Рішення № 70424827, 17.11.2017, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2017 року Справа № 923/885/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", смт Чабани Києво-Святошинського району Київської області

до Приватного підприємства "Агро-Максі", м. Каховка Херсонської області

про стягнення 70210 грн. 49 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність №1 від 04.04.2017;

від відповідача - не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Агро-Максі" (відповідач) про стягнення 15000 грн. основного боргу, 12541 грн 48 коп. 20 % річних, 5290 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 10402 грн 47 коп. штрафу та 26976 грн 08 коп. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 549, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193, 199, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 22, 44, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 19.09.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 10.10.2017. Двічі ухвалами суду від 10.10.2017 та від 31.10.2017 розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

Відповідач, належним чином тричі ухвалами господарського суду від 19.09.2017, від 10.10.2017, від 31.10.2017 повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду від 19.09.2017(т. 1 арк. 108), копіями витягів з реєстру вихідної поштової кореспонденції канцелярії Господарського суду Херсонської області від 10.10.2017, від 01.11.2017, копією фіскального чеку № 0117217 0111041 від 11.10.2017, копією списків згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Херсон-25с № 809 від 02.11.2017 (т. 1 арк. 120-123), проте відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

На день розгляду справи ухвали суду від 10.10.2017 та від 31.10.2017, надіслані на адресу відповідача, підприємством зв'язку до суду не повернуті.

Неявка представника відповідача у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між ТОВ «Агрозахист Донбас» (надалі - Продавець) та ПП «АГРО-МАКСІ» (надалі - Покупець) було укладено договір поставки № 36/15/КХ від 14.04.2015, за яким Продавець зобовязувався відпустити товар згідно п.1, а останній зобов'язувався прийняти товар та оплатити його.

Позивач належним чином виконував умови договору поставки, що підтверджується наступними документами: додаток № 36/15/01-Н від 14.04.2015 на суму 18000,00 грн., додаток № 36/15/01-Н від 26.05.2015 на суму 16816,00 грн., додаток № 36/15/02-ЗЗР від 26.05.2015 на суму 12460,50 грн., додаток № 36/15/04-Н від 02.06.2015 на суму 16721,00 грн., додаток № 36/15/03-ЗЗР від 16.06.2015 на суму 12910,08 грн., додаток № 36/15/02-ЗЗР від 18.06.2015 р. на суму 7366,42 грн., додаток № 36/15/07-ЗЗР від 25.06.2015 на суму 4153,50 грн., додаток № 36/15/08-ЗЗР від 26.06.2015 на суму 8698,94 грн., додаток № 36/15/09-ЗЗР від 08.07.2015 на суму 4251,00 грн., додаток № 36/15/10-ЗЗР від 17.07.2017 на суму 9785,90 грн., додаток № 36/15/11-ЗЗР від 11.09.2015 на суму 31033,60 грн., додаток № 36/15/012-ЗЗР від 21.09.2015 на суму 3185,15 грн., видаткова накладна № 2743 від 20.04.2015, видаткова накладна № 9992 від 26.05.2015, видаткова накладна № 9993 від 26.05.2015, видаткова накладна № 10395 від 02.06.2015, видаткова накладна №11137 від 17.06.2015, видаткова накладна № 11385 від 23.06.2015, видаткова накладна № 11575 від 30.06.2015, видаткова накладна № 11578 від 30.06.2015, видаткова накладна № 11925 від 09.07.2015, видаткова накладна № 12161 від 17.07.2015, видаткова накладна № 13659 від 14.09.2015, видаткова накладна № 13925 від 23.09.2015 (т. 1 арк. 60-83).

Разом за договором поставки № 36/15/КХ від 14.04.2015 було поставлено товару на загальну суму 145 382,09 грн.

Проте, в порушення умов договору, відповідач не розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, хоча претензій по виконанню позивачем взятих на себе зобов'язань у сторін не виникало.

На час звернення позивача з позовною заявою до суду вартість неоплаченого Товару за договором поставки № 36/15/КХ від 14.04.2015 становить 15000,00 грн.

Отже, у відповідача існує заборгованість в сумі 15000,00 грн., яка до цього часу не погашена.

Із огляду на наданий договір суд прийшов до висновку, що він за своєю природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з цим вимога про стягнення суми основного боргу - 15000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.7. Договору поставки № 36/15/КХ від 14.04.2015 передбачено, що у разі невиконання Покупцем зобовязань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобовязань передбачених розділом 3 даного Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості 20% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару 12541,48 грн. 20 % річних та 5290 грн. 46 коп. інфляційних втрат.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Ліга-Закон» перевірив розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 20% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 12541,48 грн. 20 % річних та 5290 грн. 46 коп. інфляційних втрат відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 7.1.1 договору сторони встановили, що Покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

Також пунктом 7.8 договору сторонами було обумовлено, що в разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно сплаченого Товару.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язань з оплати вартості поставленого товару 10402 грн. 47 коп. штрафу, 26976 грн. 08 коп. пені за період з 27.05.2015 по 24.05.2017 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Розрахунок штрафу та пені позивачем здійснено вірно. Судом перевірено.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Максі" (74800, Херсонська область, Каховський район, м. Каховка, вул. Велика Куликовська, 77А, код ЄДРПОУ 36346202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 4-В, код ЄДРПОУ 30048570) - 15000 грн. основного боргу, 12541 грн. 48 коп. 20 % річних, 5290 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 10402 грн. 47 коп. штрафу, 26976 грн. 08 коп. пені та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.11.2017

Суддя Л.М. Немченко