Рішення № 70407834, 14.11.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/1432/17

Провадження №2/265/718/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Міхєєвої І.М.

за участю секретарів судового засідання – Розсоха І.О. ,Федорової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, третя особа: Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, та зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, про визнання права користування певними пільгами та визнання права власності на автомобіль,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації звернувся до суд до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на виконання положень ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ за № 999, батька відповідача - ОСОБА_3 було безкоштовно забезпечено автомобілем ЗАЗ 110308-44 2010 року випуску, номер кузова Y6D110308В0139890, номер двигуна НОМЕР_1, як інваліда Великої Вітчизняної війни з правом передачі керування автомобілем його доньці - ОСОБА_2 ОСОБА_3 помер 12 листопада 2013 року. За положеннями Закону після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений через органи соціального захисту населення та строк експлуатації якого менше ніж 10 років залишається у користуванні його сім’ї у випадках передбачених Законом. Позивач ОСОБА_2 не має правових підстав для забезпечення автомобілем, крім того залишкова вартість автомобіля нею не сплачена. Тому спірний автомобіль повинен бути повернутий відповідачем позивачу у повному комплекті для реалізації в установленому Законом порядку. В зв’язку з тим, що ОСОБА_2 добровільно відмовляється повертати спірний автомобіль, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі та вилучити спірний автомобіль у відповідача повернувши його власнику, тобто департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації.

Відповідачем ОСОБА_2 заявлено зустрічний позов до ОСОБА_1 соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради (надалі УСЗН Лівобережного району м. Маріуполя) про визнання права користування певними пільгами та визнання права власності на автомобіль. В якому зазначено, що є пенсіонеркою, проживала з батьком – ОСОБА_3 та знаходилась на його утриманні. Батко був учасником бойових дій, інвалідом І групи Великої Вітчизняної Війни та мав пільгу на отримання легкового автомобіля ЗАЗ. Їх сім'я користувалася цим автомобілем три роки, по день смерті батька 13 листопада 2013 року. Після цього, відповідач з поліцією здійснює на неї тиск та змушую повернути спірний автомобіль. Вважає, що враховуючи, що її батько був не просто інвалідом, а учасником бойових дій, інвалідом І групи ВВВ з Міжнародним Статусом, на нього поширюються всі права і гарантії встановлені Міжнародним Договором, а не просто підзаконними актами українських органів, як для всіх інвалідів України. Так, згідно Угоди «Про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців», після «смерті інваліда ВВВ, який отримав безкоштовно легковий автомобіль або мотоколяску, вони залишаються у власності його сім'ї. За таких обставин, просить задовольнити зустрічні позовні вимоги у повному обсязі, а саме визнати за нею право користування пільгами її померлого батька, як інваліді 1 групи ВВВ та визнати за нею право власності на спірний автомобіль.

Представник позивача ОСОБА_4, діюча на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги надала пояснення аналогічні викладеним в позовні заяві.

Представник відповідача ОСОБА_5, діючий на підставі нотаріально посвідченої довіреності, у судовому засідання заперечував проти задоволення позову, підтримав зустрічні позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в зустрічному позові, наполягав, що даних правовідносин необхідно застосувати положення Угоди «Про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців».

Представник відповідача по зустрічному позову та третьої особи по первісному, ОСОБА_6, діюча на підставі довіреності, в судовому засідання просила позов ОСОБА_1 соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації задовольнити а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити. Надала пояснення аналогічні поясненням позивач, зазначила, що міжнародні договори застосовуються державними органами країни в разі якщо спірні питання не врегульовані національним законодавством.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2014 року було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії (справа № 265/2557/14-а)

Вказана постанова суду залишена без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року.

Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 19 листопада 2015 року по даній справі залишено без змін ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року.

Предметом оскарження позивача ОСОБА_2Х по справі № 265/2557/14-а, були дії відповідача щодо неповернення їй техпаспорту на автомобіль ЗАЗ 110308-44, який був наданий Головним управлінням праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації батькові позивача – ОСОБА_3 03 грудня 2010 року безкоштовно на пільгових умовах, як інваліду 1 групи, також просила переоформити на її ім’я автомобіль, залишивши його сім’ї її батька.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовими рішеннями, зокрема у адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що при розгляді даної справи учасниками є ті самі особи що і при розгляді адміністративної справи № 265/2557/14-а.

Таким чином, судами при розгляді справи № 265/2557/14-а встановлено і це підтверджується матеріалами даної справи, що батько позивача – ОСОБА_2 був зареєстрований в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги у відповідача, як інвалід 1 групи та користувався пільгами, передбаченими ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії іх соціального захисту».

Головним управлінням праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації батькові позивача 03 грудня 2010 року безкоштовно виданий автомобіль ЗАЗ 110308-44 з правом передачі користування автомобілем члену сім'ї. ОСОБА_3 помер 12 листопада 2013 року. Автомобіль ЗАЗ 110308-44 був у користуванні менше 3-х років.

Позивачу ОСОБА_1 соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації направлений лист щодо переоформлення автомобіля, отриманого батьком позивача через органи соціального захисту населення. У зв'язку з тим, що позивачка ОСОБА_2 не є власником автомобіля, відповідачем було запропоновано їй надати до них технічний паспорт на автомобіль на зберігання до вирішення питання щодо переоформлення транспортного засобу, який вона добровільно надала.

На інформаційний запит позивача, відповідач листом від 14 липня 2014 року вказав, що відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999 іншому члену сім'ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем постійного проживання і реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля. В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, повертається головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.

Станом на 13 травня 2014 року позивачем не надані підтверджуючі документи про сплату вартості автомобіля (квитанція).

При розгляді даної справи позивач не надала суду підтверджуючі документи про сплату нею вартості автомобіля. Більш того, представник позивача ОСОБА_5 стверджував, що спірний автомобіль підлягає безкоштовній передачі позивачу, оскільки вона має право користування пільгами її померлого батька, як інваліда 1 групи ВВВ, враховуючи положення Угоди «Про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців».

При вирішенні справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.5 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19 липня 2006 року на облік беруться і забезпечуються автомобілями інваліди, які: не мають в особистому користуванні автомобільного транспортного засобу, зазначеного в абзаці четвертому статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" ( 2344-14 ) (крім причепів, напівпричепів), у тому числі придбаного за власні кошти або отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції, що перебував в експлуатації менш як 10 років (крім випадків, передбачених пунктом 8 цього Порядку); протягом семи років перед взяттям на облік і за час перебування на обліку не отримували автомобіль як благодійну допомогу або протягом цього часу не реєстрували придбаний автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж п'ять років.

Пунктом 16 зазначеного Порядку встановлено, що після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда. Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї лише у разі, якщо в ній є інвалід, який: 1) має підстави для забезпечення автомобілем згідно з пунктом 3 цього Порядку; 2) проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації; 3) не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

Іншому члену сім'ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем постійного проживання і реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Наведені норми права свідчить, що спірний автомобіль не підлягає безкоштовній передачі позивачу, оскільки строк його експлуатації менш ніж 10 років, сплата його вартості в добровільному порядку протягом шести місяців з дня смерті батька ОСОБА_2 здійснена не була, інших пільг передбачених Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19 липня 2006 року, вона не має.

Згідно листа Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на адресу ОСОБА_1 соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації вилучення спірного автомобіля у ОСОБА_2Х не є можливим, оскільки остання відмовляється від його добровільного повернення та наполягає на вирішенні цього питання у судовому порядку. Для встановлення місто знаходження автомобіля створено відповідну комісію із залученням представника ГУНП в Донецькій області. (а.с.22)

Відповідно до акту комісії із залученням представника ГУНП в Донецькій області від 02 лютого 2017 року, ОСОБА_2Х від спілкування відмовилася, її представник за довіреністю, ОСОБА_5В повідомив, що ОСОБА_2Х відмовляється в добровільному порядку повертати автомобіль та повідомляти його місце знаходження. (а.с.23)

В судовому засідання представник відповідача ОСОБА_5 не заперечував, що спірний автомобіль перебуває у володінні ОСОБА_2

Посилання ж позивача на Угоду «Про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців» п. 4.14 якою встановлено, що після «смерті інваліда ВВВ, який отримав безкоштовно легковий автомобіль або мотоколяску, вони залишаються у власності його сім'ї, є неспроможними, оскільки пільга щодо позачергового забезпечення автомобілем на строк експлуатації до десяти років передбачена і надана ОСОБА_3 на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який ухвалено Верховною радою України 22 жовтня 1993 року за N 3551-XII.

Як встановлено Донецького апеляційним адміністративним судом при розгляді справ № 265/2557/14-а, підставою для отримання вказаної пільги став висновок МСЕК по автотранспорту від 09 липня 1999 року, тоді як за статтею 1 Угоди Дія цієї Угоди поширюється на інвалідів і учасників громадянської та Великої Вітчизняної воєн, учасників бойових дій на території інших держав, родини загиблих військовослужбовців та на інші категорії осіб, яким надані пільги законодавством колишнього Союзу РСР згідно з додатком 1 цієї Угоди. Таким чином, померлий ОСОБА_3 отримав автомобіль вже після набуття чинності Угодою та на підставі законодавства України, а не колишнього СРСР.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що автомобіль ЗАЗ 110308-44 2010 року випуску, незаконно перебуває у володінні відповідача ОСОБА_2, тому позовні вимоги ОСОБА_1 соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації до неї про витребування вказаного автомобіля підлягають задоволенню, в той час як зустрічний позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. керуючись ст. ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, третя особа: Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради - задовольнити.

Вилучити у ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, автомобіль ЗАЗ 110308-44 2010 року випуску, номер кузова Y6D110308В0139890, номер двигуна НОМЕР_1, синього кольору у повному комплекті та передати вказаний автомобіль ОСОБА_1 соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, про визнання права користування певними пільгами та визнання права власності на автомобіль - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави сувій збір у сумі 640 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення або у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя _______ І.М. Міхєєва