Постанова № 70407106, 22.11.2017, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

22.11.2017

227/3252/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Тітової Т.А.

При секретарі Михайловській Т.П.

За участю позивача ОСОБА_1

Відповідача Ширини І.В.

Представника відповідача Самсонової М.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Ширини І.В. , Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди,

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 в жовтні 2017 року звернувся в суд з цим позовом , який уточнив остаточно заявою від 20 листопада 2017 року, про визнання неправомірними дій начальника управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Ширини І.В. у невидачі талонів на пільговий проїзд та зобов»язання її відшкодувати моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

На обгрунтування вимог позивач зазначив і суду пояснив, що він є інвалідом 3 групи як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії і з 15 жовтня 2014 року є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в УСЗН Добропільської міської ради. Як постраждалий має право на щорічне забезпечення путівками санаторно- курортного лікування та пільги з оплати проїзду до санаторно- курортного закладу шляхом отримання талонів в органах соціального захисту.

Раніше він перебував на обліку в УСЗН Київського району м. Донецьк , де останній раз у 2008 році отримав талони на 5 років.

З початком бойових дій у 2014 році талони в м. Донецьк він не отримав , тому звернувся до відповідача за видачею талонів, але йому було відмовлено. Тому він не зміг скористуватися талонами на пільговий проїзд у 2014- 2016 роках.

5 травня 2015 року йому була в видана путівка в м. Трускавець , за проїзд до якого він витратив свої кошти 242,41 грн. Також ним були витрачені власні кошти на проїзд його і дитини до санаторіїв у 2014-2015 роках , а загалом це становить 994,07 грн.

Лише рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області у справі 227/880/16а та іншими рішенням цього суду на його користь були стягнуті витрачені кошти на проїзд та зобов»язано управління видати талони.

Проте рішення суду не виконане щодо виплати коштів .

Діями начальника Ширини І.В. йому завдано матеріальну і моральну шкоду , оскільки він знаходиться у депресивному стані , відчуває моральні і емоційні переживання , психічні розлади, проходить лікування.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Відповідач Ширина І.В. позов не визнала і пояснила, що Департаментом соціальної політики у 2013 році були надані талони на пільговий проїзд певній категорії громадян , які були видані на період по 2018 рік. Позивач встав на облік у в управлінні у жовтні 2014 році як внутрішньо переміщена особа і у 2015 році звернувся за отриманням талонів на пільговий проїзд як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Оскільки перевірити видачу талонів в м. Донецьк у управління не було можливості , так як електронна база не містила такої інформації , справа розглядалась Добропільським міськрайонним судом Донецької області , і згідно судового рішення від 20 травня 2016 року , яким управління зобов»язано надати талони, ОСОБА_1 талони були видані . Рішення суду про стягнення вартості проїзду за минулі роки управління не може виконати, оскільки проводить витрати в межах бюджетних асигнувань поточного року . Тому виплатою коштів займається казначейська служба, куди звернувся стягував. Вважає , що вона діяла в межах законодавства , заперечує спричинення позивачу моральної шкоди. Просить в позові ОСОБА_1 відмовити.

Представник залученого судом як другого відповідача Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Самсонова М.В. також позов ОСОБА_1 не визнала , вказуючи на те, що позивачем не наведено жодних обставин на обґрунтування заподіяння йому моральної шкоди та не доведено причинний зв»язок у загостренні хвороби. Просить в позові відмовити.

Вислухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали , суд дійшов такого висновку.

Як убачається із матеріалів справи , ОСОБА_1 згідно посвідчення серії А № 052695 від 22 червня 1995 року є постраждалою особою Чорнобильської катастрофи 1 категорії , інвалідом війни 3 групи згідно посвідчення серії Б № 544076 і має право на пільги , встановлені для ветеранів війни - інвалідів війни.

З 15 жовтня 2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в УСЗН Добропільської міської ради як внутрішньо переміщена особа.

У відповідності до ст.. 13 п. 3 Закону України « Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» від 28 лютого 1991 року інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються пільги з безоплатного позачергового щорічного забезпечення санаторно- курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно- курортного лікування і назад.

Згідно « Положенню про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», затвердженого постановою КМУ від 12 травня 1994 року № 302, листи талонів на право одержання ветеранами війни і особами, на яких поширюється чинність Закону України « Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» видають органи праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Як встановлено, питання щодо видачі ОСОБА_1 талонів на пільговий проїзд до санаторно - курортного закладу вирішувалось в судовому порядку за позовом ОСОБА_1 до УСЗН Добропільської міської ради . Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2016 року , залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2016 року, зобов»язано управління видати талони .

Постанова суду виконана , ОСОБА_5 підтвердив отримання ним талонів згідно судового рішення.

Тому пред»явлення позову до начальника УСЗН Добропільської міської ради про визнання її персональних дій у невидачі талонів на пільговий проїзд є без підставним , спір з управлінням , яке відповідає за видачу талонів, був предметом судового розгляду .

Щодо позовної вимоги про стягнення з Ширини І.В. моральної шкоди в розмірі 2000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст.. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної ( немайнової) шкоди, завданої незаконними рішеннями , діями чи бездіяльністю органів державної влади , органів місцевого самоврядування ,їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як визначено ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає : у фізичному болю та стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої , членів її сім»ї чи близьких родичів ; у душевних стражданнях ,яких фізична особа зазнала у зв»язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи ,а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові Пленуму від 32 березня 1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань , або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Також зазначено, що в позовній заяві про відшкодування моральної( немайнової ) шкоди має бути зазначено,в чому полягає ця шкода , якими неправомірними діями( бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується . Факт заподіяння шкоди повинен довести позивач.

Проте, таких доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачем не представлено.

Як зазначив позивач, з 2014 року він перебуває к депресивному стані , відчуває моральні і емоційні переживання, що відбилось на стані його здоров»я.

Як убачається із ксерокопій епікризів №№ 706,294,500, виданих КЗ» Добропільський центр первинної медичко-санітарної допомоги» Амбулаторія №3, записів огляду невропатологом , ОСОБА_1 у 2016,2017 роках проходив лікування та звертався до невропатолога з приводу його діагнозу захворювання .

Між тим, відсутні докази того, що хворобливий стан здоров»я ОСОБА_1 має причинний зв»язок з емоційним станом через вказану позивачем причину.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку , що позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтовані і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст..ст.. 69-71, 160 -163 КАС України, суд

П о с т а н о в и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до начальника управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Ширини І.В. , Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга в Донецький апеляційний адміністративний суд через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 22 листопада 2017 року

Суддя Тітова Т.А.

21.11.2017