Вирок № 70421477, 20.11.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/6838/17

провадження № 1-кп/415/824/17

ВИРОК

Іменем України

20.11.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Голуб І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12017130240001711 від 20.08.2017 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лісна Слобідка, Коломийського району, Івано-Франківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової частини А4267, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи на службі за контрактом, згідно з наказом командира військової частини А4267 № 5 від 05.07.2017 року був зарахований в списки особового складу військової частини А4267 та призначений на посаду старшого навідника 1-го гаубичного артилерійського взводу 3-ї гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, де проходить службу й по теперішній час.

Проходячи військову службу у військовій частині А4267 солдат ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 68 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний додержуватись вимог Конституції України, Законів України, Статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів з питань, що регламентують проходження ним військової служби, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, знати посади, військові звання і прізвища своїх прямих начальників до командира з'єднання включно, не допускати вчинення злочинів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, бути взірцем належної поведінки, виконуючи службові обов'язки, не вживати алкогольних напоїв.

Незважаючи на це, ОСОБА_1, діючи всупереч вимог вищенаведеного законодавства, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на злочинний шлях, та скоїв злочин за наступних обставин:

17 серпня 2017 року, більш точніше час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 маючи умисел на незаконне придбання та виготовлення наркотичного засобу без мети збуту - для особистого вживання, знаходячись у звільненні, поблизу смт. Золоторьовка Попаснянського району Луганської області, виявив речовину рослинного походження, схожу на рослини коноплі, шляхом зривання та сушіння виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, маючи умисел на незаконне зберігання помістив його до картонного коробу чорного кольору та поклав його до рюкзаку. Після чого ОСОБА_1, маючи умисел на незаконне зберігання та перевезення наркотичного засобу без мети збуту повернувся до розташування частини А4267, де незаконно зберігав виготовлений ним наркотичний засіб для подальшого власного вживання, у рюкзаку, який він поклав до особистих речей у розташуванні частини А4267.

20 серпня 2017 року, ОСОБА_1, приблизно о 13 годині 00 хвилин, маючи умисел на зберігання та перевезення наркотичного засобу без мети збуту, взяв рюкзак, всередині якого був наркотичний засіб та направився з смт. Золоторьовка Попаснянського району Луганської області, на автобусі сполученням «Золотарьовка - Лисичанськ» до м. Лисичанська Луганської області. Приблизно о 01 годині 00 хвилин, коли ОСОБА_1 повертався до розташування частини А4267 пішки зі звільнення, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне зберігання та перевезення наркотичних засобів без мети збуту, направився до блок - посту напрямком «Лисичанськ-Бахмут», який розташований на виїзді в м. Лисичанськ у напрямку смт. Золоторьовка Попаснянського району Луганської області, де був зупинений співробітниками РПСПОП «Тернопіль» для перевірки документів підтверджуючих особу та встановлення наявності заборонених предметів, в ході якої під час огляду особистих речей було виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс. Згідно висновку експерта № 19/113/8-2/868е від 04 вересня 2017 року, загальною масою в перерахунку на суху речовину 5,58 грама.

Таким чином, військовослужбовець військової частини А4267 солдат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зберігав при собі картонний короб чорного кольору з особливо небезпечним наркотичним засобом, у висушеному стані - канабісом, загальною масою 5,58 грами, поки не був викритий правоохоронними органами на блок - посту напрямом «Лисичанськ - Бахмут», який розташований на виїзді з м. Лисичанськ у напрямку смт. Золоторьовка Попаснянського району Луганської області.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що дійсно, він 17 серпня 2017 року, він поблизу смт. Золоторьовка Попаснянського району Луганської області, виявив речовину рослинного походження, схожу на рослини коноплі, яку зірвав, висушив, виготовивши при цьому наркотичний засіб - канабіс для особистого вживання без мети збуту, який помістив до картонного коробу чорного кольору та поклав до рюкзаку. Після чого, він повернувся до розташування частини А4267, де зберігав виготовлений ним наркотичний засіб для подальшого власного вживання, у рюкзаку, який він поклав до особистих речей у розташуванні частини А4267. 20 серпня 2017 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, взяв рюкзак, всередині якого був наркотичний засіб та направився з смт. Золоторьовка Попаснянського району Луганської області на автобусі сполученням «Золотарьовка - Лисичанськ» до м. Лисичанська Луганської області, а приблизно 01 годині 00 хвилин, повертаючись до розташування частини А4267 пішки зі звільнення, на блок - посту «Лисичанськ-Бахмут», який розташований на виїзді в м. Лисичанськ, був зупинений співробітниками поліції, якими, в ході проведення огляду місця події, було виявлено та вилучено вищевказаний наркотичний засіб. Він є учасником АТО, однак статусу учасника бойових дій не отримував. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та суворо не наказувати.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений , правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у незаконному виготовленні, придбанні, перевезенні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, повністю доведена, а його дії органами досудового розслідування за ч. 1 ст. 309 КК України кваліфіковані вірно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який має постійне місце проживання, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває(а.с 42,43), за місцем служби характеризується задовільно (а.с 40), за місцем проживання характеризується добре (а.с.45), раніше не судимий, є учасником АТО;

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення ним нових злочинів, приймаючи до уваги визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, а також, що є учасником АТО, раніше не судимий, що за місцем служби характеризується задовільно, має постійне місце проживання за яким характеризується добре, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе із призначенням покарання - у виді штрафу, в межах, передбачених санкцією ч.1 ст.309 КК України, що на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 19/113/8-2/868е від 04.09.2017 року (а.с. 19-21), витрати у сумі 618 гривень 50 копійки (а.с.18) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- чорна паперова коробка із прозорим пакетом всередені, металевий предмет із залишками речовини сіро-зеленого кольору, екстракт канабісу, масою у перерахунку на суху речовину - 0,016 грама, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, масою у перерахунку на суху речовину - 5,58 грама, що відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 25.10.2017 року складає 5,38 грама (після проведення експертизи в ході якої витрачено 0,2 грами) та квитанції №388 від 25.10.2017 року (а.с.22, 23), знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - підлягають знищенню.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить - 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів №19/113/8-2/868е від 04.09.2017 року у сумі 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 50 коп. (отримувач УДКСУ у м.Лисичанськ 24060300, код 37800278, Банк ГУДКСУ у Луганській області МФО 804013, р/р31117115700051).

Речові докази:

- чорна паперова коробка із прозорим пакетом всередені, металевий предмет із залишками речовини сіро-зеленого кольору, екстракт канабісу, масою у перерахунку на суху речовину - 0,016 грама, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, масою у перерахунку на суху речовину - 5,58 грама, що відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 25.10.2017 року складає 5,38 грама (після проведення експертизи в ході якої витрачено 0,2 грами) та квитанції №388 від 25.10.2017 року, знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова