Постанова № 70413319, 14.11.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лялько Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 (далі – відповідач 1), до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – відповідач 2), в якому з урахуванням заяви від 27.02.2017 про зміну позовних вимог просить:

визнати бездіяльність відповідача 1 протиправною, щодо невключення повної інформації до списку(переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно всієї гарантованої суми належної до виплати позивачу;

зобов'язати відповідача 1 внести зміни до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно включення всієї суми відшкодування належної до виплати позивачу, а саме 44157,19 грн.;

зобов'язати відповідача 2 скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо внесення всієї суми відшкодування належної до виплати позивачу гарантованої виплати у розмірі 44157,19 грн., (сорок чотири тисячі сто п’ятдесят сім гривен дев’ятнадцять копійок.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до укладених з публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» договорів банківського рахунку та банківського вкладу (депозиту) позивач вклав до банку грошові кошти. Вказує, що у зв'язку з початком процедури ліквідації банку позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» з вимогою про його включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та про видачу інформаційних довідок щодо стану поточних і вкладних рахунків, відкритих на ім’я позивача на 23.05.2016, однак відповіді на дані заяви не отримано та до переліку вкладників позивач включена не була. Пояснює, що в вересні, грудні 2016 року та січні 2017 року Фондом гарантування була виплачена позивачу тільки частина гарантованої суми відшкодування, а саме: 3 139,85 грн., 16 004,67 грн., 131 706,39 грн., а тому просить уточнені позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, проте звернувся до суду із заявою (вх. №31340 від 14.11.2017) про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні. Крім того, надав до матеріалів справи пояснення (вх №31340), у яких стосовно розміру відшкодування, яка належить до виплати позивачу зазначає, що після звернення до суду з адміністративним позовом, відповідач 1 надав документи, які позволяють уточнити суми відшкодування належної до виплати ОСОБА_1, а саме відповідач 1 вказує, що загальна сума вкладів становить 195 221,37 грн., в сума отриманого позивачем відшкодування за реєстрами становить 150 850,91 грн., тому сума відшкодування належна позивачу, на думку його представника, становить 44 370,46 грн. та знаходиться на поточному рахунку позивача «Поточний рахунок «Ощадний» №26207522388701 в ПАТ «Банк «Михайлівський». Також при вирішенні питання про віднесення на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб судових витрат, пов’язаних з розглядом даної справи просить прийняти до уваги інформацію, викладену в листі Державної казначейської служби України від 29.09.2016 №8-08/450-16374, про те що відповідач 2 не зареєстрований в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів і не отримує бюджетні кошти.

Відповідач 1 позов не визнав, 07.07.2017 надав до суду заперечення проти позову (вх. №19417), у яких, зокрема, посилається на приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами та вказує, що законодавець визначив, що саме залучені банком кошти прирівнюються до вкладу, однак у даному спорі кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, а відтак такий клієнт не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку, адже правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» не має відношення до вкладу. Звертає увагу суду, що за результатами проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за період дії тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» та 6 місяців після початку ліквідації Уповноваженою особою Фонду наказом №42/2 від 01.06.2016 затверджені висновки, які викладені в акті №2, а також наказом №42/1 від 01.06.2016 затверджені висновки, як викладені в акті №3. Так, комісією встановлено, що на дату укладання договорів та здійснення правочинів відносно Банку діяла Постанова №917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк «Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку». Крім того, зазначає, що позивач звернувся з заявою до відповідача та надав документи, які засвідчують правовідносини з фінансовою компанією, а саме: договір №980-014-000208698 від 22.03.16 на суму 30 000,00 грн., договір № 980-014-000208681 віл 22.03.2016 на суму 30 000,00 грн., договір №980-014-000208695 від 22.03.2016 на суму 30 000,00 грн., за результатами розгляду поданої заяви, було прийнято рішення про розблокування рахунку позивача та внесення змін до відповідного переліку на суму 150 850,91 грн. на підставі прийнятого рішення, відповідні зміни були направлені Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для прийняття рішення про включення відомостей про рахунок позивача до Загального реєстру. Проте, ОСОБА_1 не подала заяву про включення до переліку вкладників та не надала документи, які засвідчують правовідносини з фінансовою компанією, а саме договір №980-014-000222014 від 15.04.2016, договір №980-014-000222009 від 15.04.2016, №980-014-000222007, №980-014-000222006 від 15.04.2016, №980-014-000222004 від 15.04.2016, таким чином, на даний час рахунок позивача заблоковано на суму 44 390,46 грн. Вказує, що після подання позивачем заяви та оригіналів або нотаріально посвідчених копій договорів відповідач має право вирішувати питання про розблокування рахунку позивача та внесення змін до відповідного переліку владників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідач 2 позов також не визнав, надіслав до суду на адресу суду від заперечення на позовну заяву (вх. №6187 від 01.03.2017), у яких, зокрема, зазначає, що у Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам, і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключна інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку рахунків. Перелік складається уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі Переліку. Вказує, що на підставі інформації, одержаної від Уповноваженої особи ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 включено до загального реєстру та відправлено грошові кошти у загальному розмірі 150 850,91 грн. у банки агенти – АТ «ТАСКОМБАНК». Вказані гроші позивач отримав у відділеннях банків 30 січня 2017 року. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Крім того, 31.05.2017 на адресу суду надійшли письмові заперечення (вх №15436), у яких додатково вказує, що у Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовується виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників. Законодавство не покладає обов’язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку вкладників. Таким чином, вважає, що оскільки позивача не було включено уповноваженою особою до Переліку, Фонд гарантування не мав правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню його до Загального реєстру та виплаті відшкодування. Таким чином, відповідно до приписів Закону у Фонду гарантування ще не виникало жодного обов’язку перед позивачем, і тому права позивача не могли бути порушені Фондом гарантування, жодної підстави для спонукання Фонду гарантування судом до вчинення відповідних дій на даний час не існує, отже вимоги позивача є передчасними. Просить також розглянути справу без його участі.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, за наявними у справі матеріалами.

У зв’язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Між ПАТ «Банк Михайлівський» (Банк) та позивачем (клієнт) укладено договори №980-014-000001725 від 04.09.2015 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний», відповідно до якого на ім’я позивача було відкрито поточний рахунок №26207522388701 в Гривні; №840-014-000001726 від 04.09.2015 «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», відповідно до якого на ім’я позивача було відкрито поточний рахунок №26207522388701 в Доларах США; № 840-014-000001985 від 20.10.2015 «Поточний рахунок для обслуговування депозиту Особливий дол», відповідно до якого, на ім'я позивача було відкрито поточний рахунок № 26206522388702 в Доларах США.

Крім того, між ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Супердохідний тиждень+» (класичний) № 840-014-000200608 від 09.03.2016 (із урахуванням договору про внесення змін №1 від 09.03.2016), відповідно до якого, вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти вкладника та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок №26301522388701 у Доларах США, що відкривається Банком на ім’я вкладника, і зобов’язується виплачувати вкладнику суму вкладу і проценти на неї в порядку та на умовах, встановлених цим Договором. Вклад розміщується з дати укладення Договору – 09.03.2016 по 05.09.2016.

Згідно із платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №1475247 від 09.03.2016 позивач перерахував на свій рахунок №26301522388701 грошові кошти у сумі 100 доларів США з призначенням платежу «Залучення коштів на депозит згідно договору 840-014-000200608 від 09.03.2016».

20 травня 2016 року між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-015-000243961, за умовами якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти вкладника та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок №26205522388703 у гривні, що відкривається банком на ім'я вкладника, і зобов'язується виплачувати вкладнику суму вкладу та проценти на неї в порядку та на умовах, встановлених цим договором та умовами розміщення вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк Михайлівський», в т.ч. умовами дистанційного банківського обслуговування ПАТ «Банк Михайлівський». Банк приймає вклад на наступних умовах: вид вкладу - строковий вклад; назва банківського вкладу - строковий депозит «Перше знайомство»; початкова сума вкладу – 40 000,00 грн.; строк вкладу - 14 днів; вклад розміщується з дати укладання договору - 20 травня 2016 року по 03 червня 2016 року; банк нараховує проценти на суму вкладу за ставкою 5% річних; банк сплачує проценти та суму вкладу на рахунок вкладника №26207522388701 в ПАТ «Банк Михайлівський».

Згідно із квитанцією №5038266 від 20.05.2016 позивач вніс на свій рахунок №26205522388703 грошові кошти у сумі 40 000,00 грн. з призначенням платежу «Залучення коштів на депозит згідно договору №980-015-000243961 від 20.05.2016».

23 травня 2016 року постановою Правління Національного банку України №14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №14 «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора», яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року. 13 червня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення №991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації а ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено ОСОБА_3

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 01 червня 2016 року №42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними викладені в акті №2 комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 грн., у відповідності до положень п.п.7-9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішеннями Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №991 від 13 червня 2016 строк здійснення тимчасової адміністрації було продовжено з 23 червня 2016 до 22 липня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від 12 липня 2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1213 від 12 липня 2016 року, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 строком на два роки з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1702 від 01 вересня 2016 року змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 з 05 вересня 2016 року.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо включення його до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування гарантованої суми за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проте відповіді отримано не було.

У подальшому, в вересні, грудні 2016 року та січні 2017 року Фондом гарантування позивачу виплачена частина гарантованої суми відшкодування відповідно до Заяв на видачу готівки №2593278 від 22.09.2016 на суму 3 139,85 грн., №2885404 від 19.12.2016 на суму 16 004,67 грн., №3043690 від 30.01.2017 на суму 131 706,39 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення усієї суми депозиту вкладу позивача у розмірі 44 157,19 грн. до повного переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.12 № 4452-VI (далі – Закон №4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду (частина перша статті 11 Закону № 4452-VI).

Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в статті 12 Закону № 4452-VI. Зокрема, відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої цієї статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина друга статті 26 Закону № 4452-VI).

За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону № 4452-VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Згідно із частиною п'ятою статті 27 Закону № 4452-VI протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр рахунків вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина шоста статті 27 Закону № 4452-VI визначає, що уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки рахунків вкладників, кошти на яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Частинами другою та четвертою статті 38 Закону № 4452-VI встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частини третьої цієї статті.

Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно із частиною третьою статті 38 вищевказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

На підставі системного аналізу приписів статті 38 Закону № 4452-VI суд дійшов висновку, що перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

В свою чергу, суд звертає увагу на наступне, згідно із частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Крім того, відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили, що правочини укладені між позивачем та банком є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

З наявних в матеріалах справи довідок ПАТ «Банк Михайлівський» про стан рахунку №26207522388701 та виписки по рахунку з 19.05.2016 по 31.10.2016 вбачається, що , ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» 19 травня 2016 року відповідними платіжними дорученням зі свого розрахункового рахунку ініціював переказ коштів на повернення позик та сплату процентів позивачу на підставі відповідних договорів, укладених між ними.

Суд зазначає, що за приписами статті 38 Закону № 4452-VI нікчемними можуть бути визнані договори, укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

Між тим, договори договір №980-014-000208698 від 22.03.16 на суму 30 000,00 грн., договір № 980-014-000208681 віл 22.03.2016 на суму 30 000,00 грн., договір №980-014-000208695 від 22.03.2016 на суму 30 000,00 грн., №980-014-000222014 від 15.04.2016, №980-014-000222009 від 15.04.2016, №980-014-000222007, №980-014-000222006 від 15.04.2016, №980-014-000222004 від 15.04.2016, про які зазначає відповідач 1 у своїх запереченнях, були укладені між ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та ОСОБА_1 і відповідні транзакції були вчинені 19 травня 2016 року саме на умовах вказаних договорів.

Тобто, ПАТ «Банк Михайлівський», виконуючи розрахунковий документ ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» не виступав стороною переказу коштів, а здійснював зобов'язання за договорами банківського рахунку перед клієнтом – ОСОБА_1, забезпечуючи рух коштів від ініціатора – ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» до отримувача переказу - позивача.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року, згідно п.1.4 гл.1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Таким чином, договір, який було укладено між позивачем та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», за своєю природою та змістом не є розрахунковим документом.

Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України.

Суд вказує, договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 №2 стосується відступлення права вимоги за кредитними договорами, у той час коли у межах спірних правовідносин між позивачем та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» укладено договір, який предметно відноситься до договору позики, де кредитором виступає позивач, а не ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр». Відтак, факт укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» договору відступлення права вимоги від 19.05.2016 №2 не міг жодним чином вплинути на нікчемність оскаржуваних операцій.

Також, відповідачами не доведено належними та допустимими доказами того, що ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» не мало достатніх власних коштів для здійснення повернення коштів своїм кредиторам-фізичним особам, також відповідачами не доведено, що кошти, повернені на рахунок позивача, являються коштами ПАТ «Банк Михайлівський».

Крім того, суд звертає увагу, що 19.11.2016 набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону № 4452-VI, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

При цьому, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази повідомлення банком позивача під розпис про непоширення на такі кошти відповідних гарантій.

За визначенням пункту третього частини першої статті другої Закону № 4452-VI, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач має в ПАТ «Банк Михайлівський» відкриті вкладні (депозитні) рахунки на підставі укладених з банком договорів, а відтак, доводи відповідача з приводу того, що позивач не є вкладником банку в розумінні Закону, а тому не має право на відшкодування вкладу за рахунок Фонду, а сам переказ коштів є нікчемним оскільки кошти залучені від ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" не відповідають дійсним обставинам справи та Закону № 4452-VI.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Уповноваженою особою Фонду не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність відповідача суперечить приписам чинного законодавства та є протиправною.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі - Положення), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла "Перелік вкладників" (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла "Загальний Реєстр / Реєстр переказів" (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Питання про включення чи виключення з реєстру вкладників вирішується до моменту закінчення тимчасової адміністрації та прийняття рішення про ліквідацію банку.

При цьому, в позовній заяві позивач просить визнати бездіяльність відповідача 1 щодо невключення повної інформації до списку(переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно всієї гарантованої суми належної до виплати позивачу протиправною та зобов'язати відповідача 1 внести зміни до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно включення всієї суми відшкодування належної до виплати позивачу, а саме 44 157,19 грн.

Між тим, за приписами частини другої статті 27 Закону №4452 Уповноважена особа формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Частиною другою статті 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням приписів частини другої статті 11 КАС України суд вважає, що у даному випадку належним засобом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невключення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, рахунку позивача в ПАТ «Банк Михайлівський».

Крім того, як встановлено судом із роздруківки з програмно-апаратного комплексу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб загальна сума депозитів позивача становить 195 221,37 грн., матеріалами справи встановлено, що відповідачем 1 включено ОСОБА_1 до Загального реєстру та відправлено грошові кошти у загальному розмірі 150 850,91 грн. у банк-агент – АТ «ТАСКОМБАНК», таким чином, на даний час рахунок позивача заблоковано на суму 44 370,46 грн., про даний факт також зазначено у запереченнях відповідача 1. Таким чином, з метою захисту прав, свобод, інтересів людини суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з врахуванням кількісного виразу відшкодованої суми у розмірі 44 370,46 грн.

Щодо позовних вимог про зобов’язання Фонд скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо внесення всієї суми гарантованої виплати у розмірі 44 157,19 грн., що належать до виплати позивачу, суд зазнає наступне.

З вищенаведених приписів чинного законодавства встановлено, що повний перелік вкладників, який формується та направляється до Фонду уповноваженою особою Фонду, є підставою для формування загального реєстру вкладників. В свою чергу, зміни до загального реєстру вкладників можуть вноситись Фондом на підставі додаткової інформації про вкладників, наданої уповноваженою особою Фонду.

Враховуючи викладене та те, що на момент розгляду справи в суді відповідачем 1 не подавалася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформація про позивача, як вкладника, який має право на отримання відшкодування за вкладом, підстави для включення Фондом позивача до Реєстру вкладників відсутні.

Суд зазначає, що обов’язок включити позивача до Реєстру вкладників виникне у Фонду саме після подання відповідачем 1 додаткової інформації про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про зобов’язання Фонду вчинити дії щодо внесення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Отже, відповідач є посадовою особою Фонду, оскільки на нього покладено виконання повноважень, передбачених Законом № 4452-VI та делегованих Фондом.

В такому випадку, судові витрати за приписами статті 94 КАС України присуджуються за рахунок суб’єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала стороною у справі, тобто – саме бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Між тим, згідно з листом Державної казначейської служби України №8-08/450-16374 від 29.09.2016, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб бюджетних асигнувань не отримує.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає «право на суд». Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «ОСОБА_4 проти Італії» наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

З урахуванням вищевикладеного, суд констатує, що ухваливши рішення про присудження судових витрат на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Фонду, суд фактично ухвалить таке рішення, яке не можливо буде виконати.

Проте, враховуючи, що судове рішення повинно ставити остаточну крапку у спірних правовідносинах, а не породжувати новий спір, та повністю відновлювати порушене право, в тому числі включаючи майновий стан особи, що звернулася до суду за судовим захистом, який передував такому зверненню, суд вважає за необхідне скористуватися правом, наданим частиною сьомою статті 9 КАС України, та застосувати до питання розподілу судових витрат конституційні принципи і загальні засади права (аналогію права).

З урахування вищевикладеного, суд вважає, що судові витрати підлягають присудженню на користь позивача за рахунок Фонду.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 щодо не включення рахунки ОСОБА_1 до Переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 подати додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та включити рахунки ОСОБА_1 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно включення суми відшкодування належної до виплати ОСОБА_1, а саме 44 370,46 грн. (сорок чотири тисячі триста сімдесят гривень 46 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму судового збору 1 280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 коп.) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак