Рішення № 70424798, 14.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017Справа № 910/17323/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

про стягнення 22 940,75 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (надалі - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 22 940,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 14.11.2017р. Крім того, в порядку ст. 65 ГПК України зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати інформацію щодо полісу № АК/4940291.

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 9 309,94 грн.

Судом з урахуванням положень ст. ст. 22, 54 - 57 ГПК України прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги.

В судове засідання 14.11.2017р. представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте у поданому до суду клопотанні про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив суд розглянути справу за відсутності його представника.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 14 листопада 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2007р. між позивачем (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (страхувальник) було укладено Генеральний договір страхування № 47-07 по страхуванню засобів транспорту, цивільної відповідальності та від нещасних випадків (надалі - Договір страхування), відповідно до Додатку (Бордеро № 51_16 згідно заявки страхувальника від 01.07.2016р.) до якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню, зокрема, автомобіля "Шкода", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль), з терміном дії з 00.00 годин місцевого часу 07.06.2007р. на невизначений термін, але не менше 1 року. Договір автоматично продовжує термін дії з 07 червня кожного року, якщо він не розривається однією із сторін.

28.12.2016р. о 10:10 год. в м. Одеса ОСОБА_1 припаркувавши автомобіль "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_2 на території ТЦ «Рів'єра» при виході з автомобіля зі сторони водія не впевнилась у відсутності транспортних засобів відкрила ліві передні водійські двері, на які було здійснено наїзд автомобілем "Шкода", реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2017р. у справі №522/262/17 ОСОБА_1 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до наданого позивачем Звіту № 02-017 спеціаліста-оцінювача по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Skoda Octavia від 14.02.2017р. вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових (Ез = 0,00) становить 22 315,79 грн.

Згідно рахунку-акту виконаних робіт СТО (ТОВ «Н Моторс Юг») № НМЗНа-22055 від 17.02.2017р. вартість ремонту транспортного засобу "Шкода", реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 33 487,72 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №150012 від 17.03.2017р. розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 22 940,75 грн.

З урахуванням звіту спеціаліста-оцінювача та рахунку-акту виконаних робіт СТО, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в сумі 22 940,75 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 3347 від 03.04.2017р. на вказану суму.

У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату ДТП була застрахована у відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про виплату страхового відшкодування в розмірі 22 940,75 грн. та протягом перебування справи у провадженні суду у зв'язку з добровільною оплатою частини боргу на суму 13 630,81 грн., зменшив розмір позовних вимог до суми 9 309,94 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Позивачем з урахуванням Звіту спеціаліста-оцінювача та рахунку-акту виконаних робіт СТО, на підставі складеного ним Страхового акту №150012 від 17.03.2017р. виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 22 940,75 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП, була застрахована відповідачем на підставі Полісу №АК/4940291.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АК/4940291 розмір франшизи становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності по майну - 100 000,00 грн., отже, відповідач має відшкодувати позивачеві суму страхового відшкодування в розмірі 22 315,79 грн. (виплачена позивачем сума страхового відшкодування, виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей та нульової франшизи за полісом).

Відповідачем свій обов'язок зі сплати суми страхового відшкодування, як зазначає сам позивач, виконав частково, сплативши 13 630,81 грн., отже з відповідача має бути стягнуто 8 684,98 грн. (22 315,79 грн. - 13 630,81 грн.).

Решта вимог позивача в розмірі 624,96 грн. задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та франшизи за Полісом обов'язкового страхування, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку здійснити виплату позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 8 684,98 грн.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/17323/17 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 8 684,98 грн.

Судовий збір у розмірі 1 492,59 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (ідентифікаційний код 20782312, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (ідентифікаційний код 16285602, адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33) 8 684,98 грн. (вісім тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 98 коп.) суми страхового відшкодування та 1 492,59 грн. (одну тисячу чотириста дев'яносто дві гривні 59 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.2017р.

Суддя С.М. Морозов