Постанова № 70410901, 16.11.2017, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1355/17

Провадження № 2-а/444/51/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/кінцева/

16 листопада 2017 року Жовківський районний суд Львіської області в складі :

головуючого судді Мікула В. Є.,

секретар судового засідання Будзан Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовкві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови № 0369/209100503/17 в справі про порушення митних правил від 22.05.2017 р., -

В С ТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови № 0369/209100503/17 в справі про порушення митних правил від 22.05.2017 р.

Позовні вимоги свого довірителя обгрунтовує тим, що 05.12.2014 р. на митну територію України через митний пост «Рава Руська» Львівської митниці ДФС. громадянин України ОСОБА_1 в митному режимі «транзит» ввіз автомобіль марки “ВОЛЬВО 740"д.н.з. RJA44461 який зареєстрований на території ОСОБА_3.

В подальшому, 03.02.2017 р. близько 07 год. 30 хв. слідуючи з ОСОБА_3 до України в зоні митного контролю митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС державним інспектором відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС ОСОБА_4 було складено протокол про порушення митних правил передбачених ч. 3 ст. 470 МК України, а 22 травня 2017 р. в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_5 винесено постанову в справі про порушення митних правил №0369/209100503/17 якою визнано винним громадянина ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн.

Вважає, що притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України є незаконним, протиправним та необгрунтованим і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених зокрема ст. 470 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Отже, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Також зазначає, що законодавством чітко визначені умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.

Обов'язок підтвердження таких фактів лежить на митному органі, до якого надійшла така заява.

Позивачем дотримані дані умови, оскільки 06.12.2014 р. громадянин ОСОБА_1 потрапив в ДТП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АП1 № 671928 від 06.12.2011 р. 25 грудня 2014 р. Жовківським районним судом Львівської області була винесена постанова у справі 444/3037/14-п згідно якої громадянина ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн. 13.01.2015 р. дана постанова набрала законної сили, а 23.01.2015 р. ним письмово було повідомлено найближчий митний орган, а саме Львівську митницю ДФС, про обставини, які унеможливлюють виконання вимог ст. 95 МК України, зокрема, пошкодження автомобіля внаслідок аварії та подальшого його загорання, на що ОСОБА_1 відповідно отримав відповідь з Львівської митниці ДФС від 28.01.2015 р. №754/10/13-70-24-02/46, що його заяву про знищення транспортного засобу прийнято до уваги. 05.02 2015 р. Львівська митниця ДФС повторно повідомила громадянина ОСОБА_1 про те що його заява від 23.01. 2015 р. прийнята до уваги. 13.02.2015 р. громадянина ОСОБА_1 було повідомлено, що для того, щоб помістити транспортний засіб в митний режим знищення він має разом з заявою митному органу подати ряд документів, в тому числі договір на знищення(руйнування) товарів з підприємством, уповноваженим відповідно до законодавства України на знищення(руйнування) відповідних категорій товарів, не роз'яснюючи при цьому громадянину ОСОБА_1 що в Україні таких підприємств немає.

16.02.2015р. громадянина ОСОБА_1 листом за вих. № 13-70-26/38-2360 за підписом заступника начальника управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням ОСОБА_6 було повідомлено що йому необхідно 25.02.2017 р. прибути в управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС за адресою : вул. Городоцька, 369. м. Львів та надати інформацію підтвердження факту знищення транспортного засобу (фотографії із номером кузова, документи МНС та інші) та попереджено, що у разі ненаданя підтвердження знищення транспортного засобу буде вирішуватися питання про порушення справи про порушення митних правил.

Після надання громадянином ОСОБА_1 наявних в нього документів 04.03.2015 р. листом за вих. №2362/10/13-70-24-02/46 за підписом заступника начальника митниці ОСОБА_7 його було повідомлено, що наданих ним документів недостатнього, але транспортний засіб може бути поміщений в митний режим знищення або руйнування та грубо ігноруючи вимоги ч.І ст.494 МК України в якій сказано, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Тобто посадові особи Львівської митниці ДФС чомусь так і не порушили справи про порушення митних правил.

Також зазначає, що всі дії позивача, були спрямовані на запобігання порушень митних правил та з дотриманням вимог чинного законодавства України.

В свою чергу, статтею 467 МК України визначено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469. 477-481. 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Разом з тим вважає, що недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення до митного органу у строк, установлений законодавством як протиправна бездіяльність, не може вважатися триваючим правопорушенням.

Контроль за вивезенням автомобілів, ввезених у митних режимах "транзит" та "тимчасове ввезення" здійснюється у встановленому законом порядку, в тому числі за допомогою програмно-інформаційних комплексів. Це дає можливість своєчасного виявлення перевищення строків доставки товарів, встановлених ст. 95 МК України. Несвоєчасне документування перевищення таких строків та вчиненого у зв'язку з цим правопорушення, визначеного ст.470 МК України, не є підставою для висновку про триваючий характер цього правопорушення.

Вважає, що правопорушення, яке проявилося у перевищенні встановленого ст.95 МК України строку транзитних перевезень більше ніж на десять діб. є закінченим на одинадцятий день та не може розглядатися як триваюче.

Крім цього представник позивача звернувся до суду із заявою про поновлення строку поданя позовної заяви, в обгрунтування якої покликається на те, що гр. ОСОБА_8 не був присутній під час розгляду справи відносно нього, а постанова йому була направлена поштою яку він отримав лише 31.05.2017 р.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на доводи зазначені в позовній заяві, та просить такий задовольнити.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання повторно не з»явився, однак подав на адресу суду заперечення в яких зазначив наступне.

Так, 03.02.2017 року о 07 год. 30 хв. в зону митного контролю МАПП «Рава- Руська» Львівської митниці ДФС, смугою руху «зелений коридор» заїхав автомобіль марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер LZA52630, під керуванням громадянина України ОСОБА_1, який прямував у приватну поїздку з ОСОБА_3 до України.

В ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення даних про нього та особу, яка його переміщувала, в ПІК «Інспектор - 2006» та САІС Держмитслужби України встановлено, що 05.12.2014 р. громадянин ОСОБА_1, ввіз через митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС на митну територію України автомобіль марки «VOLVO 740», реєстраційний номер RJA44461 VIN: YV1745762L2253732, без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст.95 Митного кодексу України.

Згідно автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» та САІС Держмитслужби України зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 03.02.2017 року не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства, не поміщений.

Частиною 1 ст. 381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.

При цьому, згідно з гл.55 р.ХІІ МК України поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов’язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов’язання, застосування заходів гарантування тощо).

Отже, пропуск 05.12.2014 року, ввезеного даним громадянином на митну територію України, автомобіля марки «ВОЛЬВО740», здійснено у порядку, передбаченому нормами ч. І ст. 381 МК України - в митному режимі «транзит», на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Нормами ст.ст. 90 та 93 МК України визначено що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, перебувають під митним контролем і повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст.95 МК України.

У відповідності до ст. 95 МК України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці — п’ять діб. Згідно із нормами ч. 2 ст. 95 МК України до строків зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України. Проте, в супереч ст. 192 МК України та розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року № 657, гр. ОСОБА_1, до найближчого митного органу до завершення визначеного митницею строку транзиту про обставини подій, у зв’язку з якими порушено ці строки, та місцезнаходження товарів і транспортних засобів у випадку порушення строку транзиту не звертався.

Під час митного контролю 03.02.2017 року, гр. ОСОБА_1, в своєму поясненні не зазначив, причин щодо не вивезення даного автомобіля з митної території України. Жодних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 Митного кодексу України не надав.

Згідно з електронною базою даних «Реєстр порушників митних правил» ЄАІС Держмитслужби України, гр. ОСОБА_1, протягом року до адміністративної відповідальності за порушення митних правил притягався (справа про ПМП №0636/20910/16 від 27.02.2016., за ознаками ст. 471 МК України)

Таким чином, гр. ОСОБА_1, перевищив встановлений статтею 95 МК України строк доставки товарів, транспортного засобу, що перебуває під митним контролем до митного органу призначення більше ніж на 10 діб.

Отже, в діях даного громадянина наявний склад порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ч. З ст. 470 МК України. Зазначають також, що гр. ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС із повідомленням щодо факту аварії або дії обставин непереборної сили не звертався.

Щодо твердження позивача про пропуск строку притягнення його до відповідальності, то таке є безпідставним та спростовується наступними положеннями законодавства.

Згідно з ч.І ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

А провопорушення вчинене ОСОБА_1 вважають як таке, що триваюче, оскільки виявлене 03.02.2017 року, що зафіксовано протоколом про порушення митних правил від 03.02.2017 року № 0369/209100504/17 і саме з цієї дати відраховується строк накладення адміністративного стягнення.

Оскільки постановою від 22.05.2017 на позивача накладено стягнення в шестимісячний строк з моменту виявлення, то строк, передбачений ст. 467 МК України вважають не пропущено.

Враховуючи викладене, вважають, що Львівською митницею ДФС правомірно притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а тому просять відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у зв’язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши заперечення відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про поновлення строку подання позовної заяви та сам адміністративний позов підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, із досліджених судом доказів вбачається наступне.

Із протоколу про порушення митних правил №0369/209100504/17 від 03.02.2017 р. вбачається, що такий складено відносно ОСОБА_1 за ст. 470 ч. 3 МК України.

Із постанови в справі про порушення митних правил №0369/209100503/17 від 22.05.2017 р. вбачається, що такою ОСОБА_1 визнанно винним за ст. 470 ч. 3 МК України та накладено на нього стягнення в розмірі 8500 грн. Під час розгляду справи, ОСОБА_1 був відсутній. Жодних доказів, про те, що останій повідомлявся, чи був повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи суду не представлено. Також і відсутні відомості в самій постанові про вручення ОСОБА_1 копії даної постанови

Як вбачається із копії конверта, ОСОБА_1 отримав копію постанови через засоби поштового зв"язку 31.05.2017 р.

Із копії заяви ОСОБА_1 від 23.01.2015 р. вбачається, що такою він повідомляв начальника митниці про неможливість вивезення т/з за межі України, у зв"язку із його знищенням через пожежу.

Крім цього із листів адресованих ОСОБА_1 Львівською митницею від 28.01.2015 р. № 754, від 05.02.2015 р. № 1087, від 13.02.2015 р. № 1429, від 16.02.2015 р. № 13-90-26/38-2360, від 04.03.2015 р. № 2362 вбачається, що таким Львівська митниця інформувала ОСОБА_1 з приводу вирішення питання, щодо неможливості вивезення ним т/з марки ВОЛЬВО 740.

Із довідки ГУ МВС України у Л/о Яворівського РВ від 19.01.2015 р. № 432, вбачається таку видано ОСОБА_1 з приводу його заяви, щодо пожежі автомобіля ВОЛЬВО 740, що таку зареєстровано в ЖЄО Яворівського РВ ГУМВСУ у Л/о. за 71 від 08.01.2015 р.

Із довідки Яворівського районного відділу ГУ ДСНС України у Л/о, вбачається, що такою повідомлявся начальник Яворівського РВ УМВСУ у Л/о про те, що 08.01.2015 р. інформація про пожежу автомобіля марки ВОЛЬВО 740 не зареєстровано та звернень від ОСОБА_1 не поступало.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в України грунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь- які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази до суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Щодо заяви позивача про поновлення строку подання позовної заяви, то суд вважає, що така підлягає до задоволення, так як ОСОБА_1 22.05.2017 р. не був присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення, постанову прийнято у його відсутності, а сама постанова була йому направлена через засоби пошти, яку він отримав 31.05.2017р.

Статтею 467 МК України визначено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

На думку суду, недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення до митного органу у строк, установлений законодавством як протиправна бездіяльність, не може вважатися триваючим правопорушенням, оскільки самою диспозицією ч. 3 ст. 470 МК України вже передбачено момент, з якого правопорушення вважається закінченим (вчиненим), тобто момент закінчення строку, відведеного законодавством на доставления товарів, транспортних засобів комерційного призначення до митного органу, а також розгляд правопорушення передбаченого ст.470 МК України не ведеться на рівні з триваючими правопорушеннями, так як воно не зазначене в спеціальній нормі ст. 467 МК України, яка передбачає розгляд ряду не триваючих правопорушень на рівні з триваючими. Дійсно, після закінчення такого строку товари, транспортні засоби комерційного призначення можуть і надалі не доставлятися до митного органу, що, на перший погляд, може свідчити про тривале невиконання особою обов'язків щодо доставления товарів, транспортних засобів комерційного призначення до митного органу у строк, установлений законодавством і мати ознаки того, що правопорушення триває. Однак саме у зв'язку з тим, що статтею встановлено відповідальність за таке правопорушення з прив'язкою до конкретного моменту (закінчення строку), правопорушення не може тривати після закінчення такого строку.

Постановою Верховного суду України від 20 червня 2011 року зазначено, що перебіг строку накладення адміністративного стягнення починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. У випадку перевищенні встановленого статтею 95 МК України строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу митного органу( ч.З ст. 470 МК України) подія, пов'язана з вчиненням правопорушення настає на одинадцятий день.

Триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом при проведенні перевірок (наприклад, виявлення таких порушень: відсутність обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов'язкову форму обліку (обліку результатів підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства), бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, ведення його з порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших правопорушень, пов'язаних з нарахуванням податків.

В даному випадку правопорушення було виявлено шляхом здійснення оперативного запиту до єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄЛІС), а також на підставі аналізу переміщень за даними «Диспетчера зони митного контролю та Пасажирського пункту пропуску» та «Журналу пункту пропуску» ПІК «Інспектор- 2006».

Стаття 470 ч. 3 МК України передбачає відповідальність за перевищення строку вивезення та недоставлення товарів більш ніж на 10 днів, тобто правопорушення вважається закінченим на 11 день, і дане правопорушення не може розглядатися як триваюче. Законодавцем чітко розмежовано відповідальність за вчинення даного правопорушень спеціальними правилами встановленими ст. 467 ч. 1 МК України, в якій говориться "адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 Митного Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Тобто законодавець спеціальною нормою ст. 467 МК України, відносить порушення передбачене ст. 481 МК України до числа правопорушень, які розглядаються на рівні з триваючими правопорушеннями не являючись при цьому таким, залишаючи при цьому правопорушення передбачене ст. 470 МК України в числі не триваючих і це зрозуміло, так як воно розпочинається не з будь яких протиправних дій чи бездіяльності, а вважається вчиненим та закінченим в конкретний термін, а саме на 11 день.

Контроль за вивезенням автомобілів, ввезених у митних режимах "транзит" та "тимчасове ввезення" здійснюється у встановленому законом порядку, в тому числі за допомогою програмно-інформаційних комплексів. Це дає можливість своєчасного виявлення перевищення строків доставки товарів, встановлених ст. 95 МК України. Несвоєчасне документування перевищення таких строків та вчиненого у зв'язку з цим правопорушення, визначеного ст.470 МК України, не є підставою для висновку про триваючий характер цього правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, Львівській митниці, то про те що громадянин ОСОБА_1 не вивіз транспортний засіб стало відомо ще 23.01.2015 р., і лише 22.05.2017 р. його було притягнуто до відповідальності, що є порушенням строку притягнення особи до відповідальності. Таким чином, постанова №0369/209100503/17 в справі про порушення митних правил від 22 травня 2017 року винесена з грубим порушенням чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Згідно ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

За наведених обставин суд вважає, що вимоги позивача є підставними і підлягають до задоволеня.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 7- 14, 71, 99, 121, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволити.

Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови в справі про порушення митних правил № 0369/209100503/17 від 22.05.2017 р.

Визнати протиправною постанову № 0369/209100503/17 в справі про порушення митних правил від 22.05.2017 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. ст. 470 Митного кодексу України.

Скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 0369/209100503/17 від 22.05.2017 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 (п’ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500,00( вісім тисяч п’ятсот) гривень України.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі, коли складення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж 5 днів з дня закінчення розгляду справи - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В. Є. Мікула