Ухвала суду № 70408144, 21.11.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/2217/17 Номер провадження 22-ц/775/1831/2017

Головуючий у 1 інстанції Тимофєєва Г.Л. Єдиний унікальний номер 227/2217/17

Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/775/1831/2017

Категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі

головуючого судді Папоян В.В.

суддів Біляєвої О.М., Кішкіної І.В.,

за участю секретаря Глушка С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди. заподіяної професійним захворюванням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, на обґрунтування якого посилався, що він тривалий час працював на підприємстві відповідача. У тому числі на посаді гірника 5 розряду. 01.02.2016 р. був звільнений за станом здоров’я. В результаті роботи отримав професійні захворювання: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) та хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення, прикорневий та базальний пневмосклероз, легенева недостатність І-ІІ ст., що підтверджується актами за формою П-4 від 29.12.2015 р. та 30.01.2017 року. Внаслідок чого висновком МСЕК від 28.02.2017 року йому було вперше встановлено 60 % втрати професійної працездатності за профзахворюваннями у сукупності. У зв’язку з чим просив стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 40 000 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 18000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилається на те, що судом не в повному обсязі були з’ясовані обставини справи, а висновки суду суперечать встановленим по справі обставинам. Вважає, що позивачем не доведений факт спричинення йому моральної шкоди, оскільки не наданий висновок медичних органів про наявність факту заподіяння моральної шкоди та її характер. Крім того, зазначає, що позивач, укладаючи трудовий договір, був повідомлений про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров’я та 05.01.2017 року між сторонами було укладено угоду про відсутність факту моральної шкоди, де позивач зазначав, що претензій до відповідача він не має.

Сторони в засідання апеляційного суду не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток та телефонограми, яка зареєстрована у журналі телефонограм за номером 5310. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм належну оцінку.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач тривалий час працював на підприємстві вугільної промисловості, яке належить відповідачу, у шкідливих та небезпечних умовах, внаслідок чого отримав професійне захворювання: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) та хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення, прикорневий та базальний пневмосклероз, легенева недостатність І-ІІ ст., що підтверджується актами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (за формою П-4) №18 від 29.12.2015 р. та №1 від 30.01.2017 р., відповідно. Наказом № 20 від 01.02.2016 року позивача звільнено на підставі пункту 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров’я.

Висновком МСЕК серія АБ № 0039697 від 09.02.2016 року ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено 15 % втрати професійної працездатності с 09.02.2016 р. по 01.03.2018 р. по професійному захворюванню хронічна туговухість. Та висновком МСЕК серія АБ № 0045812 від 28.02.2017 року позивачу вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням хронічний бронхіт та 40 % - за сукупністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 237? КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717, право потерпілого на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виключено.

Згідно ч. 8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Оскільки на час виникнення спірних правовідносин Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, у зв’язку зі зміною спеціального закону, не відповідав за моральну шкоду, завдану внаслідок професійного захворювання, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, згідно ст. 237? КЗпП України повинен відшкодовувати роботодавець, тобто ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля».

Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку моральної шкоди, не надав медичних документів, які б підтверджували перенесення позивачем моральних страждань, є безпідставними і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов’язковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоров’я свідчить про заподіяння моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги, що отримані позивачем професійні захворювання не пов’язані з роботою на підприємстві відповідача спростовуються матеріалами справи. У тому числі актами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (за формою П-4) які складено за результатами відповідного розслідування за участю представників відповідача. У пунктах 16 та 17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (за формою П-4) №18 від 29.12.2015 р. вказано, що професійне захворювання у позивача виникло у зв’язку з тривалою роботою в умовах впливу несприятливих виробничих факторів (шум). У пунктах 16, 17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (за формою П-4) №1 від 30.01.2017 р. вказано, що професійне захворювання виникло у зв’язку з тривалою роботою в умовах впливу несприятливих виробничих факторів (пил, параметри мікроклімату).

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо укладення між сторонами угоди про відсутність факту моральної шкоди, оскільки вона є нікчемною. За змістом частин 1,5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заява працівника щодо відсутності відповідних претензій не спростовує самого факту спричинення позивачу моральної шкоди та не позбавляє його права звернутись до суду, а також не підтверджує того факту, що дана моральна шкода була відшкодована позивачу. Посилання представника відповідача на дану заяву не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного позову. Крім того, в матеріалах справи безпосередньо відсутня заява на яку посилається відповідач.

При визначені суми відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції було повно, всебічно і об’єктивно досліджені всі обставини по справі, ступень втрати працездатності, звільнення останнього з роботи за станом здоров’я та з урахуванням тривалості роботи позивача на підприємстві відповідача суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Визначена судом сума відшкодування моральної шкоди є справедливою та такою, що відповідає обставинам справи.

Суд правильно оцінив надані докази у їх сукупності та обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, інші доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального закону і підстав для його скасування немає. Тому згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: В.В. Папоян

Судді: О.М. Біляєва

ОСОБА_2