Рішення № 7041104, 09.12.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 грудня 2009 р. Справа 2/216-09

за позовом : Відкритого акціонерного товариства "Укроптгосптовари", 21001, м. Вінниця, вул. Артема, 21

до : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 17 496,00 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Гатенюк Ю.Ю.

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства "Укроптгосптовари" 17496,00 грн. заборгованості за невиконання умов договору оренди № 7 від 02.01.2009 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/216-09 та призначено до розгляду на 09.12.2009 року.

09.12.2009 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовільнити його в повному обсязі.

Разом з тим, в судовому засіданні позивач подав заяву № б/н від 09.12.2009 року про зменшення розміру позовних вимог у зв"язку з тим, що відповідачем частково було погашено заборгованість на суму 8913,85 грн. Таким чном, заборгованість відповідача станом на день розгляду справи в суді складає 8582,15 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказана заява судом приймається, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Відповідач в судове засідання 09.12.2009 року не з"явився, витребуваних ухвалою суду від 09.11.2009 року документів не надав. При цьому ухвалу про порушення провадження у справі від 09 грудня 2009 року було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у позовній заяві.

При цьому, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

02.01.2009 року між ВАТ "Укроптгосптовари" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди приміщення № 7.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору орендодавець зобов"язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування приміщення площею 54 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Артема, 21.

Згідно Акту приймання-передачі від 02.01.2009 року позивач передав, а відповідач прийняв у строкове користування зазначене вище приміщення.

Відповідно до п. 3.1. договору розмір орендної плати визначається виходячи із розрахунку 36 грн. за 1 кв. м. площі орендованого приміщення та складає 1944,00 грн. за місяць.

Так, за період з січня 2009 року по вересень 2009 року відповідачу було нараховано орендну плату в розмірі 17496,00 грн.

Пункт 4.3. договору передбачає обов"язок відповідача своєчасно, не пізніше 10 числа кожного наступного місяця, сплачувати в повному обсязі орендну плату.

В порушення зазначених умов договору відповдач не провів повного розрахунку із позивачем за користування приміщенням.

Поряд з цим, як встановлено судом, після порушення провадження у справі, відповідач лише частково погасив борг на суму 8913,85 грн., тому заборгованість відповідача станом на день розгляду справи в суді складає 8582,15 грн. згідно поданої позивачем заяви № б/н від 09.12.09 року.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за невиконання умов договору оренди приміщення № 7 від 02.01.2009 року.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по договору оренди належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної оплати орендної плати за час користування приміщенням.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 610, 611, 629, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, п/р № НОМЕР_2 у АППБ "Аваль", МФО - НОМЕР_3) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укроптгосптовари", 21001, м. Вінниця, вул. Артема, 21 (ідентифікаційний код - 01552658, п/р № 2600330110025 у ВОФ АКБ УСБ, МФО - 302010) 8582,15 грн. - боргу, 174,96 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 грудня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ВАТ "Укроптгосптовари", 21001, м. Вінниця, вул. Артема, 21

3 - відповідачу - ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1