Рішення № 7041838, 01.12.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.2009                                                             Справа №15/85

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфічний центр „Максим”, м. Луганськ

до приватного підприємства „Синевир-К”, м. Свалява

про стягнення 39001,44 грн., в тому числі 24375,90 грн. основного боргу, 9750,36 грн. пені та 4875,18 грн. штрафу,

Суддя –Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача –не з’явився;

від відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю „Поліграфічний центр „Максим” заявлено позов до приватного підприємства „Синевир-К” про стягнення 39001,44 грн., в тому числі 24375,90 грн. основного боргу, 9750,36 грн. пені та 4875,18 грн. штрафу.

Сторони явку уповноважених представників на засідання суду не забезпечили.

Відповідач вимоги ухвал суду від 28.10.09 та від 17.1.09 щодо подання витребуваних документів не виконав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (повідомлення про вручення поштових відправлень отримані ним 05.11.09 та 20.11.09).

З огляду на викладене, справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

СУД ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю „Поліграфічний центр „Максим” (виконавець) та приватним підприємством „Синевир-К” (замовник) 05 серпня 2009 року укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції №07/05, за умовами якого виконавець виготовляє продукцію у відповідності до договору та затвердженим оригіналом-макетом, а замовник зобов’язується оплатити та прийняти продукцію по накладній.

На виконання договору на підставі видаткової накладної №287фл від 07.09.09 (арк. спр. 11) та довіреності ЯПС№468703 від 04.09.09 (арк. спр. 12) відповідач отримав поліграфічну продукцію на суму 30375,90 грн.

Згідно п. 2.2. договору відповідач взяв на себе зобов’язання сплачувати позивачу грошові кошти згідно з виставленими рахунками або специфікаціями в наступні строки: 50 % передоплата за продукцію та 50 % на протязі 5 банківських днів з моменту отримання виготовленої продукції.

Приватне підприємство „Синевир-К” частково розрахувалося за виготовлену продукцію на суму 6000,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією витягу з банківського рахунку позивача (арк. спр.13).

На день подання позовної заяви (26 жовтня 2009 року) заборгованість відповідача склала 24375,90 грн. основного боргу.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 №436-IV з наступними змінами та доповненнями, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV з наступними змінами та доповненнями, господарське зобов’язання (зобов’язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені належними доказами. Зокрема, договором на виготовлення поліграфічної продукції №07/05 від 05.08.09, видатковою накладною №287фл від 07.09.09, довіреністю ЯПС№468703 від 04.09.09.

Крім того, відповідач частково оплатив виготовлену продукцію, чим також визнав факт отримання продукції.

Вказані вимоги відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню: порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача на його користь 24375,90 грн. основного боргу.

П. 5.2. договору передбачено, що при порушенні строків оплати поліграфічної продукції, замовник сплачує пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. На підставі викладеного, позивачем нараховано пеню у розмірі 9750,36 грн. за період прострочки оплати з 12.09.09 по 21.10.09 (40 днів).

Однак згідно з Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.69 (з наступними змінами та доповненнями) за прострочення платежу пеня сплачується в розмірі, встановленому за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пояснення позивача №91 від 06.11.09 (арк. спр. 34-40) щодо стягнення пені у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” з посиланням на договір сторін, ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України та на постанову Вищого господарського суду України №20-12/071 від 25.01.07 судом не береться до уваги з огляду на наступне.

Правило ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України є загальним і не виключає застосування спеціальних правил Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” щодо обмеження пені за прострочення виконання грошових зобов’язань.

У розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України наведені у вказаній постанові касаційної інстанції твердження не є підставами звільнення від доказування.

Крім того, судова практика не є усталеною. Наприклад, постановою Вищого господарського суду України №9/269-04 від 26.01.06 зазначено, що судом застосовуються положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, яким розмір пені за прострочення грошових зобов’язань обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення.

З урахуванням вищезазначеного, судом перераховано розмір пені за несвоєчасну оплату продукції, який склав 533,92 грн. і підлягає стягненню.

Сторонами також передбачена відповідальність у виді 20% штрафу за прострочення оплати продукції понад 30 днів (п. 5.4. договору) від неоплаченої замовником суми; цей штраф складає 4875,18 грн., і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства „Синевир-К”, вул. Менделєєва, б. 1, м. Свалява (р/р260020104463 ЗАТ „ПроКредит Банк” м. Київ, МФО 320984, код ЄДРПОУ 34154253) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфічний центр „Максим”, вул. Челюскінцев, 16 а, м. Луганськ (р/р 26003134108 в „Райффайзен банк „Аваль” м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 24852989) суму 29785 /Двадцять дев’ять тисяч сімсот вісімдесят п’ять/ грн. 00 грн., в тому числі 24375,90 грн. основного боргу, 533,92 грн. пені та 4875,18 грн. штрафу, а також суму 297 /Двісті дев’яносто сім/ грн. 85 коп. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 180 /Сто вісімдесят/ грн. 23 коп. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Н.М. Ващиліна