Ухвала суду № 70413148, 22.11.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про передачу справи до іншого суду

22 листопада 2017 р. Справа № 805/2092/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Давиденко Т.В.

суддів Кочанової П.В., Шинкарьової І.В.

при секретарі судового засідання Кудрі В.Г.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 - довір. від 30.05.2017 року

від відповідача - не з'явились

від третіх осіб:

1. Кабінету Міністрів України - Вірченко Ю.М. - довір. від 29.09.2017 року № 730/07-23

2. Служби безпеки України - не з'явились

3. Національного банку України - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1

до відповідача Ради національної безпеки і оборони України

треті особи:

1.Кабінет Міністрів України

2. Служба безпеки України

3. Національний банк України

про визнання рішень незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ради національної безпеки і оборони України про:

- визнання рішення від 16.09.2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) незаконним

- визнання рішення від 28.04.2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) незаконним.

Ухвалою від 25.10.2017 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучені Кабінет Міністрів України, Служба безпеки України, Національний банк України.

14.11.2017 року представник третьої особи - Кабінету Міністрів України надав клопотання про передачу справи на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Клопотання обґрунтоване тим, що, оскільки частиною 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, тому справа повинна бути передана до зазначеного суду.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували та зазначили, що клопотання подане неналежною особою та, крім того, Кабінет Міністрів України залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за його участю не надав.

Представник третьої особи - Кабінету Міністрів України у судовому засіданні доводи клопотання підтримав з підстав, викладених у клопотанні, та просив його задовольнити.

Представники третіх осіб - Служби безпеки України та Національного банку України у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за їх участю не надали.

Дослідивши матеріали справи, доводи заяви, суд вважає клопотання про передачу справи до іншого суду таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Як зазначалось раніше, адміністративний позов містить вимогу фізичної особи до Ради національної безпеки і оборони України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» функціями Ради національної безпеки і оборони України є:

1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;

3) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України очолює Раду національної безпеки і оборони України.

Згідно ч. 3 ст. 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Тобто, відповідач у справі центрального органу виконавчої влади, до функцій якого віднесена координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Правила виключної територіальної підсудності адміністративних справ визначені статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 3 якої встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що застосування цього правила обумовлене передусім тим, що рішення суб'єкта владних повноважень, яке стосується прав багатьох осіб (нормативно-правовий акт), може бути оскаржено значною кількістю позивачів.

Так, у випадку застосування до зазначеної категорії справ права позивача подавати позов за місцем свого проживання, існує вірогідність виникнення ситуації, коли правомірність оскаржуваного рішення центрального органу виконавчої влади підлягає перевірці паралельно не одним адміністративним судом, а як наслідок, можливі різні результати перевірки.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги до Ради національної безпеки і оборони України про визнання рішень від 16.09.2016 року та від 28.04.2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) незаконними за територіальною підсудністю підлягають розгляду окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Суд вважає необґрунтованим довід позивача щодо того, що клопотання, яке розглядається, подане неналежною особою, оскільки за приписами Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Міністерство юстиції України є належним представником Кабінету Міністрів України.

Гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом, встановленим законом.

Згідно судової практики Європейського Суду з прав людини фраза «встановленого законом», крім іншого, поширюється на дотримання судом певних норм, які регулюють його діяльність; у разі перевищення судом повноважень, які чітко викладені в процесуальному законі, такий суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні п. 1 ст. 6 Конвенції (справа «Сокуренко і Стригун проти України»).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі з'ясувалося, що справа територіально підсудна іншому суду.

Згідно ч. 4 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду цього питання по суті.

Відповідно до ч. 7 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядається адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Згідно ч. 8 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Оскільки адміністративний позов за територіальною підсудністю підлягає розгляду окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, суд вважає за необхідне передати справу на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України», ст. 4, ст. 6, ст. 18, ст. 22, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Адміністративну справу № 805/2092/17-а за позовом ОСОБА_1 до Ради національної безпеки і оборони України, треті особи Кабінет Міністрів України, Службу безпеки України та Національний банк України про визнання рішення від 16.09.2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) незаконним, визнання рішення від 28.04.2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) незаконним передати на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Передачу адміністративної справи № 805/2092/17-а здійснити після закінчення строку на оскарження ухвали про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Ухвала Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя Давиденко Т.В.

Судді Кочанова П.В.

Шинкарьова І.В.