Ухвала суду № 70415258, 21.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 810/1549/17 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Чаку Є.В.

Секретар судового засідання: Хаврат О.О.

За участі:

Позивача: ОСОБА_2;

Представника відповідача: Павленко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.06.17р. у справі №810/1549/17 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зобов'язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.17р. адміністративний позов задоволено: зобов'язано ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві виплатити Позивачу середній заробіток за весь час затримки у виплаті належних йому при звільненні сум за період з 27.01.16р. по 27.01.17р. у розмірі 55 956, 60 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що при звільненні Позивача зі служби відповідачем були у повному обсязі здійснені розрахунки належних при звільненні сум. Виплата у розмірі 432,78 грн. була здійснена на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.16р. №77 «Про внесення змін до постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078 та від 09.12.2015 № 1013», прийнятої після звільнення Позивача, але застування якої визначено з 01.12.2015 року та яка вплинула на розміри посадових окладів працівників територіальних органів ДФС України. Також апелянт вказує на пропуск строку звернення з позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач працював у ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві з 04.12.14р. (наказ №13-о від 04.12.14р. «Про призначення працівника») по 27.01.16р. (наказ №14-о від 25.01.16р. «Про звільнення працівника»).

Через рік після звільнення, 27.01.17р. на картковий рахунок Позивача надійшли кошти у сумі 432,78 грн. з призначенням платежу «Зарплата. Державна податкова».

У зв'язку з цим, Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому середнього заробітку за весь час затримки належних до виплати при звільненні сум.

У відповідь на заяву, відповідач повідомив, що при звільненні зі служби з Позивачем був проведений розрахунок у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства, із врахуванням: окладу і надбавки за вислугу державного службовця пропорційно відпрацьованому часу, а також належних компенсаційних виплат за невикористану відпустку. Премія за січень була виплачена у лютому відповідно до Положення про преміювання працівників ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, затвердженого наказом ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 19.01.16р. №16.

Під час розгляду справи у суді відповідач пояснив, що доплата у сумі 432,78 грн. була здійснена Позивачу на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.16р. № 77, яка набрала законної сили після звільнення Позивача зі служби, однак поширює свою дію до правовідносин, що виникли з 01.12.15р.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були здійснені розрахунки належних при звільненні сум не у повному обсязі, що є правовою підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки у виплаті належних Позивачу сум.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №1013 від 09.12.15р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (надалі - постанова Уряду №1013).

Пунктом 6 постанови Уряду №1013 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 грудня 2015 року.

Постанова набрала законної сили 15.12.15р.

Підпунктом 3 пункту 1 цієї постанови передбачено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено нормативно-правовими актами згідно з переліком.

Пунктом 4 вказаної постанови передбачено, що керівникам установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери та органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів забезпечити внесення змін до штатного розпису установ, закладів та організацій, відповідних органів з урахуванням нових розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати).

Тобто, грудня 2015р. відбулось підвищення розміру заробітної плати (посадового окладу) працюючих державних службовців.

Як свідчать обставини справи, наказом Інспекції від 13.07.15 року №195-о Позивача переведено з 14.07.15 року з посади начальника управління оподаткування юридичних осіб на посаду заступника начальника управління - начальника відділу координаційно-моніторингово управління, як такого, що успішно пройшов стажування.

У подальшому, наказом Інспекції від 15.12.15 року № 397-О «Про встановлення посадових окладів» та постанови Уряду №1013 Позивачу серед інших працівників контролюючого органу встановлено з 01.12.15 року підвищений посадовий оклад у розмірі 1779 грн. на місяць.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Постанови №1013 посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) працівників підвищуються відповідно до збільшення розміру посадового окладу працівника 1 тарифного розряду Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. N 1298, з встановленням з 1 грудня 2015 р. у штатному розписі посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери у таких розмірах: 1 тарифного розряду - 1378 гривень.

Тобто, посадовий оклад, зокрема керівників працівників контролюючого органу не повинен бути меншим за 1723 грн.

Як свідчать обставини справи, Позивача було переведено з 14.12.15 за особистою заявою з вищезазначеної посади на посаду головного державного інспектора відділу аналізу та моніторингу забезпечення надходжень координаційно-моніторингово управління.

Згідно наданого до матеріалів справи переліку змін №1 до штатного розпису складеного на виконання вимог Наказу ДФС України від 12.03.2016 року № 209 та постанови КМУ від 11.02.2016р № 77 до внесення змін посадовий оклад головного державного інспектора відділу координації бюджетного процесу становив 1418 грн. на місяць, а після внесення змін - 1723 грн. на місяць (перша та четверта сторінки переліку змін №1).

Втім, як свідчать обставини справи, на момент звільнення Позивача з ним проведено розрахунок не у повному обсязі, зокрема, за період грудень 2015 року та січень 2016 року було здійснено без врахування вимог наказу Інспекції від 15.12.15р. № 397-О «Про встановлення посадових окладів» та постанови Уряду №1013, внаслідок чого недоплачено суму основного окладу за грудень 2015 року у розмірі 185,65 грн., за вислугу державних службовців за грудень 2015 року у розмірі 27,85 грн., основного окладу за січень 2016 року у розмірі 272,89 грн., грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні за січень 2016 року у розмірі 9 грн., за вислугу державних службовців за січень 2016 року у розмірі 40,93 грн.

З врахуванням автоматичного утримання з цих сум податку з доходів фізичних осіб, проф.внесків та військового збору всього на суму 103,54 грн., виплаті при звільненні Позивачу підлягала сума - 432,78 грн.

Отже, на момент звільнення Позивача діяла постанова Уряду № 1013, яка передбачала виплату заробітної плати, виходячи з підвищених розмірів посадових окладів, а тому посадовий оклад мав розраховуватись починаючи з грудня 2015 року із врахуванням цієї Постанови.

Доводи апелянта про те, що виплата у розмірі 432,78 грн. була здійснена на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.16р. №77 «Про внесення змін до постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078 та від 09.12.2015 № 1013», прийнятої після звільнення Позивача, але застосування якої визначено з 01.12.2015 року - необґрунтовані та не заслуговують на увагу, оскільки вказаною постановою не встановлювались нові посадові оклади для державних службовців, а лише вносились зміни до Постанови Уряду №1013 від 09.12.15р. в частині звуження кола осіб, на яких поширюється дія постанови Уряду № 1013. Зокрема, постановою Уряду №77 обмежено категорію працівників, на яких поширюється дія постанови № 1013, а саме виключено з кола осіб військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та поліцейських.

Отже, відсутні правові підстави вважати, що постанова Уряду №77 вплинула на розміри посадових окладів працівників територіальних органів ДФС України.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті визначаються Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (в редакції чинній на момент проходження Позивачем публічної служби; надалі - Закон № 3723-XII).

Цим законом не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні державних службовців.

Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 17 липня 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальну законі.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми трудового законодавства.

Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника визначений Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналізуючи вищезгадані норми матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, за висновком Верховного Суду України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21 листопада 2011 року у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

За правилами частини 2 статті 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, що різниця у заробітній платі у сумі 432,78 грн. мала б бути виплачена Позивачу при його звільненні, втім така сума була виплачена з вини відповідача через рік після його звільнення, - має місце несвоєчасний розрахунок при звільненні, що є правовою підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Та обставина, що зміни до штатних розписів були внесенні із запізненням, що призвело про неповної виплати Позивачу належних при звільненні сум не є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності передбаченої статтею 117 КЗпП.

Як роз'яснило Міністерство соціальної політики України у своєму листі від 16.12.15р. №19113/0/14-15/3 «Щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.15р. №1013» з метою своєчасного забезпечення нарахування працівникам належних за грудень цього року виплат, зміни до штатних розписів мають бути внесені незалежно від внесення змін міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади до власних нормативно-правових актів з цього питання.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 8 Порядку №100 установлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, термін розрахунку - останні два повних робочих місяці, тобто листопад, грудень 2015.

Середньоденна заробітна плата складає: 6 476, 94 грн. (листопад 2015 ) + 3293, 15 грн. (грудень 2015 року) : 44 робочі дні за два місяці (21 робочі дні у листопаді 2015 року та 23 робочий день у грудні 2015 року) = 222,05 грн.

Період невиплати належної заробітної плати з 27.01.16р. по 27.01.17р. рік (день повного фактичного розрахунку ) становить 252 робочих дні.

Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 55 956 грн. (222,05 грн.* 252 робочі дні).

Покликання апелянта на пропуск строку звернення до суду також не заслуговують на увагу.

Частиною 1 ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частиною 1 статті 233 КЗпП, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного суду України від 22.02.12р. у справі №4-рп/2012, невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум, вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових відносин.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначив, що для звернення працівника до суду заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноваженим ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

У даному випадку, Позивач дізнався про порушене право 27.01.2017року, до суду з позовом звернувся 27.04.2017 року, тобто у межах встановленого законом строку.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.06.17р. у справі №810/1549/17 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.06.17р. у справі №810/1549/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Чаку Є.В.

Повний текст ухвали складений: 22.11.17р.