Ухвала суду № 70414775, 16.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року справа №805/1258/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

секретар – Терзі Д.А.

за участю: позивача – не з’явився,

представника відповідача 1 – не з’явився,

представника відповідача 2 – ОСОБА_2, довіреність від 05.01.2017 року № 2,

представника третьої особи - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у справі № 805/1258/17-а за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорту на стороні відповідача ОСОБА_4 Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2017 року фізична особа – підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач, платник податку,) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі – відповідач, податковий орган, контролюючий орган), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорту на стороні відповідача ОСОБА_4 Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області (далі - третя особа) про зобов’язання Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області підготувати та надати висновок (подання) до ОСОБА_4 державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про повернення фізичній особі – підприємцю ОСОБА_3 надміру сплаченої суми орендної плати у розмірі 284 888, 37 грн. за земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, буд. 1, загальною площею 0,6477 га., кадастровий номер 1412300000:03:006:0196 (том 1 а.с. 4-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року адміністративний позов - задоволений повністю, зобов’язано Маріупольську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області підготувати та надати висновок (подання) до ОСОБА_4 державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про повернення фізичній особі – підприємцю ОСОБА_3 надміру сплаченої суми орендної плати у розмірі 284 888, 37 грн. за земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, буд. 1, загальною площею 0,6477 га., кадастровий номер 1412300000:03:006:0196 (том 2 а.с.124-127).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що на теперішній час відсутній Порядок застосування зазначеної у статті 6 Закону № 1669 податкової пільги, не внесено відповідних змін до Податкового кодексу України (том 2 а.с.128-130).

В судове засідання суду апеляційної інстанції позивач та третя особа про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, з клопотанням про особисту участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції не звертались.

Представник відповідача в судовому в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги на задоволенні якої наполягав.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 «а», квартира 49 є фізичною особою – підприємцем та перебуває на обліку у Маріупольській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області і є суб’єктом владних повноважень, який діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорту на стороні відповідача, ОСОБА_4 Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області є суб’єктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Державну казначейську службу та реалізує повноваження, надані йому Законом.

На підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 5/24-4463 від 30 вересня 2008 року між позивачем та Маріупольською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 04 листопада 2008 року, який був засвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в Центрі Державного земельного кадастру за № 04.08.162.00659 від 04 листопада 2008 року (том 1 а.с.8-10).

Відповідно до пунктів 1.1., 2.1 договору оренди позивач прийняла у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,6477 га., яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, буд. 1 (а.с.8-10 ).

Позивачем до податкового органу була подана уточнююча податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) з розбивкою річної суми грошового зобов’язання рівними частками за місяцями, відповідно до якої визначені щомісячні суми орендної плати за землі державної та комунальної власності за 2014 рік, за січень у розмірі 7 821, 62 грн., за лютий у розмірі 7 064, 69 грн., за березень у розмірі 7 821, 62 грн., за квітень у розмірі 3 280, 03 грн., за земельну ділянку площею 0,6477 га, з терміном сплати до 30 числа кожного місяця поточного року (том 1 а.с. 16-17).

Також позивачем до податкового органу були подані уточнюючи податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) з розбивкою річної суми грошового зобов’язання рівними частками за місяцями, відповідно до якої визначені щомісячні суми орендної плати за землі державної та комунальної власності за 2015 рік за червень у розмірі 14 464, 31 грн., за липень серпень у розмірі 20 381, 53 грн., за вересень у розмірі 19 724, 06 грн., за жовтень у розмірі 20 381, 53 грн., за листопад 19 724, 06 грн., за грудень у розмірі 20 381, 53 грн. грудень 2016 року, за земельну ділянку площею 0,6477 га, з терміном сплати до 30 числа кожного місяця поточного року (том 1 а.с.18-19).

16 лютого 2017 року позивач звернулась до Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з заявою про підготування та надання висновку до Державної казначейської служби України про повернення надміру сплачених сум орендної плати за земельні ділянки комунальної власності у розмірі 284 888, 37 грн., за земельну ділянку комунальної власності площею 0,6477 га., яка знаходиться за адресою Донецька область, м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, буд. 1.

Листом від 14 березня 2017 року № 10746/10/05-19-13-1 відповідач відмовив у задоволені вказаної заяви, зазначивши, що з 08 червня 2016 року діє Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на час проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» № 1365-VII від 17 травня 2016 року, в якому зазначено про звільнення суб’єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення на період проведення АТО. У Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та населених пунктів розташованих на лінії зіткнення затверджено Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07 листопада 2014 року в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України № 1276-р від 02 грудня 2015 року м. Маріуполь не значиться (том 1 а.с.41).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 59.1 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається, з облікової картки позивача з орендної плати позивачем було сплачено у період з 14 квітня 14 року по 07 червня 16 року орендну плату за користування земельною ділянкою на загальну суму 284 888, 37 грн.

Разом з тим, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей».

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15 жовтня 2014 року (далі Закон № 1669).

Відповідно до статті 6 Закону № 1669 під час проведення антитерористичної операції суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

На підставі статті 7 Закону №1669 скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 1 Закону 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Абзацом 2 статті 1 Закону № 1669 визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затверджується Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 Закону № 1669.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Судами встановлено, що відповідач та земельні ділянки, що орендує позивач, знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції, а саме: м. Маріуполь Донецької області.

Таким чином, оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Маріуполя Донецької області – у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, земельна ділянка також розташована в м. Маріуполь, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюються на позивача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

На підставі частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Тому, судова колегія не приймає доводи апелянта, що на теперішній час відсутній порядок застосування зазначеної у статті 6 Закону № 1669 податкової пільги, оскільки не внесено відповідних змін до Податкового кодексу України.

Статтею 10 Закону № 1669 вимагається наявність сертифікату як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне) виконання зобов’язань.

Проте, стаття 6 Закону № 1669 не вимагає додаткового отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин.

В даному випадку йдеться про невиконання позивачем грошового зобов’язання, звільнення від виконання якого прямо передбачено статтею 6 Закону № 1669.

Тому судова колегія не приймає доводи апелянта, що позивач не надала доказів настання форс-мажорних обставин - сертифікату Торгово-промислової палати України.

Крім того, відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Умовами повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, відповідно до приписів статті 43 Податкового кодексу України є помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно з пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов’язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України 43.5. контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Судами встановлено, що позивач 16 лютого 2017 року направила до відповідача заяву про підготування та надання висновку до Державної казначейської служби України про повернення надміру сплачених сум орендної плати за земельні ділянки комунальної власності у розмірі 284 888, 37 грн.

Листом від 14 березня 2017 року № 10746/10/05-19-13-1 відповідач відмовив у задоволені вказаної заяви, пославшись що з 08 червня 2016 року діє Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на час проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» № 1365-VII від 17 травня 2016 року, в якому зазначено про звільнення суб’єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення на період проведення АТО. У Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та населених пунктів розташованих на лінії зіткнення затверджено Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07 листопада 2014 року в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України № 1276-р від 02 грудня 2015 року м. Маріуполь не значиться.

Відповідно до Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 року за № 146/24923 та затвердженого наказом Міністерством доходів і зборів України, Міністерством фінансів України 30 грудня 2013 року № 882/1188 (наказ був чинний на час звернення позивача із заявою), повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Порядку, за платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

У заяві позивач просила підготувати та надати висновок до Державної казначейської служби України про повернення надміру сплачених сум орендної плати за земельні ділянки комунальної власності у розмірі 284 888, 37 грн. З облікової картки позивача вбачається, що сума надміру сплачених коштів з орендної плати за земельні ділянки складає 284 888, 37 грн.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем не було вчинено жодних дій, спрямованих на повернення позивачу надмірної сплати, відповідно до поданої заяви 16 лютого 2017 року, чим з боку відповідача не виконано свого обов’язку щодо підготовки та подання відповідного висновку органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у встановлені Податковим кодексом України строки.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у справі № 805/1258/17-а – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у справі № 805/1258/17-а за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорту на стороні відповідача ОСОБА_4 Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 листопада 2017 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 21 листопада 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дати складання її в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_5