Ухвала суду № 70420411, 22.11.2017, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/1200/17

У Х В А Л А

іменем України

"22" листопада 2017 р. суддя Долинського районного суду Степанов С.В.

розглянувши в м. Долинська матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Долинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Кіровоградській області, третя особа Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зняття арешту з майна на нижче вказаних підставах.

Після смерті матері позивача залишилось нерухоме майно, яке на даний час, слід вважати спадковим майном, а саме: 4-х кімнатна квартира, за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка за адресою: Кіровоградська обл., м. Долинська, вул. Давидова, 22 (кадастровий номер земельної ділянки 3521910100:12:001:0062). 07.06.2017 р. до Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області, позивачем подана заява про прийняття спадщини за законом, як спадкоємцем першої черги (ч.І.ст. 1261, ч. 1.2.5 ст. 1268, ч. 1,2 ст. 1269. ч.І ст. 1270 ЦК України). Зареєстрована спадкова справа № 68/2017 від 07.06.2017 р. у спадковому реєстрі за № 60753358 (копія витягу про реєстрацію спадкової справи № 47980959 від 07.06.2017 р. додається).Після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини, 05.09.2017 р. позивач звернулася до Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області у порядку ч. 1 ст. 1296, ч. 1 ст. 1297. ч. 1 ст. 1298 ЦК України, з заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, отримала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 538/02-31 від 07.09.2017 р., у відповідності до підпункту 4.17 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту та витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 234612915 від 05.09.2017р.

Позивач вважає, що положення ЦК України щодо відкриття та прийняття спадщини та положення щодо захисту права власності є підставою для зняття арешту та зобов’язання органів ДВС щодо внесення відповідних змін до реєстрів незалежно від підстав накладення арешту.

Дослідивши матеріали позову, суд приходить до наступних висновків

Зідно положень розділів 3 та 7 ЦПК України, п.2 та п.5 Постанови Пленуму ВСС від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимої щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судов рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № боб-ХІУ «Про виконавче провадження» (у редакці Закону України від 04 листопада 2010 року№2б77-УІ) (далі - Закон про виконавче провадження).

У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, яки не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержате (іпотекодержатель) або кредитор.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчої провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вичинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підляга розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративної судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею бо Закону про виконавче провадження.

У разі ж пред'явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляд під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом і части першої статті 205 ЦПК.

З матеріалів позову вбачається, що позов пред’явлено до органу ДВС, а не до боржника, особи, в інтересах якої накладено арешт на майно, чи до особа, якій передано майно. Згідно ж положень розділу 7 ЦПК України на дії посадових осіб ДВС, може бути подано скаргу у порядку судового контролю за виконанням судових рішень у порядку визначеному ст.ст. 383, 384 ЦПК України. А отже позивачем помилково пред’явлено позовні вимоги до органу ДВС , оскільки вони не підлягають розгляду у порядку позовного провадження у цивільному судочинстві.

Таким чином, з огляду на те, що опис та арешт майна проводився державним виконавцем, то з вимогами до органу ДВС зацікавлена особа може звернутись до суду, у порядку судового контролю за виконанням судових рішень шляхом подання скарги скарги від імені сторони виконавчої провадження в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК.

В той же час у випадку наявності спору про право цивільне з приводу належності майна, має бути ініційовано позовне провадження, проте відповідачами в такій справі справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Згідно ст. 15 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється у порядку позовного, наказового чи окремого провадження.

Частиною 2 статті 122 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, провадження по справі не може бути порушене у порядку позовного провадження, а отже слід відмовити у відкритті провадження. Вимоги до виконавчої служби, як органу, що здійснює виконання судового рішення, можуть бути ініційовані шляхом подання скарги від імені сторони виконавчої провадження в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК. Вимоги ж стосовно протиправності дій виконавчої служби, як державного органу, можуть бути ініційовані у порядку та на умовах визначених КАС України та підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

За наведених підстав, враховуючи відсутність компетенції суду щодо розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства, суд керуючись ст.15, ст.122 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Долинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Кіровоградській області, третя особа Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області про зняття арешту з майна.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’яти днів після отримання копії до апеляційному суду Кіровоградської області через місцевий суд.