що прибули на адресу ПрАТ “Північний ГЗК”, а також у зв’язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.

Так, згідно наказу № 714 від 06.07.2016 р. затримці підлягали вагони № № голова № 56071616 - хвіст № 67343913 у кількості 55 вагонів, індекс поїзда 3710-57-4573 з вантажем – на своїх осях, що перевозились у поїзді № 1461.

Судом встановлено, що за наведеним фактом станцією затримки вагонів – ОСОБА_7 залізниці складений Акт про затримку вагонів № 137 від 06.07.2016 р., що прибули поїздом № 1461 - 06.07.2016 р. о 04:00 год. на адресу ПрАТ “Північний ГЗК”. Акт про затримку вагонів складений через неприйняття їх вантажовласником з причини скупчення вагонів на станції ОСОБА_5 залізниці у зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу.

На підставі наведених обставин, складений Акт загальної форми ГУ-23 № 137 від 06.07.2016 р. Повідомлення про затримку вагонів № 249 отримане Відповідачем - 06.07.2016 р. о 10:00 год.

При цьому на станції ОСОБА_5 залізниці під час дії наказу № 691 від 30.06.2016 р., № 694 від 01.07.2016 р. та № 714 від 06.07.2016 р. були складені акти загальної форми ГУ-23 за весь час затримки вагонів на станції підходу Девладово, Приворот та Савро до станції призначення по вищезазначеним наказам № № 3112, 3113, 3120, 3121, 3122, 3123, 3127, 3128, 3130, 3134, 3136, 3138, 3139, 3145, 3147, 3148, 3151, 3167, 3168, 3170, 3171, 3172, 3173, 3174, 3175, 3177, 3179, 3180, 3183, 3188, 3190, 3191, 3196, 3197, 3198, 3200, 3201, 3208, 3209, 3210, 3211, 3212, 3219, 3220, 3221, 3224, 3225, 3226, 3227, 3236, 3241, 3248, 3249, 3256 , 3257, 3260, 3261, 3262, 3264, 3265, 3266, 3267, 3268, 3276, 3293, 3299 та 3300 по причині несвоєчасного вивільнення колій Відповідачем.

Відтак, предметом спору є вимога ПАТ “Українська залізниця” в особі РФ “ОСОБА_5 залізниця” про стягнення з ПАТ “Північний ГЗК” плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд правомірно виходив з такого.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положеннями абзацу 1 ст. 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р., залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Ст. 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що Залізниця своєчасно повідомила Відповідача про готовність Залізниці передати вагони на під'їзну колію Відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми про віднесення на відповідальність вантажовласника, що підтверджується відповідними записами-повідомленнями відображеними у Книзі ф. ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції ОСОБА_5 залізниці.

Так, враховуючи обставини щодо затримки вагонів за вказаними накладними на станціях ОСОБА_7, Рядова та Жовті Води ОСОБА_5 залізниці Позивачем розраховано плату за користування вагонами у загальній сумі 340 485,72 грн., яка включена до Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 № № 11079267, 12079271, 09079265, 08079177, 090791787 09079266, 10079269, 08079268, 08079299, 08079176, 08079261 які підписані представником Відповідача із застереженням, що вагони затриманні в шляху призначення , через незалежних від Відповідача причин.

Крім того, Позивачем нарахований збір за зберігання вантажів у загальній сумі 12 044,40 грн. за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 № 18079040, яка з боку Відповідача також підписана із застереженням, що на момент видачі вищезазначених наказів по прилеглій станції – Трени були вільні шляхи пройму.

За приписами ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Ст. 71 Статуту залізниць України визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії ( договором на подачу та забирання вагонів ).

Згідно ч. ч. 1, 2 та 7-9 ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків, зазначених розмірів плати. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Згідно п. 8 Правил зберігання вантажів збір та пп. 2.1. п. 2 Тарифного керівництва № 1 за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача, після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (одиниці) справляється в розмірі 5, 90 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба округляється до повної.

Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження ( у ремонт тощо )". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у п. 17 розділі 1 Тарифного керівництва № 1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Правилами користування вагонами чітко встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.

Згідно п. п. 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання ( телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом ) ( п. п. 9, 10 Правил ).

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113, облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Згідно п. 12 вказаних Правил, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Судом першої інстанції встановлено, що станціями затримки ОСОБА_7, Рядова та Жовті Води та станцією призначення ОСОБА_5 залізниці були оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції підходу за наказом № 691 від 30.06.2016 р., № 694 від 01.07.2016 р. та № 714 від 06.07.2016 р., відповідно до Тарифного керівництва № 1 ( затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 р. № 317, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за №340/16356 ) розрахована плата за користування спірними вагонами за Відомостями форми ГУ-46 № № 11079267, 12079271, 09079265, 08079177, 090791787 09079266, 10079269, 08079268, 08079299, 08079176, 08079261 у загальній сумі 340 485,72 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 № 18079040 у загальному розмірі 12 044, 40 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу ПрАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, у зв’язку з неприйняттям вагонів вантажовласником – ПрАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу та відповідно про правомірність нарахування Відповідачу плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855, акти загальної форми складаються ( окрім іншого ), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження ( перевантаження ) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

При цьому, акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Положеннями п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Надані Позивачем акти загальної форми ГУ-23 відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами та містять підписи відповідних осіб.

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі, то місцевий суд в оскаржуваному рішенні обґрунтовано їх відхилив, пославшись на те, що взаємовідносини сторін щодо подачі та забирання вагонів регулюються Договором № ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч “Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства “Північний гірничо - збагачувальний комбінат”, яка примикає до станцій ОСОБА_5, Рядова ДП “ОСОБА_5 залізниці”. Відповідно до п. 6 цього договору “Вагони, що прибули на станцію ОСОБА_5 для ПАТ “Північний ГЗК” подаються локомотивом залізниці на одну з колій № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Рядова, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. При цьому, зайнятість приймально-відправних колій по станції ОСОБА_5, згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції, з урахуванням підводу під навантаження вагонів, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з «Північного ГЗК», обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій на станції.

Наведене знайшло підтвердження у п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 р. № 411 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 р. за № 50/1854.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затриманих вагонів відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

Даний висновок збігається з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в Листі від 12.06.2014 р. № 0701-11/96/715/14, що кореспондується з постановами ВГСУ по справах № № 904/5778/13, 904/5819/13, 904/6846/13, 904/3583/14.

Залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу Відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під'їзну колію.

Вказані факти засвідчено в складених на станції призначення ОСОБА_5 актах загальної форми ф. ГУ-23 № № 3112, 3113, 3120, 3121, 3122, 3123, 3127, 3128, 3130, 3134, 3136, 3138, 3139, 3145, 3147, 3148, 3151, 3167, 3168, 3170, 3171, 3172, 3173, 3174, 3175, 3177, 3179, 3180, 3183, 3188, 3190, 3191, 3196, 3197, 3198, 3200, 3201, 3208, 3209, 3210, 3211, 3212, 3219, 3220, 3221, 3224, 3225, 3226, 3227, 3236, 3241, 3248, 3249, 3256 , 3257, 3260, 3261, 3262, 3264, 3265, 3266, 3267, 3268, 3276, 3293, 3299 та 3300, які відповідальними працівниками Відповідача підписано без заперечень. Позивач у відповідності до п. 5 договору своєчасно повідомив Відповідача про готовність залізниці передати на під'їзну колію Відповідача вагони, щодо яких станцією ОСОБА_5 складено зазначені акти. Відповідні записи-повідомлення відображено в Книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф. ГУ-2.

Відповідач не надав відповідного доказу в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів та викладеного у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальній картці заперечення, яке не підпадає під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених п. 16 Правил користування вагонами та контейнерами. Письмові заперечення представників Відповідача, викладені ними при підписанні відомостей плати та накопичувальної картки, не свідчать, самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами викладених в цих запереченнях обставин, про недоведеність позивачем позовних вимог.

Що стосується доводів Скаржника про те, що затримка вагонів відбулася з вини залізниці, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. При цьому, підпунктом 14.2.1. пункту 14.2. Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 30.08.2005 р. за № 5076 визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинні бути вільними. Визначеної Договором домовленості між Залізницею та ПрАТ "Північний ГЗК" про незайнятість всіх або певних колій також не існує.

Таким чином, наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями ЄТП.

Отже, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, у т.ч. поїздів Відповідача.

Викладеним спростовується твердження Відповідача про його готовність прийняти спірні вагони на свою під'їзну колію та відсутність його вини у їх затримці.

Визначення наявності або відсутності технічної можливості у залізниці доставити спірні вагони, затримані на підходах, відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів ( Лист ВГСУ від 12.06.2014 р. № 0701-11/96/715/14).

Також, з огляду на встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, колегія суддів відхиляє решту доводів Відповідача, наведених в обґрунтування апеляційної скарги, які зводяться до оцінки дій диспетчерів з руху поїздів під час затримки означених вагонів, оскільки, як зазначено вище, для аналізу таких дій необхідно враховувати не лише наявність вільних колій на станції призначення в момент видання наказу про затримку вагонів на підходах до такої станції, а й низку інших чинників, які впливають на рух усіх поїздів та технологічних операцій як на спірній та суміжній ділянках залізниці загального користування, так і на під'їзних коліях Відповідача, без встановлення яких неможливо дослідити та встановити факт "штучної затримки" вагонів з вини відповідача.

Відтак лише безпосереднє дослідження судом графіків руху поїздів на конкретній ділянці, не надасть можливості перевірити правильність дій диспетчерів залізниці.

Доказами вини Відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення та правомірності дій залізниці щодо надання наказів – є акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів ф. ГУ-23а, витяги із Книг повідомлення про прибуття вантажу ф.ГУ-2, повідомлення про затримку вагонів, накази на затримку вагонів, відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46, та накладні оформлені працівниками залізниці у відповідності з вимогами діючих нормативно - правових документів: п. п. 4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, ст. ст.119, 125 Статуту залізниць України, умовам Договору сторін.

Відтак, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про правомірність нарахування Залізницею плати за користування вагонами в сумі 340 485,72 грн. та збору за зберігання вантажу в сумі 12 044,40 грн.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржене рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених ст. 104 ГПК України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 р. у справі № 904/12329/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 22.11.2017 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.М. Науменко

Суддя В.О. Кузнецов