Рішення № 7041112, 09.12.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 грудня 2009 р.           Справа 2/217-09

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Подільський цемент", 32325, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с.Гуменці

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-будкомлекс", 21022, м.Вінниця, вул.Київська, 138 б

про стягнення 236 982,78 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Кох В.Є. - за довіреністю;

          відповідача : Остапенко М.М. - директор ТОВ "Сервіс-будкомплекс"

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Відкритого акціонерного товариства "Подільський цемент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-будкомлекс" про стягнення 236982,78 грн., в тому рахунку 210000,00 грн. - основного боргу, 4446,90грн. - пені, 22535,88 грн. - індексу інфляції, за невиконання умов договору купівлі-продажу № 01/08-100 від 22.01.2008 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.11.09 р. порушено провадження у справі та призначено засідання на 09.12.09 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовільнити його в повному обсязі з підстав, заначених у позовній заяві.

При цьому, заявою № 16-113 від 07.12.2009 року позивач збільшив розмір позовних вимог 284081,51 грн., в тому рахунку 210000,00 грн. - основного боргу, 51545,63 грн. - пені, 22535,88 грн. - індексу інфляції.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказана заява судом задовольняється, оскільки позивачем при подачі даної заяви, як свідчать додані до них докази, було дотримано вимоги щодо сплати державного мита в установленому розмірі.

Відповідач позовні вимоги визнав частково на суму основного боргу, а у стягненні пені та індексу інфляції просив суд відмовити.

При цьому, як встановлено судом, після порушення провадження у справі відповідач частково погасив борг на суму 12 000 грн., що було підтверджено також позивачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

22 січня 2008 року між ВАТ "Подільський цемент" (продавець) та ТОВ "Сервіс-будкомлекс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу продукції № 01/08-100.

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. договору продавець зобов"язався продати і здійснити поставку продукції покупцю, а покупець зобов"язався прийняти та оплатити її вартість.

Згідно п. 3.1. договору продавець здійснює постачання продукції в кількості і номенклатурі відповідно до наданих покупцем реквізитів.

Відповідно до накладних-рахунків позивач поставив, а відповідач згідно довіреностей року отримав продукцію - цемент на загальну суму 1546795,05 грн.

Пунктом 4.2. договору сторони встановили, що орієнтовна сума догвору на момент його укладення складає 2 000 000,00 грн. Також додатковою угодою від 01.08.2008 року сторони погодили остаточні ціни на цемент з урахуванням ПДВ, без залізничного тарифу.

Згідно п. 5.2.2. договору покупець зобов"язаний оплатити вартість продукції і транспортних затрат на умовах, визначених цим договором.

Однак в порушення зазначених умов договору відповідач не здійснив повного розрахунку з продавцем за поставлену ним продукцію, а лише частково здійснив оплату на суму 1336795,05 грн., у зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 210000,00 грн., що й стало підставою для звернення до суду.

Як визначає стаття 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлену продукцію згідно договору купівлі-продажу № 01/08-100 від 22.01.2008 року.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці продукції відповідачу належним чином, що підтверджується наявними у справі накладними-рахунками, а також довіреностями, згідно яких відповідач отримав зазначений у накладних товар.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору купівлі-продажу № 01/08-100 від 22.01.2008 року не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлену продукцію, в зв'язку з чим за ним утворився борг.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1. договору сторони встановили, що за невиконання умов договору винній стороні нараховується неустойка подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних у термін зобов"язань за кожений день прострочки.

Виходячи з цього, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 51545,63 грн. - пені, 22535,88 грн. - індексу інфляції.

Однак в процесі розгляду справи позивачем в судовому засіданні подано заяву № 16-113 від 09.12.2009 року про відмову від позову в частині стягнення 51545,63 грн. - пені та 22535,88 грн. - індексу інфляції, за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в частині стягнення пені та індексу інфляції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від стягнення пені та інфляційних приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу роз’яснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи заяву про відмову від позову суд враховує те, що вона підписана представником позивача, Кохом В.Є, у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності № 2404 від 29.11.2006 року.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 372,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу , що підтверджується платіжними дорученнями № 4006 від 08.10.2009 року та № 4382 від 02.11.2009 року. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005р. "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при розгляді господарських справ становить 236,00 грн.

Внесення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.47 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 78, 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-будкомлекс", 21022, м.Вінниця, вул.Київська, 138 б (ідентифікаційний код - 23060973, р/р № 260023011115 в УСБ м. Вінниця, МФО - 302010) на користь Відкритого акціонерного товариства "Подільський цемент", 32325, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с.Гуменці (ідентифікаційний код - 00293091, р/р № 26006890031564 у Кам"янець-Подільському відділені Хмельницької філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО - 315018) 198 000 грн. 00 коп. - боргу, 2840 грн. 81 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Прийняти відмову позивача від стягнення 51545,63 грн. - пені, 22535,88 грн. - індексу інфляції та припинити провадження у справі в цій частині позову згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4. Зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 136 грн. 00 коп. за платіжним дорученням від 08.10.2009 року № 4006, оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи № 2/217-09, підлягає поверненню з Державного бюджету України Відкритому акціонерному товариству "Подільський цемент", 32325, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с.Гуменці (ідентифікаційний код - 00293091, р/р № 26006890031564 у Кам"янець-Подільському відділені Хмельницької філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО - 315018).

5.Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 11 грудня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу- Відкритому акціонерному товариству "Подільський цемент" (32325, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с.Гуменці);

3 - відповідачу-Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс-будкомлекс" (21022, м.Вінниця, вул.Київська, 138 б).