Ухвала суду № 70412139, 16.11.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Костіва О.З.

суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,

при секретарі - Романюк Х.Ю.

за участю апелянта — ОСОБА_1,

позивача — ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Лідихівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Кременецького районного суду із вказаним позовом.

Заявлені вимоги позивач мотивував тим, що 16 квітня 2005 року помер його батько — ОСОБА_3 Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме: земельні ділянки площею 1.45 га (рілля) та площею 0.05 га (пасовище), які розташовані на території Лідихівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області. Позивач є спадкоємцем 1-ої черги за законом після смерті ОСОБА_3, однак, оформити право власності на спадкове майно у нотаріальній конторі не може, оскільки не подав відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (правовстановлюючого документу на спадкове майно). В зв»язку із наведеним просив визнати за ним право власності на вищевказані земельні ділянки.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2017 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на земельні ділянки площею 1.45 га (рілля) та площею 0.05 га (пасовище), які розташовані на території Лідихівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, що підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії III-ТР №017278, реєстраційний №104 від 20 грудня 2001 року (який втрачений).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1, як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про його права та обов'язки, подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Зазначає, що спірні земельні ділянки використовувалася членами колишнього колгоспного двору. Крім того, після смерті ОСОБА_3 він фактично прийняв спадщину колишнього колгоспного двору, проживаючи там по сьогоднішній день та ведучи господарство. Позивач жодного відношення до колишнього колгоспного двору не мав. Також вказана земельна ділянка належала ще до 1991 року колгоспному двору і використовувалась всіма членами колгоспному двору. Також суд при винесені рішення не з'ясував коло можливих спадкоємців. Просить рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Лідихівської сільської ради в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що позивач, як спадкоємець 1-ої черги за законом, прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини не заявляв про свою відмову від неї.

З таким висновком колегія суддів погоджується.

Судом встановлено наступні обставини.

З свідоцтва про смерть серії І ИД № 207290 вбачається, що ОСОБА_3 помер 16 квітня 2005 року (актовий запис № 15).

З витягу відділу Держгеокадастру у Кременецькому районі від 29 грудня 2016 року № 29-1910-99.61-1869/2-16 вбачається, що на ОСОБА_3 зареєстрований державний акт серії ІІІ-ТР № 017278, р. № 104 від 20 грудня 2001 року на право на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.50 га., в тому числі: рілля – 1.45 га, пасовища 0.05 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1.45 га (рілля) становить 33680.48 грн. та 0.0500 га (пасовище) становить 375.92 грн. Нормативно грошова оцінка вказана з врахуванням коефіцієнтів індексації.

З листа Кременецької державної нотаріальної контори від 29 грудня 2016 року № 01-16 слідує, що ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3, оскільки не подано відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, а саме відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно.

З свідоцтва про народження серії ІІІ - ИД № 255015 вбачається, що ОСОБА_2 народився 14 грудня 1989 року, його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, і на спірну земельну ділянку.

Згідно із ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Таким чином, з часу з часу отримання спадкодавцем державного акту на право приватної власності на землю він набув статусу власника конкретної земельної ділянки.

Спадкоємцями першої черги за законом є позивач ОСОБА_2, як син померлого.

Відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Отже, для малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також тих, цивільна дієздатність яких обмежена, законодавець робить виняток і незалежно, де і з ким вони проживають і чи подали заяву до нотаріуса про прийняття спадщини у встановлений законом строк, вони вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо їх представники від спадщини не відмовилися.

З матеріалів справи вбачається, що на час відкриття спадщини 16 квітня 2005 року, позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, був неповнолітнім та від спадщини не відмовлявся.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта про те, що позивач по справі народився та проживає в іншій місцевості, а тому не має жодного відношення до колишнього колгоспного двору, оскільки дані твердження не мають правового значення в даній справі. Зокрема, спірна земельна ділянка була надана у власність померлому ОСОБА_3 із цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», як земельний пай колишньому члену колгоспу, а тому вказана ділянка не має жодного відношення до майна колишнього колгоспного двору та була особистою приватною власністю ОСОБА_3

Згідно ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Кременецької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на спірну земельну ділянку після смерті свого батька, однак, жодних правовстановлюючих документів на майно, що належало померлому, до нотаріальної контори не подав, в зв’язку із чим державним нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, позивач позбавлений можливості отримати в державного нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом із-за відсутності в нього правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, в зв’язку із чим їх права підлягають захисту в судовому порядку.

Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правильно встановив, що на момент відкриття спадщини неповнолітній ОСОБА_2 від спадщини після смерті свого батька не відмовлялися, а отже, він вважається таким, що прийняв спадщину.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв’язку із чим підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційний скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2017 року – залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно: