Ухвала суду № 70416218, 15.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 року м. Київ К/800/27775/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року

у справі 804/15666/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурс-Гарант»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промресурс-Гарант» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Інспекції від 30 жовтня 2015 року № 0002642204 (форми «В4»), № 0002652204 (форми «Р»), № 0002662204 (форми «Р»).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти рішення, яким направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги Інспекції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, Інспекцією подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження Інспекція вказувала на обставини попереднього звернення з апеляційною скаргою та її повернення у зв'язку з несплатою судового збору та відсутності коштів на сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року, наведені Інспекцією в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу Інспекції залишено без руху та надано тридцятиденний строк з дати отримання ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску строку.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідач надіслав клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в якому навів ті самі обставини для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, які ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року визнано неповажними.

Відповідно до частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Оскільки причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визнані судом неповажними і відповідач повторно вказав ті ж самі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції з дотримання положень Кодексу адміністративного судочинства України відмовив у відкритті апеляційного провадження ухвалою від 25 січня 2017 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.