Рішення № 70412294, 27.09.2017, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 686/6675/17

2/683/991/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Цішковського В.А.

секретаря Крупської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 (Глєба) Олександровича про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2017 року представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (Глєба) Олександровича про стягнення кредитної заборгованості в сумі 60307,51 грн.

В обґрунтування позову вказує, що згідно договору б/н від 31.10.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 28.02.2017 року ОСОБА_1 (Глєб) Олександрович має заборгованість у розмірі 60307,51 грн., з яких заборгованість по кредиту – 4833,99 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом – 48434,71 грн., 3690,83 грн. – заборгованість за пенею та комісією, штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Договору – 500 грн. – штраф (фіксована частина), 2847,98 грн. – штраф (процентна складова). Відповідач не виконує зобов'язання з повернення грошових коштів, а тому позивач звернувся до суду.

Представник позивача подав до суду заяву, де позов підтримав і просив провести розгляд справи за його відсутності, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач, який у встановленому порядку оповіщений про час і місце судового засідання, до суду не з’явився. У відповідності до ст.224 ч.1 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів – в порядку заочного розгляду.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору б/н від 31.10.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Станом на 28.02.2017 року ОСОБА_1 (Глєб) Олександрович має заборгованість у розмірі 60307,51 грн., з яких заборгованість по кредиту – 4833,99 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом – 48434,71 грн., 3690,83 грн. – заборгованість за пенею та комісією, штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Договору – 500 грн. – штраф (фіксована частина), 2847,98 грн. – штраф (процентна складова).

Згідно довідки Старокостянтинівського РВ УДМС України у Хмельницькій області від 18.08.2017 року № 34/2585, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінив прізвище та ім’я на «ОСОБА_2 Глєб».

Вказані обставини підтверджуються: договором № б/н від 31.10.2012 року; розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором; анкетою – заявою ОСОБА_1; довідкою Старокостянтинівського РВ УДМС України у Хмельницькій області від 18.08.2017 року № 34/2585.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до параграфа 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (позики).

В силу ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно положень ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто зобов'язання за кредитним договором припиняється лише виконанням, проведеним відповідно до умов договору, а саме: поверненням кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом у строки, в розмірі та валюті, передбаченими в кредитному договорі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 даного Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд у відповідності до ст. 549 ЦК України приходить до висновку , що штраф і пеня є одним видом цивільно – правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – порядку й строків погашення кредиту суперечить частині першій статті 61 Конституції України. Тому в частині стягнення штрафу слід відмовити.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість станом 28.02.2017 року у розмірі 56959,53 грн., з яких заборгованість по кредиту – 4833,99 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом – 48434,71 грн., 3690,83 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

При розподілі судових витрат суд виходить із положень ст. 88 ЦПК України, згідно яких, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 526, ст. 527, ст. 530, ст. 549, ст. 599, ст. 611, ст. 1048 -1050, ст. 1054 Цивільного Кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» кредитну заборгованість станом на 28.02.2017 року в сумі 56959,53 грн., з яких заборгованість по кредиту – 4833,99 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом – 48434,71 грн., 3690,83 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» понесені судові витрати в сумі 1600 грн.

На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя