Постанова № 70415502, 21.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1165/17

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області про визнання протиправними дій щодо повернення матеріалів доданих до клопотання про безоплатну приватизацію земельної ділянки, про зобовязання повторно розглянути клопотання від 30.09.2016 року про безоплатну приватизацію земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо повернення їй супровідним листом від 07.12.2016 року № К-6222/6-16-СГ, матеріалів, які були додані до клопотання від 30.09.2016 року про безоплатну приватизацію земельної ділянки, на доопрацювання;

- зобовязати відповідача повторно розглянути заяву від 30.09.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га. за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення загальної площею 103,1161 га., кадастровий номер 4824585000:02:000:0524, що розташована в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

Постановою від 18 липня 2017 року, ухваленою в порядку письмового провадження, Миколаївський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити її адміністративний позов.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки залишив поза увагою порушення відповідачем вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, яка не передбачає такої дії як повернення матеріалів на доопрацювання.

Також апелянт зазначає, що включення певних земельних ділянок до переліку земельних ділянок щодо передачі їх у власність учасника АТО, не позбавляє її права на отримання земельної ділянки в межах цих земельних ділянок, оскільки розгляд заяв учасників АТО є першочерговим, а не виключним.

Головне управління Держгеокадастру України у Миколаївській області письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції» з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру і обласним та Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування доручено визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сімям загиблих учасників антитерористичної операції.

На виконання зазначеного розпорядження, відповідно до клопотання Відділу Держгеокадастру у Новобузькому районі Миколаївської області № ДС 22-14.18-0.5-987 від 27.05.2016 року, Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області прийнятий наказ від 03.06.2016 року № 79 «Про визначення переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані учасникам антитерористичної операції».

Суд першої інстанції також встановив, що 30.09.2016 року позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

07.12.2016 року відповідач повернув клопотання, оскільки земельна ділянка, зазначена позивачем в графічних матеріалах доданих до клопотання від 30.06.2016 року, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03.06.2016 № 79 входить в межі земельної ділянки, визначеної для відведення учасникам АТО та сімям загиблих учасників АТО.

Посилаючись на приписи ч.ч. 6, 7 ст. 118, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, встановив, зазначаючи, що земельна ділянка, зазначена позивачем у клопотанні від 30.09.2016, відповідно до наказу відповідача від 03.06.2016 року визначена для відведення учасникам антитерористичної операції та сімям загиблих учасників антитерористичної операції, суд першої інстанції дійшов висновку, що ця обставина є підставою для відмови у наданні дозволу позивачу внаслідок невідповідності місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Також суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги в частині зобовязання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 30.06.2016 задоволенню не підлягають, оскільки дане клопотання вже розглянуто відповідачем відповідно до вимог Земельного кодексу України, та позивач повідомлений про результати його розгляду.

При цьому суд першої інстанції зауважив, що позивач не позбавлена права повторно звернутись до відповідача, надати всі необхідні документи для отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та обрати вільну земельну ділянку.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач всупереч ст.71 КАС України не довів, ті обставини, якими він обґрунтовує позов.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що 03 жовтня 2016 року засобами поштового звязку, ОСОБА_1 направила до Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області заяву від 30.09.2016 року в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га. за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення загальної площею 103,1161 га., кадастровий номер 4824585000:02:000:0524, що розташована в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

До заяви апелянт додав копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копію інформаційної довідки від 05.09.2016 року № 67329421, копію витягу від 12.09.2016 року № НВ-4802515532016, графічні матеріали (а.с. 7-10).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення заява та додані до неї документи були отримання відповідачем 11 жовтня 2016 року (а.с. 9).

Відповідно до матеріалів справи (а.с. 11) за результатами розгляду поданої апелянтом заяви та доданих до неї документів, Головне управління Держгеокадастру України у Миколаївській області повернуло ОСОБА_1 зазначені матеріали на доопрацювання.

Повернення матеріалів здійснено листом № К-6222/6-16-СГ від 07.12.2016 року.

Підставою для повернення матеріалів зазначено зясування відповідачем того, що бажана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, які призначені для відведення у власність учасника АТО у межах норм безоплатної приватизації, що підтверджено наказом Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області № 79 від 03.06.2016 року.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України, встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, за приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України, може прийняти два рішення - про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивоване рішення про відмову у наданні такого дозволу.

Повернення заявнику документів на доопрацювання не передбачено нормами Земельного кодексу України, зокрема ч. 7 ст. 118.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта щодо протиправності дій відповідача стосовно повернення матеріалів на доопрацювання, та про помилковість висновків суду першої інстанції щодо вчинення відповідачем дій, які передбачені законом.

При цьому апеляційний суд зазначає, що у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 16) Головне управління Держгеокадастру України у Миколаївській області, посилаючись на безпідставність позовних вимог, послалось саме на відмову у задоволенні клопотання апелянта з підстав передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України, з чим погодився суд першої інстанції. Проте зазначені обставини, які суд першої інстанції вважає встановленими, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовані матеріалами справи, оскільки лист, яким апелянту повернуті матеріали додані до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не є рішенням відповідача, прийнятим в наслідок розгляду відповідної заяви.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки відповідач, повертаючи апелянту додані до заяви матеріали на доопрацювання, діяв не у відповідності до вимог закону, а тому ці дії мають бути визнані протиправними та зобовязано відповідача повторно розглянути подане апелянтом клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права та до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, відповідно до ст. 202 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена, оскаржена постанова скасована та ухвалена нова постанова про задоволення адміністративного позову.

Судові витрати понесені апелянтом, мають бути відшкодовані відповідачам в повному обсязі в розмірі 2 048 грн. (а.с. 3, 42, 53), відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 6, 11, 69-71, 94, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 202, 207, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області щодо повернення ОСОБА_1 заяви щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га., розташованої в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

Зобовязати Головне управління Держгеокадастру України у Миколаївській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.09.2016 року, надіслану засобами поштового звязку 03.10.2016 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га., розташованої в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області (код ЄДРПОУ - 39825404) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судові витрати, сплачений судовий збір, в розмірі 2 048 грн. (дві тисячі сорок вісім гривень), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець