Рішення № 7041806, 08.12.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "08" грудня 2009 р. Справа № 18/1678

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Пакляченко Р.В., довіреність №1 від 23.01.2008р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ДМ - продукт" (м.Житомир)

до Дочірнього підприємства Торговий дім "Житомирхліб" Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" (м.Житомир)

про стягнення 2785,72грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог від 08.12.2009р., а.с.26),

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 2695,27грн., з яких: 2500,02грн. основного боргу, 153,34грн. пені та 41,92грн. 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, в судове засідання подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач здійснив перерахунок суми пені, в зв'язку з цим просить стягнути з відповідача 2785,72грн., з яких: 2500,02грн. - сума основного боргу; 236,80грн. - пеня; 48,90грн. - 3% річних.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на збільшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 2785,72грн.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, (про що свідчить підпис представника відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.24).

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали господарської справи суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2009р. між ТОВ фірмою "ДМ-продукт" (Постачальник, позивач) та ДП Торговий дім "Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №151/2 (а.с.9-10), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити й передати у власність покупця продовольчі товари, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і вчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (п.1.1).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення (накладної), які є невід'ємною частиною даного договору. Підписання замовлення (накладної) означає згоду покупця з умовами поставки й оплати товару (п.1.2).

На виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4534,33грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0301930 від 31.03.2009р. (а.с.13).

Пунктом 4.2 договору сторони встановили, що при поставці на умовах часткової передоплати або на умовах відстрочки оплати за поставлений товар строки оплати наступають після 14 календарних днів з дати одержання від постачальника партії товару, дата поставки є дата, яка вказана у видатковій накладній, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або внесення готівки в касу підприємства на підставі замовлення (накладної).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково на суму 2034,31грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 2500,02грн., у зв'язку з чим 29.08.2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити вказану заборгованість, однак відповідач претензію залишив без відповіді та задоволення (а.с.14,16).

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Заборгованість відповідача за отриманий товар в сумі 2500,02грн. на час розгляду справи не змінилась, що підтверджується довідкою позивача (а.с.28).

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 2500,02грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.8.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 236,80грн. (а.с.29).

Як свідчить протокол розбіжностей від 01.01.2009р. сторони узгодили розбіжності за договором поставки продуктів харчування та виклали п. 8.2 договору в наступній редакції:

"За прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу".

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його правильним, оскільки пеня у розмірі 236,80грн. нарахована з врахуванням умов договору та вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов’язання 48,90грн. 3% річних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.29) приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовольняє позов у цій частині.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст.33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості та заперечень проти позову не надав, розрахунок пені та річних не спростував.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 2785,72грн., з яких: 2500,02грн. - сума основного боргу; 236,80грн. - пеня; 48,90грн. - 3% річних.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 193, 229 ГК України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Торговий дім "Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб" (10003, м.Житомир, вул.Лесі Українки, 33, код ЄДРПОУ 32520095)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ДМ - продукт" (10002, м.Житомир, майдан Смолянський, 3, код ЄДРПОУ 31739140):

- 2500,02грн. - основного боргу;

- 236,80грн. - пені;

- 48,90грн. - 3% річних;

- 102,00грн. витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 3прим.:

-------------------------------

1 - до справи;

2,3 - сторонам