Постанова № 70412926, 12.05.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Будівник Кривбасу» до Відповідача 1 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Відповідача 2 Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області ОСОБА_4, Відповідача 3 Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області ОСОБА_5 про визнання незаконною перевірки та скасування акту,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Будівник Кривбасу» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відповідача 1 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Відповідача 2 Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області ОСОБА_4, Відповідача 3 Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області ОСОБА_5, у якому з урахуванням уточненого адміністративного позову від 02.03.2016 року просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, яка полягає в невинесенні припису за результатами перевірки в період з 24.09.2014 року по 25.09.2014 року щодо порушення приватним підприємством «Будівник Кривбасу» законодавства про працю та зобов’язати Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області скласти вищезазначений припис і надати його представникам приватного підприємства «Будівник Кривбасу»;

- визнати неправомірними дії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з проведення планової перевірки приватного підприємства «Будівник Кривбасу» про додержання вимог законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування в період з 24.09.2014 року по 25.09.2014 року, за результатами якої було складено акт №04-05-98/303;

- визнати неправомірними дії головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області щодо складання в акті №04-05-98/303 висновків про факт роботи громадянина ОСОБА_6 в приватному підприємстві «Будівник Кривбасу» з 14 квітня 2014 року та висновків про отримання вказаним громадянином травми 29 квітня 2014 року;

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позапланова перевірка приватного підприємства «Будівник Кривбасу» щодо додержання суб’єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування проведена безпідставно, її висновки є хибними та такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв’язку з невірним застосуванням норм законодавства, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач 1 позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що перевірку проведено на підставі постанови слідчого правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, у зв’язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Відповідачі у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином в порядку статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується матеріалами справи, від Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю забезпечити участь представника відповідача, у задоволенні якого відмовлено з підстав не обґрунтованості. Відповідачі 2 та 3 причини неявки суду не повідомили. Також відповідачі 2 та 3 правом на подання письмових заперечень на позов або пояснень не скористались.

У зв'язку з викладеним суд, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив проводити розгляд справи без участі відповідачів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі постанови слідчого Довгинцівського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_7 від 29.07.2014 року №24/СО-6465 в рамках проведення досудового розслідування №42014040720000009 від 17.07.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172 Кримінального кодексу України, у період з 24 по 25 вересня 2015 року Криворізьким відділом Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області було проведено позапланову перевірку приватного підприємства «Будівник Кривбасу» щодо додержання вимог законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки Територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області було складено акт від 25 вересня 2015 року №04-05-98/303, примірник якого отримав для ознайомлення 16.10.2014 року директор приватного підприємства «Будівник Кривбасу» ОСОБА_8, про що свідчить особистий підпис представника на сторінці 16 акту перевірки.

У вищевказаному акті перевірки відповідачем було встановлено наступне:

- у порушення частини першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України трудові договори з усіма працівниками у письмовій формі шляхом укладення договору (конракту), або видання наказу, розпорядження оформлено не було;

- у порушення статті 29 Кодексу законів про працю України робітників приватного підприємства «Будівник Кривбасу» не було поінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних шкідливих виробничих факторів; не було ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

- у порушення вимог частини другої статті 48 Кодексу законів про працю України та абзацу 2 пункту 1.1 глави 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом Міністерства праці України,Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі – Інструкція №58) трудові книжки не ведуться на всіх працівників, які працюють на приватному підприємстві «Будівник Кривбасу» понад п’ять днів;

- у порушення частини четвертої статті 48 Кодексу законів про працю України та абзацу 2 пункту 2.2 глави 2 Інструкції №58 до трудових книжок працівників приватного підприємства «Будівник КРивбасу» не заносились відомості про роботу;

- у порушення приписів частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» у приватного підприємства «Будівник Кривбасу» не забезпечений достовірний облік виконуваної працівником роботи;

- у порушення вимог частини другої статті 30 «Про оплату праці» у приватного підприємства «Будівник Кривбасу» не забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці.

Поряд із цим, суд зазначає, що за результатами перевірки на підставі акту перевірки відповідачем припис не виносився.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Визначення правовий акт індивідуальної дії, застосоване в статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України слід розуміти як прийнятий суб'єктом владних повноважень у межах компетенції та за встановленою процедурою офіційний письмовий документ у формі рішення, що має персональний характер (стосується прав, інтересів та обов'язків конкретної особи), вичерпується одноразовим застосуванням.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року №390 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за №1291/21603 (далі – Порядок №390), право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі – Інспектор).

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (пункт 3 Порядку№390).

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнобов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Згідно з пунктом 7 Порядку№390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнобов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Пунктом 8 Порядку визначено, що рішення Інспектора може бути оскаржене у порядку, встановленому законодавством.

Обов'язковою ознакою правового акта індивідуальної дії є створення ним юридичних наслідків у формі прав, обов'язків їх зміни чи припинення. Оскаржуваний акт перевірки не тягне за собою жодних обов'язкових до виконання приписів для позивача.

Державний контроль за додержанням законодавства про працю реалізується Інспекцією через проведення різного виду перевірок, які повинні забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства. Результати перевірки викладаються в акті.

Отже, суд зазначає, що уповноважений працівник інспекції мав право при проведенні перевірки викладати обставини перевірки в акті, які за своєю суттю є суб'єктивною оцінкою ряду обставин перевіряючої особи.

При цьому, суд звертає увагу, що право прийняття за наслідками акту перевірки відповідного припису та/або постанови Інспекцією належить до дискреційних (виключних) повноважень суб'єкта влади, в тому числі може бути не реалізовано.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Натомість, в процесі розгляду справи позивач не обґрунтував наявності порушеного права у зв'язку зі складанням органом державної влади оскаржуваного акту перевірки.

Акт перевірки – це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки дотриманням вимог законодавства про працю і є носієм інформації встановлені під час перевірки обставини посадовою особою Інспекцією.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що акт перевірки не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача, а відтак позовні вимоги щодо скасуванню акту,щодо невинесенні припису за результатами перевірки та щодо складання в акті №04-05-98/303 висновків про факт роботи громадянина ОСОБА_6 в приватному підприємстві «Будівник Кривбасу» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання дій відповідача щодо проведення планової перевірки протиправними, суд зазначає, що перевірку на підставі постанови слідчого від 29.07.2014 року.

Згідно з приписами пункту 2 Постанови Кабінету міністрів України від 13.08.2014 року №408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» Надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Отже, з огляду на те, що перевірка проведена на підставі постанови слідчого у ході досудового розслідування, суд доходить висновку, що дана вимога щодо визнання дій відповідача щодо проведення планової перевірки приватного підприємства «Будівник Кривбасу» протиправними не підлягає задоволенню.

Більш того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.04.2015 року у справі №211/8089/14-к (провадження №1-кп/211/152/15), яким визнано ОСОБА_9 винним у вчинені злочину, передбаченого частиною 1 статті 172 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень в дохід держави. Вказаний вирок згідно даних Єдиного реєстру судових рішень набрав законної сили 20 травня 2015 року. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44753907).

Вищезазначеним вироком, зокрема, було встановлено, що «в судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 вину у вчинені злочину визнав повністю та пояснив, що він працював директором, але фактично на роботу приймав працівників ОСОБА_10 Трудові книжки працюючих зберігалися в сейфі в приймальній, він їх ніколи не бачив і не знав усіх працюючих. Він пам’ятає, що на підприємстві працювали ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, але який час, не пам’ятає. ОСОБА_14 він бачив пару раз, той казав, що працює… Він визнає себе винним, так як він, як директор, зобов’язаний був вирішувати питання прийому на роботу працівників та їх звільнення. Потерпілий ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив… Про ОСОБА_14 йому нічого не відомо. Потерпілий ОСОБА_11 пояснив… ОСОБА_14 працював з ними виконробом, проводив інструктаж».

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, системний аналіз нормативно-правових норм, які регулюють дані правовідносини, дає підстави стверджувати, що акт перевірки не є актом індивідуальної дії, який породжує права та свободи позивача, а тому такий акт не може бути скасований в судовому порядку.

Водночас, судом встановлено, що висновки акту перевірки відповідають обставинам, встановленим відповідачем під час перевірки, а сам акт не може бути визнанний в судовому порядку протиправним, тобто такими, що суперечать положенням чинного законодавства та фактичним обставин перевірки.

Відповідачами проведено перевірку в рамках кримінального провадження, а підстави позову зводяться лише до незгоди зі змістом акту перевірки.

Враховуючи наведене, суд погоджується з висновками відповідача, наведеними у запереченнях.

Крім того, вимога про визнання акту перевірки протиправним за встановленими у справі обставинами, не може бути окремим предметом розгляду в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15 січня 2013 року у справі К/9991/4383/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківське міське шляхово-експлуатаційне управління» до Головного контрольно-ревізійного управління України, Контрольно-ревізійного управління в Київській області.

За приписами частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини першої та другої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Будівник Кривбасу» до Відповідача 1 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Відповідача 2 Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області ОСОБА_4, Відповідача 3 Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області ОСОБА_5 про визнання незаконною перевірки та скасування акту – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 17 травня 2017 року.