Ухвала суду № 70415049, 13.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1966/17 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участі секретаря: Тищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгове об'єднання "Велес" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгове об'єднання "Велес" до Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ "Торгове об'єднання "Велес" звернулось Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 з позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013731402 від 13.04.2017.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

У судове засідання - 13.11.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20.03.2017 по 21.03.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгове об`єднання «Велес» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 26.06.2015 по 28.09.2015.

Результати перевірки оформлені актом № 192/10-36-14-02/39607994 від 30.03.2017 (а.с. 23-26).

Перевіркою встановлено факт порушення ТОВ «Торгове об'єднання Велес» статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що полягає у порушенні визначених законом строків розрахунків в іноземній валюті за контрактом з «Diafox Consulting Limited» від 03.06.2015.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийняте податкове повідомлення рішення, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» у сумі 16 182,80 грн. (а.с. 71).

Так, 06.06.2015 ТОВ «Торгове об'єднання «Велес» (продавець) уклало з резидентом Польщі фірмою «Diafox Consulting Limited» (покупець) зовнішньоекономічний контракт № SB030615-01, відповідно до якого позивач зобов'язувався поставити покупцю сою на умовах CPT Херсонський морський торговельний порт, Україна.

На виконання умов вказаного контракту, позивачем експортовано товар, а саме, сою (соєві боби, не подрібнені, врожай 2014 року, насипом) на загальну суму 388 511,64 дол. США, що підтверджується митними деклараціями:

- № 508040001/2015/001035 від 26.06.2015 на суму 367544,76 дол. США (а.с. 32);

- № 508040001/2015/001136 від 02.07.2015 на суму 20966,88 дол. США (а.с 31).

Як вбачається із банківських виписок з рахунку позивача, розрахунки за поставлену відповідно до вказаних митних декларацій продукцію відбувались наступним чином (а.с. 82-85):

- 18.09.2015 зараховано 20 966,88 дол. США;

- 24.09.2015 зараховано 250 000 дол. США;

- 25.09.2015 зараховано 45 000 дол. США;

- 28.09.2015 зараховано 72 544,76 дол. США.

Згідно розрахунку податкового органу пені за несвоєчасно отримані кошти ТОВ «Торгове Об'єднання «Велес» за контрактом № SB030615-01 поставку товару здійснено 26.06.2015 у сумі 367544,76 дол. США. Граничний термін надходження оплати - 24.09.2015. Сума заборгованості на яку нараховується пеня 96 577,88 дол США та 51 577,88 дол. США. Період прострочки за сумою 96 577,88 дол США - 25.09.2015 (1 день прострочки) та за сумою 51 577,88 дол. США з 26.09.2015 по 28.09.2015 (ще 3 дні прострочки).

Апелянт не погоджується з таким розрахунком контролюючого органу, оскільки вважає, що надходження валютної виручки на розподільчий рахунок відбулось 25.09.2015 у сумі 45 000 дол. США, тому кількість прострочених днів дорівнює нулю, так як день надходження валютної виручки не враховується, 28.09.2015 відбулось надходження валютної виручки на розподільчий рахунок у сумі 72 544,76 дол. США, та кількість прострочених днів становить 2 дні з урахуванням того, що день надходження валютної виручки не враховується.

Існуючий між сторонами спір полягає у різних підходах позивача та відповідача до нарахування пені за день отримання виручки в іноземній валюті у розумінні Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно із п. 1 Постанови Правління Національного Банку України № 354 від 03.06.2015 (діяла з 04.06.2015 по 03.09.2015), Постанови Правління Національного Банку України № 581 від 03.09.2015 (діяла з 04.09.2015 по 04.12.2015), Постанови Правління Національного Банку України № 581 від 04.12.2015 (діяла з 05.12.2015 по 04.03.2016 року) розрахунки за операціями з експорту та імпорту були обмежені строком 90 календарних днів.

Відповідно до п.1 частини четвертої ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, резидент, що здійснює імпортні операції зобов'язаний забезпечити надходження валютних коштів на відповідні рахунки у встановлені законом строки, а у випадку порушення таких строків до таких резидентів застосовуються заходи відповідальності у вигляді стягнення пені у встановленому розмірі.

Між тим, зазначений вище Закон містить певне виключення, а саме: у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що визначальним фактором для нарахування пені є власне порушення резидентами передбачених Законом та/або постановою правління Національного банку України строків при здійсненні імпортних операцій на умовах відстрочення поставки. Проте, зазначені строки зупиняються і пеня за їх порушення за цей період не нараховується у випадку звернення резидента з позовом до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Однак з наявних в справі матеріалів не вбачається, а також позивачем не доведено наявності в даному випадку виключень, передбачених Законом.

Враховуючи те, що позивач не забезпечив надходження валютних коштів на відповідні рахунки у встановлені законом строки (в межах 90 календарних днів з дати митного оформлення), колегія суддів вважає, що розрахунок пені контролюючим органом проведено вірно, а саме з першого дня наступного за днем граничного строку, тобто за період, в якому позивачем фактично було порушено строк надходження валютної виручки.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

З аналізу наведених норм вбачається, що моментом вчинення імпортної операції, а саме моментом поставки товару за такою операцією для застосування ст.ст.2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 січня 2014 року у справі №21-412а11, яка в силу вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегією суддів встановлено, що дата фактичного перетину митного кордону України товаром, що був поставлений згідно митних декларацій № 508040001/2015/001035 від 26.06.2015 та № 508040001/2015/001136 від 02.07.2015 відповідає даті оформлення митних декларацій. Дані обставини апелянтом жодним чином не спростовані та інших даних щодо дати фактичного перетину митного кордону України товаром не наведено.

Крім того, відповідно до положень статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Стаття 255 Митного кодексу України передбачає, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

З аналізу наведених норм слідує, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню не пізніше 90 календарних днів з дати виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації.

Оскільки проставлення на декларації відповідної відмітки органом доходів і зборів засвідчує митне оформлення товару, тобто вчинення формальностей, необхідних для випуску товарів, а чинне законодавство не містять положень, які б визначали, що митне оформлення завершується в разі вивезення товару, колегія суддів доходить до висновку про правильність обрахунку відповідачем кількості прострочених днів зарахування виручки у іноземній валюті на рахунки позивача.

Так, колегією суддів встановлено, що граничним строком для надходження валютної виручки від нерезидента є наступним:

- за митною декларацією №508040001/2015/001035 від 26.06.2015 (367544,76 дол. США) - 24.09.2015;

- за митною декларацією №508040001/2015/001136 від 02.07.2015 (20966,88 дол. США) - 30.09.2015.

Як вбачається з банківських виписок з рахунку позивача, станом на 24.09.2015 нерезидентом на користь позивача було перераховано 270966,88 дол. США, у тому числі 18.09.2015 було зараховано 20966,88 дол. США та 24.09.2015 було зараховано 250000 дол. США.

Таким чином, станом на 25.09.2015 у позивача обліковувалась прострочена дебіторська заборгованість за митною декларацією № 508040001/2015/001035 від 26.06.2015 у розмірі 96577,88 дол. США.

25.09.2015 на рахунок позивача надійшло 45 000,00 дол. США, таким чином станом на 26.09.2015 дебіторська заборгованість за митною декларацією №508040001/2015/001035 від 26.06.2015 зменшилась до 51577,88 дол. США (96577,88 - 51577,88).

28.09.2015 на рахунок позивача надійшло 72544,76 дол. США, таким чином станом на 28.09.2015 розрахунки за митною декларацією № 508040001/2015/001035 від 26.06.2015 були завершені.

З урахуванням того, що зарахування валютної виручки за товар, експортований згідно митної декларації № 508040001/2015/001035 від 26.06.2015 було здійснено частинами, розмір пені, нарахованої відповідно до вимог статті 4 Закону № 185/94-ВР, є наступний:

- за 25.09.2015 - 289,73 дол. США (96577,88 дол. США - залишок неодержаної виручки станом на 25.09.2015 х 0,3 %);

- за період з 26.09.2015 по 28.09.2015 - 464,20 дол. США (51577,88 дол. США - залишок неодержаної виручки, що обліковувався у період з 26.09.2015 по 28.09.2015 х 0,3 % х 3 дні).

Загальний розмір пені за період з 25.09.2015 по 28.09.2015 становить 753,93 дол. США. Станом на 25.09.2015 офіційний курс гривні до долара США становив 21,464469.

Розмір пені у перерахунку у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України становить 16 182,80 грн.

Отже, колегія суддів враховує, що при обчисленні пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки, пеня нараховується протягом кожного дня прострочення, включаючи день надходження валютної виручки, оскільки чинним законодавством передбачено нарахування пені по дату нарахування коштів, а не до дати нарахування коштів, тобто виключно після дати надходження валютної виручки.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції є правомірними, оскільки позивачем при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності не було дотримано вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та постанови Правління Національного банку України.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгове об'єднання "Велес" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 20.11.2017.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна